Наверх
Меню
Меню
Интервью
18/07
КОСТЯНТИН РОГОТЧЕНКО: «РОБИ ТЕ, ЩО МОЖЕШ, З ТИМ, ЩО МАЄШ, ТАМ, ДЕ ТИ ЗАРАЗ Є»
DSC_0267.JPG
DSC_0267.JPG

КОСТЯНТИН РОГОТЧЕНКО: «РОБИ ТЕ, ЩО МОЖЕШ, З ТИМ, ЩО МАЄШ, ТАМ, ДЕ ТИ ЗАРАЗ Є»

Автор:  Анастасія Гончаренко

КОСТЯНТИН РОГОТЧЕНКО: 

«РОБИ ТЕ, ЩО МОЖЕШ, З ТИМ, ЩО МАЄШ, ТАМ, ДЕ ТИ ЗАРАЗ Є»

Нинішнє покоління тридцятирічних народилося і виховувалося вже у демократичному суспільстві. Ці хлопці і дівчата не знали голоду, холоду, обов’язкової любові до «партії та уряду», не знали доносів і того, що за цим могло трапитися. До межі століття панівний в країні стиль соціалістичного реалізму, обов’язковий раніше у всіх видах і жанрах образотворчого мистецтва, літератури і театру, став вже не обов’язковим. Те, що в образотворчому мистецтві 1960-80-х років вважалося нонконформізмом (не соглашательством (рос). угодовством) до початку 2000-х робили художники всієї країни. Мається на увазі відхід від реалістичного мистецтва, а точніше від реалістичної передачі побаченого на полотно, папір або метал. Нефігуратив або мистецтво без певного предмета став модний, як і раніше до 1930-х. Інтерес у художників більше викликала колористика, кольорові плями, композиції побудовані кольором. Межі відкрилися і художники нашої країни вже могли вільно подорожувати по світу і вивчати раніше невідоме. Поява інтернету і зовсім розширила можливості пізнання. 

Саме до цього часу відносяться перші шкільні роботи Костянтина Роготченко. Обравши професію художника, він став відвідувати одночасно кілька художніх студій (А. Твердого і В. Шкарапути). Принципи викладання в цих студіях були різні але об’єднувало їх одне – школа академічного реалістичного малюнка. За три роки Костянтин стає міцним малювальником. Живописну майстерність він отримав у М. Копайгоренко. Звичайно, він легко вступив до одного з найстаріших мистецьких вузів країни КНУДТ (Київський національний університет технології та дизайну). На факультет графічного дизайну (вчителі І. Єлісєєв, Є.Гула). Демократична доба підштовхувала молодих художників до пошуків свого шляху. У 2008 році Костянтин Роготченко стає членом молодіжного об’єднання «АртРух». Об’єднання молодих митців робить дві потужні групові виставки. Далі кожен йде своїм шляхом. Шлях Костянтина не був легким. Спочатку він шукав себе в графіці. На першому етапі це, здавалося, йому вдалося. Він, навіть, отримав престижну премію імені Георгія Якутовича. Він робив шовкографію і шукав себе в офорті. Його академічний рисунок був потужним, але шукаючи власний шлях у мистецтві, Костянтин повернувся до живопису, який любив і якого побоювався, як і всі молоді художники. Перші живописні роботи були акуратно реалістичними. З 2014 року стиль його письма різко змінюється. Художника цікавить колір і форма. А точніше форма, створена кольором. Він практично не повертається до академічного живопису, хоча успіхи були очевидні. Костянтин вивчає творчість старших колег – Анатолія Криволапа, Володимира Бовкуна, Тіберія Сільваші, які вже багато років експериментують з кольором. І сталося неминуче. Костянтин знаходить свій власний стиль і свій почерк в живопису, не схожий ні на кого з попередників. Його колір і композиційна побудова полотна із застосуванням геометричних фігур (найчастіше – ліній) набуває вишукану форму нового живопису. Колір несе енергію і будує композицію. Гра колірних відтінків передає настрій – радість, смуток, тривогу. Він експериментує з лінією, як домінантою власного почерку, переносячи її з одного полотна в інше. Гра кольору з лінією дає несподівані результати – живопис Костянтина з не фігуративного перетворюється у філософський. За кілька років він навчився створювати в живописі зафіксований настрій. Його роботи стали впізнавані. Молодого художника кілька разів запрошують на найпрестижніший в Україні аукціон «Золотий перетин», де, його роботи купують. Витончене мистецьке чуття Костянтин Роготченко отримав «у спадок» і вдало ним користується у своїй творчості. Він правнук відомого письменника Остапа Вишні, його дід по материнській лінії Леонід Євтушенко був професійним живописцем, а дід по батьковій лінії Олексій Роготченко був письменником, мама Костянтина художник-кераміст, а батько – мистецтвознавець.

