Є художники, котрі, оберігаючи свій життєвий простір від суєти, створюють світ тиші і душевного комфорту. Він існує як оаза, в якій оновлюється серце. Женя Петренко – графік, іконописець, дизайнер – тільки в такому середовищі виявляє всю глибину свого естетичного покликання: бачити і відтворювати красу. Це покликання обумовлене двома могутніми потоками – сповідуванням християнських цінностей і самобутнім художнім талантом. Різноманіття жанрових і сюжетних уподобань художниці мають підгрунтям одне почуття – це ніжність, з якою вона на папері чи полотні фіксує своє захоплення світом і передає його глядачам. Мадонна з Немовлям, букет тюльпанів, стара яблуня, Янгол, інші персонажі її творчості створюють атмосферу дружньої бесіди і наповнюють душі любов'ю. Євгенія, істинна послідовниця святого і поета Франциска Асізького, може сказати, як і він: «… сестра моя яблуня, брат мій ряст…» В її житті є свої «Квіточки». Вона дбайливо вирощує їх на підвіконні, в грунті, та особливої неповторності набувають вони під її пензлем, пером чи олівцем. Все, що вона створює, має присмак радісної легкості. Складається враження, що поняття «творчі муки» і «спротив матеріалу» невідомі автору. І тільки сама художниця знає, скільки пошуків, праці і терпіння вкладено в цю мистецьку культивацію. І гілля її творчості - будь то малюнок, фреска, ікона, коллаж, монотипія, фото, вишивка, лялька, робота з дітьми – благословляється квітами і плодами.
Нова, лірична, серія графіки Євгенії Петренко спонукає глядача дивитися очима художника на природу як на мистецтво. Великий сенс буття проявляється в часткових, незначущих сюжетах, - таке трапляється в лаконічній ємності японської поезії. До того ж, Євгенії властива парадоксальність предметно-образно-смислових співставлень. Як на цьому листі - зображення старої дуплистої яблуні, в тріщинах і лишайниках, дивним чином нагадує про відродження. А ось сухий корч своєю формою дисонує з первоцвітом. В іншій композиції тендітні бубляхи гіацинтів ніби з зусиллям вириваються з відмираючих цибулин. Малюнок тюльпанів з облітаючими пелюстками в ахроматичній подачі захоплює мажорністю ліній.
На перший погляд манера художниці проста – реалістичне, з натури, зображення рослин і предметів. За жанром – натюрморт. В цьому випадку хочеться використати його англійське визначення – «тихе життя». А от з технікою Євгенія есперементує, кожного разу винаходячи щось нове, розширюючи можливості графічних виразних засобів. Поряд з гуашшю і аквареллю вона використовує кольорову туш, заливку з елементами монотипії. Почуття міри дозволяє їй гармонійно співставляти лінію з мазком, контрастну насиченість кольору з делікатністю тонових нюансів. Акцентно-скрупульозна деталізація, до якої вона часто вдається, не заважає сприйняттю загальної форми, а підкреслює її.
В історії образотворчого мистецтва зображення дерев, квітів, плодів не дивина - адже перше, що побачила Богом створена людина, був Рай. Емоційні і асоціативні, естетично вивірені роботи Євгенії Петренко дозволяють глядачеві не сприймати його втраченим.
Люда Ковальчук,
художник, мистецвознавець.