Наверх
Меню
Меню
Статья
19/09
Канівська галерея «ЧервонеЧорне» представила повний «Канівський триптих» Олександра Бабака
IMG_3150.jpg
IMG_3150.jpg
IMG_3019.jpg
IMG_3019.jpg
IMG_3122.jpg
IMG_3122.jpg
IMG_3111.jpg
IMG_3111.jpg
IMG_3124.jpg
IMG_3124.jpg
IMG_3133.jpg
IMG_3133.jpg
IMG_2984.jpg
IMG_2984.jpg
IMG_2980.jpg
IMG_2980.jpg
IMG_3150.jpg
IMG_3019.jpg
IMG_3122.jpg
IMG_3111.jpg
IMG_3124.jpg
IMG_3133.jpg
IMG_2984.jpg
IMG_2980.jpg

Канівська галерея «ЧервонеЧорне» представила повний «Канівський триптих» Олександра Бабака

Те, що сильніше смерті

Галерея Юрія Сташківа «ЧервонеЧорне» для сучасного Канева - це щось на зразок Соросівського ЦСМ для Києва зразка 1990-х років. (Та й у самому сучасному Києві вона не пасе задніх). Тільки замість виставок західних суперстар від мистецтва сюди особисто приїжджають попрацювати найвідоміші сучасні художники України. Олександр Бабак - один зі «старожилів» канівської арт-резиденції. Днями «ЧервонеЧорне» запросило на фінісаж його ретроспективної виставки, «Канівського триптиха».

«Виставка у «ЧервонеЧорне» містить роботи за останні чотири роки, - розповів InArt пан Бабак. - Я написав їх тут, у Каневі. Перший цикл, «Канів, вул. Дніпровська» - у 2014-му. Коли почалася війна, я приїхав сюди. І спочатку просто не міг уявити: що можна малювати, коли війна? Які можуть бути теми? У підсумку, згадав свої студентські практики, вирішив знову «побути студентом». У наступному році - працював з ужитковими речами: вишивкою та іншими предметами, які зазвичай складають натюрморт. Цей проект називається «Still Life». У третьому циклі, «Місцеві», звернувся до образів людей, які живуть «тут і зараз», у Каневі».

Мальовничі серії Бабака «Вулиця Дніпровська» та «Still Life» нещодавно можна було побачити на Kyiv Art Week. У галереї «ЧервонеЧорне» разом із ними був представлений ще і третій, завершальний цикл багаторічного «канівського» проекту «Місцеві». 

Лейтмотивом, «наскрізною» темою «Канівського триптиху» є вуличка Дніпровська. Сьогодні вона занедбана. А 36 років тому саме на Дніпровській розташовувалася база худінстітута. І студент Саша Бабак приїжджав сюди проходити практику. Сільські будинки, їхні двері, вікна, немов палімпсест, «проступають» крізь сум'яття фарб нефігуративного, або ж, на перший погляд, «наївного» живопису Бабака. У їх присутності відчуваєш тривогу. Вулиця Дніпровська у Бабака стала символом світу, в який увірвалася війна. Адже війна - це ще й, власне, знищення пам'яті. То ж, чи може пам'ять протистояти смерті? ..

Продовжує «суб'єктивне» дослідження вулиці Дніпровської (інакше кажучи, проблем часу, життя і смерті, світу і війни) нефігуративний «Still Life». Його яскраві фарби повторюють палітру народних вишивок, а ще канівського ринку і набережної, вулиці Дніпровській, яка «опинилася мов у міжчассі», самого Дніпра. Тут є навіть фарби похідного табору з військовою технікою і наметами в околицях Канева. Де солдати чекають відправки на фронт. «З вікна готелю, що навпроти, по інший бік дороги, усе це можуть бачити безтурботні відпочивальники. Пройшло два роки війни. Страшно подумати, але до неї звикають»(Александр Бабак, Still Life). 

Вже 2017-го року художник створив (а зараз «ЧервонеЧорне» видало, як і до попередніх двох циклів, розкішний альбом) серію «Місцеві». «Початок мого знайомств з вулицею Дніпровською збігся у часі з початком війни. Три роки роздумів, спостережень за змінами навколо. Безперечно, змінився і я. Протягом цього часу цікавими були архітектура, місцевий побут, зокрема, ткацтво. Тепер – люди. Місцеві». (Олександр Бабак). «Місцеві» - це, власне, канівчани, здебільшого –  люди похилого віку. Фото оброблені на звичайному планшеті за допомогою фоторедактора. «Старість» у Бабака зовсім не синонімічна смерті. Всі його герої і героїні - красиві красою любові і мудрості, яку людині дають тільки прожиті роки. Отже, останній, третій, цикл «Канівського триптиха» є самим життєстверджуючим. 

«Тепер місцеві – це одна-єдина спільнота розміром у країну… МІСЦЕВІ – це портрет нації. Принаймні, дуже мріється, щоб так було!» - пише у передмові до циклу Олександр Бабак. І не без гордості додає, що він тепер і сам - «місцевий». Колективна народна пам’ять – сильніша за безпам'ятство і навіть за саму смерть. Доведено: Олександр Бабак.

Текст та фото: незалежний арт-критик Ганна Пароваткіна.

 

комментарии
ТОП Статья
11/10

ЗАМІСТЬ «САМОПОРТРЕТА». Художник і поет. Живописець і графік. Скульптор і фотограф. Творець і збирач. Взірець і «підпільник». Син і батько: син українського художника Віктора Лободи, ...

Календарь
19/10

Раритетні вітчизняні видання, колекційні мапи та графічні твори всесвітньовідомих майстрів буде представлено на восьмому аукціоні «Українська книга», який відбудеться 19 жовтня в ...

19/10

19 октября в 19:00 SPIVAKOVSKA ART:EGO GALLERY презентует персональную выставку живописи молодой украинской художницы Ангелины Литвиненко  “Eternity of beauty”. Больше всего художницу ...

16/11

Сезон літніх оперних фестивалей завершено, і він був дуже насиченим. Цього літа завдяки проекту Operamania українські фанати опери слухали найкращих музикантів та насолоджувалися вражаючими постановками ...

ФОРМА ОБРАТНОЙ СВЯЗИ
Проверочный код *
Восстановить пароль
Для восстановления пароля введите адрес электронной почты, указанный Вами при регистрации. Вам будет отправлено письмо с дальнейшими рекомендациями.
Если у Вас возникли вопросы, свяжитесь с нами по телефону: 044-331-51-21
Авторизация
Регистрация
* Обязательно для регистрации на ресурсе
** Обязательно для выставления лотов
Пароль должен иметь длину не менее шести знаков; содержать комбинацию как минимум из трех указанных ниже знаков: прописные буквы, строчные буквы, цифры, знаки препинания; не должен содержать имени пользователя или экранного имени.
Проверочный код
правила ресурса *
условия аукциона **