Наверх
Меню
Меню
Статья
02/09
Білий простір свободи, або Сюжет для маленького оповідання
in art 3.JPG
in art 3.JPG
in art 5.JPG
in art 5.JPG
in art 7.JPG
in art 7.JPG
in art 8.jpg
in art 8.jpg
in art 9.JPG
in art 9.JPG
in art 10.JPG
in art 10.JPG
in art 3.JPG
in art 5.JPG
in art 7.JPG
in art 8.jpg
in art 9.JPG
in art 10.JPG

Білий простір свободи, або Сюжет для маленького оповідання

Олег Сидор-Гібелинда. Білий простір свободи, або Сюжет для

маленького оповідання.

Свобода створює відчуття полегшеного руху, і напруга набуває тут

найбільшого поля для гри… Скутість зведено до мінімуму.

Василь Кандінський

Мета – ніщо. Рух - усе.

Л.Д.Троцький

Трапляються ж такі дива: зібралися восьмеро молодих митців під одним дахом, та й заходилися майструвати впродовж двох тижнів. Кожен, кожна – щось своє, але часом у колаборації з сусідом. І не пересварилися, не перечубилися, а лише тісніше згуртувалися – насамкінець зблиснули мозаїкою химерних інсталяцій, вигадливих об'єктів… красивих облич.

Де: в галереї ЦСМ “White World”. Коли: ще вчора, а саме – на зламі квітня з травнем. Хто: більшість – студенти НАОМА, одна дівчина з Литви; до речі, за гендерним складом переважає “слабка стать” (лише двоє хлопців), та, як мені пояснили, усміхаючись, самі учасниці, сталося так не через якийсь там фемінізм: “просто жінок у світі завжди більше”. Що: виставковий проект “Монтаж”. Для кого: та для нас усіх, хто не байдужий!

Здавалося, нічого не має вже нового в підмісячному світі (скажімо, “одягова інсталяція” відадресовує нас до зрілих дослідів Крістіана Болтанського, та і не тільки його), але наші автори змусили бувальців поставити під сумнів авторитетність цієї аксіоми. Художники працювали кожен зі своїм кавалком простору, невгамовно відгукуючись/реагуючи на сусіда. Часом це спричиняло взаємні поступки, рідше – непорозуміння, а подекуди оберталося співавторством. Власне “его” не підкреслювалося, хоча, як свідчать самі учасники арт-процесу, завжди можна було здогадатися, хто є автором того чи іншого артефакту.

(Аби уникнути поблажливої інтонації PS-го додатку – назву імена учасників насамперед – хоч і наступних уточнень не чекайте, а поки що, нате, ось: 

Світалана Аграновська

Єгор Анцигін

Михайло Букша

Катерина Бучацька

Ольга Гайдаш

Людмила Іванова

Катерина Лібкінд

Ольга Лістунова).

Тож у експозиції марно було б шукати іменних табличок. Вони відсутні за означенням. Автори створювали сукупний творчий продукт, який хоча б на якийсь час постваив хрест на витратах клятого індивідуалізму. Що, зрештою, не є новим навіть для стін НАОМА: у 20-ті пліч-о- пліч працювали славні бойчукісти – з тією різницею, що їхні нащадки віддають свій талант не традиційним, але яскраво новітнім жанрам. Фреска сама по собі передбачала синтез зусиль. Асамбляж – то вже вислід європейського егоїзму. А однак…

На наших очах наче створюється новий жанр. (Пишу про це з неприхованою цікавістю – як один з авторів “Енциклопедії термінів сучасного мистецтва”). Назвемо його дифузною інсталяцією. Або ж інсталяційним перформансом. Чи інтерактивним гепенінгом. Що це означає на практиці: кожен з учасників у змозі щось таке підгайкувати у роботі свого колеги. А тому – вільно повернути усе на своє місце, і вперше, і вдруге. Тоді колега втямлює: краще лишити, як було; для автора це – серйозно і зважено.

Зранку ваш покірний слуга угледів на столику міні-об'єкт, що складався з сірникової коробки та стовпчика монетних дрібняків, що дуже скидався на аналогічні праці Джозефа Корнелла. Та надвечір презентації цей об'єкт зник, і не він один. Натомість вигулькнуло кілька нових, несподіваних, хоча і логічно-очікуваних… Свої корективи внесло і життя: дитина, пустуючи, звалила долі скляну перегородку. Усі спершу сіпнулися, потім заспокоїлися. Дитина не постраждала. Інсталяція – навіть стала виразнішою. Один з авторів визнав: найголовніше – “втяти зайве”.