Мистецтвознавець Анастасія Гончаренко поспілкувалась з художником про його творчий шлях та життєву філософію.

 

А.Г.: Розкажи про себе те, що вважаєш за потрібне. Що, на твою думку, буде цікаво прочитати про тебе? Не таємниця, що твої батьки із творчого середовища. Це вплинуло на вибір твоєї професії?

К.Р.: Так, звичайно вплинуло, тому що з дитинства бачив творчі процеси. Візуально – в мами, те, як вона ліпила композиції із глини. І я пробував малювати десь з 4-х років: просто акварельними фарбами замальовував альбомні листи. Виходили красиві абстрактні малюночки. «Картини» робив. Мама їх потім в рамки оформлювала. Мені було цікаво. Так що, фарби в мене були з дитинства. 

Часто питають: а скільки ти вже малюєш? Чи зі скількох років? Я всім відповідаю, що з 4-х років, і всі зазвичай дивуються. Так що я все життя – художник, можна так сказати ☺

А.Г.: Недавно відкрилась твоя виставка в Очаківському музеї імені Руфіна Судковського. Розкажи про неї детальніше. Які враження ти звідти привіз? Чи відрізняється публіка від столичної?

К.Р.: В Очакові я презентував всі нові абстрактні роботи – серію «Морфологія лінії» і кілька реалістичних пейзажів, для різноманітності. Що відчув? Це перша моя виставка не в Києві. Працівники музею, коли побачили ці роботи, були трохи навіть в шоці. Я побачив, що вони з таким «сучасним мистецтвом» ще не стикалися. Можна сказати, що перші пів години вони були в шоці від побаченого. А потім їм дуже сподобалося, в принципі, як і всім відвідувачам. Київська публіка швидше «в'їжджає» в тему абстракції. 

На вернісажі гості ділились яскравими емоційними враженнями. Ніхто не лишився байдужим. Мої роботи у всіх викликали сплеск емоцій, думаю, що більше, позитивний. Вони яскраві, я їх так задумав, щоб вони у людини викликали теплі почуття. Я вважаю, що свого домігся – так в підсумку їх і сприйняли в Очакові. Лишилися дуже гарні враження, ніхто не намагався критикувати. Зустрічали дуже тепло. Але такого живопису там багато хто не бачив.

А.Г.: Чому саме в Очакові?

К.Р.: Тому що Музей імені Судковського – це музей мариністичного мистецтва. А в моїх роботах багато морських кольорів, адже тема останніх робіт присвячена саме морю. Останні роботи я робив спеціально для цієї виставки, а одну з них – подарував у фонди Музею. 

А.Г.: Які в тебе зараз плани на майбутнє? Чи будеш якось трансформувати свою творчість, або продовжувати цю тему? 

К.Р.: Цю тему я буду продовжувати, доповнювати та покращувати. Це точно буде абстракція, нефігуратив. Мої яскраві кольори, що я сам розробив. Засобом змішування флуоресцентних фарб я досягаю саме такого ефекту. Змінюватимуться композиції, формати… Ці унікальні кольори – будуть. Подивимось. Всі трансформації приходять під час робочого процесу. Я придумую картину під час написання – в процесі я поступово бачу як зробити її більш приємною для сприйняття.

