Катерина Косьяненко народилась у Києві, навчалась у Республіканській художній школі ім. Т.Г. Шевченка. У 2002 році закінчила театрально-декоративне відділення Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури (майстерня Д. Лідера). У 2002-2005 проходила асистентуру-стажування у живописній майстерні професора В. Гуріна. Магістр живопису. Член Національної спілки художників з 2002 року. Стажувалась у Cité Internationale des Arts (Париж, 2009) та у Краківській академії образотворчого мистецтва ім. Я. Матейка (2011). Серед нагород: Перший приз Паризького Осіннього Салону в галузі живопису (2003), стипендія та грант Президента України (2004), срібна медаль Академії мистецтв України (2006), п’ята премія та медаль «Лоренцо Медичі» на Бієнале сучасного мистецтва у Флоренції (2009). Має понад 20 персональних виставок.
5 листопада у київській галереї «Парсуна» відбулося відкриття виставки живопису та авторської ляльки Катерини Косьяненко. Основу експозиції склала серія полотен “Sweets and Spices” («Солодощі та прянощі»), виконана художницею впродовж 2014 року. Того ж року ця серія, подарувавши свою назву персональній виставці Катерини, експонувалась в галереї “N2N” (Абу-Дабі, ОАЕ). Українських глядачів із «Солодощами та прянощами» Катерини Косьяненко вперше знайомить виставка «Міфо» у галереї «Парсуна». «Парсуна» — єдина галерея столиці, що поряд із живописом, графікою та скульптурою послідовно займається авторською лялькою, тому саме її простір виявився найбільш доречним для презентації ляльок Катерини Косьяненко. Близько 20 авторських ляльок різних років (2001-2015) увійшли до експозиції, а серія великих живописних робіт ”Sweets and Spices” була доповнена кількома меншими жанровими полотнами, написаними напередодні виставки.
Дзеркало. 2014. П.,о. 105х105 см
Катерина Косьяненко плідно працює у галузі станкового живопису. Першою ж дипломною серією «Тіні забутих предків» (2001-2002) Катерина поставила перед собою вкрай високий професійний стандарт, якого відтоді невідступно дотримується, — методично, крок за кроком, перевершуючи саму ж себе. Протягом десятиліття їй вдалося не тільки здійснити повне одомашнення кватроченто із його переміщенням у фольклорний антураж, але й органічно поєднати його з кращими взірцями української барокової ікони, а згодом — осучаснити свої ж новостворені канони й оживити їх настільки переконливо, що Мамаї та Мамаївни й, зрештою, Оболонські святі Катерини Косьяненко сприймаються майже як старі друзі, добре знайомі чи то з дитинства, чи ж то з історії мистецтва. У області ліричного пейзажу, що поряд із жанровими серіями робіт складає левову частку її творчості, художниця також досягає вершин майстерності.
Дерево смокви. 2014. П., о. 100x100 см
Навчання на театрально-декоративному відділенні НАОМА наклало відбиток на індивідуальну художню оптику Катерини. Її підхід до розробки своїх сюжетів видає режисерський погляд — і радше це погляд режисера кіно, аніж театральних постановок. Масштабна драматургія розгортається при перегляді усієї сукупності творів художниці. Це своєрідна сага, розділена на частини — серії, де персонажі існують, переходячи із однієї частини оповіді до іншої. Часом міняється жанр, емоційне навантаження, декорації: український пейзаж змінюється середземноморським, сільські краєвиди — міськими мурами. Персонажі подорожують, радіюють, сумують, народжуються, ростуть, кохають і старіють під пильним оком Катерини Косьяненко, живучи у вигаданому нею світі. Щоб замалювати свою кінематографічну картинку, вона часом шикує їх, суворо наказавши завмерти у театралізованих позах, іноді — просто спостерігає за їх життям так спокійно, що, здається, випадково фіксує ледь не брейгелевські моменти побуту. Художницю цікавить, ким був кожен із її героїв, яким було його дитинство, які люди його оточували. Навіть пейзаж — цілковито самодостатній жанр — при такому розгляді перетворюється на частину саги, створюючи широке тло для жанрових картин. Пейзаж у Катерини Косьяненко мислиться як середовище, що формує особистість персонажа. Ретельна, вдумлива розробка кожного образу та його оточення робить цю живописну постановку на диво життєподібною.
Базар. 2014. П., о. 100х100 см
Спеції. 2014. 100х100 см
Серія «Солодощі та прянощі» переносить глядача у декорації східного ринку. Мамаївни, героїні «Трамонтани» та усе ті ж Оболонські святі неквапливо прогулюються торгівельними рядами. Цього разу художниця начебто піддивляється за своїми героїнями — визирає з-за прилавку, виглядає з-за плеча, дозволяє персонажам відпочити і трохи розважитись: спробувати цукерочок та цукатів, примірити намисто, вибрати відріз тканини на нову сукню. Смаковитість спецій та солодощів огортає глядача, з легкістю перетворюючи густі нитки намист на картині «Дзеркало» у різнобарвні в’язки чурчхели у лавці з цукатами й сухофруктами. Живописна мова, якою послуговується Косьяненко, у роботі над цією серією полотен досить спрощена, навіть дещо плакатна, що не зовсім характерно для художниці, яка частіше віддає перевагу продуманій фактурності олійного шару. Можна помітити, як у роботах 2015 року, що теж представлені у експозиції, вона повертається до фактури, але разом із нею проявляються яскраві сміливі барви, що найсильніше вирізняють серію «Солодощі та прянощі» серед більшості полотен Катерини.
Цукати. 2014. П., о.100х100 см
Цукерочки.2014. П.,о.100х100 см
Авторська лялька у виконанні Катерини Косьяненко природно продовжує її живописні серії. Ранні ляльки із використанням вітражного скла повторюють манеру роботи художниці з людськими образами у ранніх серіях полотен. Фігура й одяг у обох випадках трактується площинно — живописними плямами чи фрагментами кольорового скла, у той час як обличчя і руки — основні канали передачі емоційного повідомлення — уважно виписані, а у випадку з ляльками — виліплені з глини. Якщо ранні ляльки видаються втіленням у матеріалі образів, до того розроблених Катериною у її живописних серіях, то новіші лялькові персонажі допоки значно більш самостійні. Птаха Сірін, Кентавра, Русалка допоки живуть власними життями, мають власні історії та співають власних пісень. Алконост Розамунда навіть подорожує окремо від своєї господині.
Алконост Розамунда в Одесі
Ймовірно, пісні райських птах та русалок ляжуть ще колись у основу нової живописної серії Катерини Косьяненко та складуть довгоочікуване продовження її художньої саги, можливо, навіть відкриють міфологічне відгалуження її розлогої оповіді. А наразі варто скористатись можливістю познайомитись із чарівним світом «Міфо» у галереї «Парсуна».
Виставка працює до 5 грудня за адресою: Київ, вул. Хорива, 43.
Фото з відкриття: Олена Сидорук, Віталій Сокур, Євген Чорний.