У експозиції – часом навмисно, але частіше - мимоволі – виник ефект о-чуднення, за яким звичайні предмети втрачали свою буденну впізнаванність, спалахуючи феєверком ефемерної знахідки. Лимон опинявся на металевому дрючкові, в його плоть устромлялалася тенісна ракетка. Банани покривалися татуюванням. Вода з крапельницею точила гіпсову купку, спричинюючи неочікувані мутації сірого, як мізки, матеріалу. Шматки моху поселялися в лазничці, на полицях шафки, куди зазирнути здогадався не кожен. Книжки із безсмертної радянської серії “ЖЗЛ” раптом ставали дибки, утворюючи силует… собаки! – а “собака” вряди-годи завалювалася, хоч її щоразу спирали “на лапи”. Приклади можна наводити і далі – однаково їхній опис лишатиметься дуже приблизним, а переповісти усе забракне місця.

Ба, більше: той гіпероб'єкт, який виник на двох – трьох? – просторових майданчиках “White World”, ніби зажив власним, непідконтрольним митцям існуванням, з власними кровообігом і стравоходом, власним диханням і власним мозком. Не випадково ж зізналася Тамара Янович, знімкуючи фрагменти експозиції, яку вона спостерігала ледве не зодня: на знімках чимало творів були споглянуті нею майже вперше. Якщо завгодно, такою є плата за “les chemins de la liberte”, на які виводить ЦСМ: неочікуваність тут постає на стадії глядацького спантеличення. Але хто чекає гламуру, той і не потикається на майданчики сучасного експерименту...

Бо там можна наштовхнутися, приміром, на ось таке:

і на той же копил, довжиною в два метри: нескінченний фуруристичний вірш на паперовій стрічці (Василіску Гнєдову таке припало б до смаку), що виповзла з касового апарату. “Машина геть схибнулася”, та тут саме занадився художник і тую стрічку й спіймав, та й до зали затягнув. Не жартую: основною проблемою для творців “Монтажу” став саме пошук висхідного матеріалу, підручних засобів. Для одних виходом стали родинні закапелки, для інших – власні колекції, а то й сміттярки – звідки “знахідки” виповзали на “White World” добре вмитими, але з потенційною внутрішньою вибуховістю.

Відтак простір ЦСМу на короткий час став полігоном безмежної свободи. Збулося гасло Телему: “робіть, що хочете”; Рабле ж не сказав – “кому заманеться”. Гадаю, для художника таких обмежень не існує. Як би не склалася у нього, у них (розкрию секрет: є пропозиції від солідних інституцій, але далі не питайте: не хочу зурочити) наступна доля, та “священний бешкет” на стадії дебютування – справа цілком необхідна. Не кажучи про: випробування сил. Зазіхання на авторитет. Вибрик, стьоб. Гру в бісер, та не зі свинями. Просто експеримент!

Броунівський рух ідей та творчих жестів невід”ємний од стану певного творчого хаосу, який передбачає виникнення “нової гармонії”, яка вже керується іншими правилами, що їхнє значення усвідомлюєш пост-фактум. Наприклад, можливість існування митсецького твору де-інде, від вбиральні до радіорубки. Або ж використання незвичних предметів – тих же бананів, задля нанесення татуажних візерунків на їхню “шкіру”. Міграції об”єктів від одного місця до іншого. Або ж гнучкого режиму існування різних частин одного твору, він же артефакт.

Простір змінювався, а разом з ним змінювалися митці, в нього занурені, одержимі “тотальною роботою” з ним. І раптом запрацювали: стеля і підлога – з однієї протяглися донизу дроти, до неї – пагони препарованих стовбурців, вона ж – “інша” – розчахнулася отвором, запрошенням до перформансу. Але пролонгованим, мало-ким- спостереженим-зовні перформансом виявився сам твотижневий цикл перебування у виставковому просторі, спроби його підкорення (що, як бачимо, повністю не вдалося), одомашнення, охимерення (а цього вже - залюбки). І важили тут вже не самі матеріальні результати, а розмаїті варіанти їхніх досягень.