А.Г.: Розкажи більш детально про свої кольори. 

К.Р.: З початку я їх уявив у себе в думках. Те, що я хотів, було приблизно таким: щось яскраве, рожеве, зелене, помаранчеве та червоне… І вже на практиці почав змішувати з білилами яскраві флуоресцентні фарби. І намагався їх відчувати: деякі мене влаштували і я на них зупинився і використовую.

А.Г.: Ти, як відомо, починав з графіки. Як ти прийшов в живопис? А сьогодні – до абстракції? Розкажи про свій шлях до абстрактного мистецтва.

К.Р.: Так, я починав з графіки та з сюрреалістичного живопису. Але мене це не влаштовувало, щось хотів придумати власне. Щось нове, сучасне. У результаті, як це не кумедно звучить, я подумки повернувся до таких малюнків, які малював в дитинстві: абсолютно несвідомі акварельні композиції. До них я додав свій графічний та живописний досвід, знання правил композиції і почав робити це професійно. Не чисто інтуїтивно, як в дитинстві, а вже свідомо та продумано. Саме так я почав створювати перші свої композиції, які були поділені на частини рівними лініями. Виникла ціла серія робіт, композиція яких була зав’язана на лінії. Так і виникла серія «Морфологія лінії». 

А.Г.: Сьогодні ти займаєшся тільки живописом? Не виникало бажання спробувати себе в інсталяціях, або інших сучасних мистецтвах? 

К.Р.: Я вважаю живопис найактуальнішим видом сучасного мистецтва ☺. Насправді, я пробував себе і в інсталяції також. Але зараз поки зупинився на своєму нефігуративному живописі. Можливо, це все буде трансформуватись і я повернусь до експериментів. Але це буде в тому ж стилі. Якщо інсталяції – то приблизно такі самі абстракції.

А.Г.: В яких відомих колекціях є твої роботи? Можливо чимось ти особливо пишаєшся?

К.Р.: Мої роботи знаходяться в Zenko Foundation, також у Президентському фонді Леоніда Кучми «Україна» та інших приватних колекціях. І ще, мені було дуже приємно передати до фонду Очаківського музею імені Руфіна Судковського одну із своїх робіт. Музейні фонди – це вже національний рівень. 

А.Г.: Коли ти працюєш, чи думаєш про те, щоб сподобатись глядачеві, або успішно продати роботи? 

К.Р.: Думаю, звичайно! Адже сучасному митцеві необхідно бути сьогодні ще й підприємцем. Тому я одразу уявляю свою роботу в інтер’єрі. Ну і звісно, я думаю про те, щоб сподобатись моїм глядачам. Сам багато разів в процесі створення дивлюсь на свої роботу на відстані, наскільки вона цілісна. Хочу, щоб зібралась максимально гармонійна композиція. В першу чергу всі відчуття та сприйняття перевіряю на собі. Справа в тому, що мої роботи розраховані на не зовсім звичайного глядача. Для їх сприйняття треба мати якийсь творчій розвиток, досвід; необхідна наявність смаку. Мій глядач/клієнт – заробляє немалі гроші і будує сучасні будинки, офіси, бізнес-центри. Мої роботи гарно доповнюють саме сучасні, мінімалістичні інтер’єри. Це – нове мистецтво для нової архітектури. Скажімо так. 

А.Г.: Чи є в тебе якісь соціальні проекти? Не благодійні, а саме такі, що підіймали б гострі суспільні теми, чи психологічні? 

К.Р.: Я не заявляв якихось конкретних тем такого плану. Можу сказати, що все моє мистецтво – це і є мій соціальний проект. Я намагаюсь донести до глядача це своє «нове мистецтво» – яскраве та гарне. Щоб вони не лякались сучасного мистецтва, щоб воно подобалось і його любили. В першу чергу важлива естетика. Я намагаюсь своїми роботами розвинути в людях естетичний смак.

А.Г.: Чого тобі, як молодому художнику, не вистачає в сучасному арт-просторі?

К.Р.: Я навіть не можу сказати, що мені чогось не вистачає. Мене насправді все влаштовує. Що потрібно художнику? Майстерня, виспатись, поїсти, можливість творити. Все це в мене є. В Києві мені вистачає всього – і виставок, і діалогу з мистцями, і з фахівцями… Якщо б я в селі жив, було б, можливо, інакше. А в столиці сучасному художнику тільки б жити та творити ☺. 

А.Г.: Звідки в тебе виникає натхнення? Кого ти вважаєш своїм вчителем, або натхненником? 

К.Р.: Я, напевно, сам собі вчитель вже. Когось конкретного не акцентуватиму зараз. Всі свої знання я черпаю всюди, де тільки можна. У кожного сучасного художника. Я намагаюся черпати інформацію та натхнення скрізь із повсякденного життя, абсолютно всюди, в дорозі, в подорожах, всі враження, все, що бачу, я запам’ятовую, а потім створюю свої картини. 

А.Г.: Чи є в тебе життєве кредо, якийсь принцип як художника? 

К.Р.: Може це, як і жарт прозвучить: «Роби що повинен і будь що буде». Або «Роби те, що можеш з тим, що зараз маєш, там, де ти зараз знаходишся». Тобто використовувати свій потенціал по максимуму, а не чекати «з моря погоди». Я – тут і зараз.

Стосовно творів з лініями, що розмежовують простір можна фантазувати. Це і степ, і море, і краєвид. Але правильніше було б не шукати у творах Костянтина реальних образів. Його творчість – це емоції і свідомість помножені на настрій спостерігача. Один твір може викликати принципово різні відчуття. Це не комерційне мистецтво, це мистецтво філософського спостереження і пропозиції розділити настрій автора. Це медитативне мистецтво – тонке, делікатне з залученням свідомості і підсвідомості. Воно стримано емоційне і у кожного викликає свій асоціативний ряд.

Мистецтвознавець Анастасія Гончаренко

комментарии
ТОП Интервью
31/07

Інтерв’ю з нагоди видання книги «Любов Міненко» Інтерв’ю провела і записала Катерина Рай  – Любове, чим для Вас є місто Канів? – Передусім це місце мого ...

Календарь
21/08

З 21 серпня по 2 вересня у Центрі Сучасного Мистецтва «Білий Світ» проходитиме проект-дослідження українських художників під назвою «Парадний Портрет», приурочений до ...

23/08

«Зухвалий виклик» генія шістдесятих 23 серпня у виставкому залі аукціонного дому «Золотое Сечение» (Київ, вул. Первомайського, 4) відкриється персональний проект одного з найунікальніших ...

23/08

Степан Кучерявий Приватна метафізика   Клубок суперечностей. Сума непоєднуваного і поєднання несумісного. Його творчість відкрита і герметична, відверта та іронічна. Піднесена і огидна, ...

ФОРМА ОБРАТНОЙ СВЯЗИ
Проверочный код *
Восстановить пароль
Для восстановления пароля введите адрес электронной почты, указанный Вами при регистрации. Вам будет отправлено письмо с дальнейшими рекомендациями.
Если у Вас возникли вопросы, свяжитесь с нами по телефону: 044-331-51-21
Авторизация
Регистрация
* Обязательно для регистрации на ресурсе
** Обязательно для выставления лотов
Пароль должен иметь длину не менее шести знаков; содержать комбинацию как минимум из трех указанных ниже знаков: прописные буквы, строчные буквы, цифры, знаки препинания; не должен содержать имени пользователя или экранного имени.
Проверочный код
правила ресурса *
условия аукциона **