Майбутні живописці, графіки, сценографи, дизайнери в майбутньому ще скористаються своїми юнацькими знахідками. І хто зна, чи не розпукнеться із теперішньої, десь незрілої, десь похапливої зав'язі розкішний та зрілий пуп'янок? – Та можливий інший сценарій: те, що сьогодні видається поспішним, випадковим, збитковим, післязавтра набуде чинності золотого мистецького правила, принаймні вже ніким не ставитиметься під сумнів, а кимось навіть вправно мавпуватиметься, та не про них розмова; поки що український суспільний смак є дуже консервативним, і з цим треба щось робити. Ну, наприклад, відзняти фільм, про те, що коїлося в цих стінах упродовж тих самих двох тижнів…

Лишається додати, що гостинний простір “White World” якраз і виявився для восьми сьогоднішніх молодих митців ідеальною арт-лабораторією. Оптимальна відкритість до експерименту, зручна дислокація у місті, просвітлений лабіринт із кількох помешкань, серед яких більшість наших митців днювали-ночували, а також співприсутність досвіду іншого мистецтва (кіношкола) сприяли вдалому здійсненю “Монтажу”, поштовх якому надали знані митці наступного, середнього покоління (ті відверто схотіли “чогось дивного”)… але в подальший розвиток дій анітрохи не втручалися.

“Монтаж” – вже четверта виставка нововідкритого ЦСМ “White World”. Нагадаю, відкрився він цією весни, яка на момент написання цих рядків ще не скінчилася. При тім кожна наступна виставка не повторювала жанр попередньої. Так, пленерний звіт перекинувся на огляд мужчинського ню (очима жінок), а персональна, гостро-індивідуальна експозиція скульптурних творів змінилася експозицією гуртовою і загалом анонімною. На черзі – шерег “класиків-сучасників” середнього віку, які теж не розчарують глядача.

Планку задано небуденну. І хоча спорт мало що об'єднує з образотворчістю, та можна сміливо прогнозувати: в майбутнії літописах ЦСМу сьогоднішній виступ “Монтаж”-ників- висотників не пропаде, не зблякне серед калейдоскопу інших подій мистецького життя – і “White World” зокрема, і Києву загалом.

До речі, відвідників на вчорашній презентації було, хоч греблю гати. А в столиці, поза тим, відкривалося ще кілька гучних виставок…

 

Автор: Олег Сидор-Гібелинда

живопись
импрессионизм
современное искусство
Рейтинг +124
комментарии
ТОП Статья
03/09

Скрытая символика картины  Сандро Боттичелли «Весна»   Сандро Боттичелли, «Весна». Эпоха Возрождения подарила человечеству невероятные по ...

03/09

Bеликолепный шедевр Тициана - картина «Любовь небесная и Любовь земная» наполнена множеством скрытых символов.    Любовь небесная и Любовь земная. Тициан, ок. ...

Календарь
26/09

26 сентября 2017 г. в 19:00  Приглашаем на творческий вечер, посвященный жизни и искусству Энди Уорхола. Энди Уорхол - американский художник, продюсер, дизайнер, писатель, коллекционер, ...

26/09

GALLERY 83 представляє виставку молодої київської художниці  OMNIA VOIVAT «ПРИВІЛЕГІЯ ХАОСУ» У жовтні GALLERY 83 презентує персональний проект молодої київської художниці OMNIA ...

27/09

Міжнародний художній проект Art and Film Biennale Kyiv/Trading Illusions Україна-Німеччина За підтримки  Міністерства культури України,  Посольства України у Федеративній Республіці ...

ФОРМА ОБРАТНОЙ СВЯЗИ
Проверочный код *
Восстановить пароль
Для восстановления пароля введите адрес электронной почты, указанный Вами при регистрации. Вам будет отправлено письмо с дальнейшими рекомендациями.
Если у Вас возникли вопросы, свяжитесь с нами по телефону: 044-331-51-21
Авторизация
Регистрация
* Обязательно для регистрации на ресурсе
** Обязательно для выставления лотов
Пароль должен иметь длину не менее шести знаков; содержать комбинацию как минимум из трех указанных ниже знаков: прописные буквы, строчные буквы, цифры, знаки препинания; не должен содержать имени пользователя или экранного имени.
Проверочный код
правила ресурса *
условия аукциона **