Наверх
Меню
Меню
Статья
26/11
Рецензія на книгу Андрія Пучкова «Мистецтвознавець Григорій Павлуцький, перший український»
Pavlucky_obl_2018.jpeg
Pavlucky_obl_2018.jpeg

Рецензія на книгу Андрія Пучкова «Мистецтвознавець Григорій Павлуцький, перший український»

Леся Смирна,

доктор мистецтвознавства, 

старший науковий співробітник

Праця д-ра Андрія Пучкова «Мистецтвознавець Григорій Павлуцький, перший український» (Нью-Йорк, 2018, 144 с., з іл., портр.) побуджує до багатоманіття тлумачень, асоціацій, роздумів, як також приватних спогадів. Його мистецтвознавчо-прозово-філософічне письмо зачаровує, подивовує глибиною суджень, порівнянь, вдумливою дискусійністю – що у вимірі тодішньої доби, що й теперішньої.

Йдеться, звісно ж, про позицію митця, дослідника, філософа, що він не відкидає жодним чином і всього того, що у веремії сьогочасного «патріотизму» часто-густо поскрибується, хоч і мало б побільшувати нашу освіченість.

Замало сказати, що А. Пучков оглядає, простісінько з якоїсь нагоди а чи потреби, щось таке, збережене, дійшле до наших днів, реставрує, дошукується у колекціонерів хоч крапелиночки інформації, цитати, фотографії, миттєвого спогаду, – і в архівах дещо збереглося, і всі шляхи, стежини Ботанічним садом, де ступала нога Г. Павлуцького, усілякі перипетії тодішнього наукового світу автор достежив щонайретельніше.

Лиходійна доба поскрибувала неоціненний доробок багатьох світочів національної культури, як не виняток і Г. Павлуцький, і це вкотре «залишковість» огрому створеного спонукає дослідників не тільки встатковувати у культурній царині репресовані й призабуті явища та імена, але й вибудовувати національний міт неперервності та явищності щокожного культурно-мистецького феномена.

А. Пучков, од початків архітектурознавець, архітектуродослідник, що засвідчує його осяжний книжковий і публікаційний доробок, зокрема у своєму вступі-автобіографії до свого ж бібліографічного довідника зізнається щодо «новацій» нової постави мистецтвознавства: архітектура як форма культури, культурного буття; архітектура як текст, що породжує авторський метатекст, отже й розглядається як неосяжний текст, що його людство хоч і отямлює, але не завжди адекватно прочитує. Уважний читач досліджень А. Пучкова чом би й не спроможеться на власний здогад: місто не є таким собі згромадженням сакральних і світських споруд, не є лабіринтом двориків, провулків, проспектів, – місто є мисляча структура; воно щомиті вмирає й щомиті оновлюється, то усамітнюючись, а то ріднячись з людиною.

Архітектурний текст А. Пучков розглядає у єдності матеріалу і методу, офілософнюючи кожен порух архітектурних «подробиць»; наполягаючи на архітектуроцентричності мистецтвознавчого дискурсу.

Тож не випадково серед рясних цитацій із писань Г. Павлуцького вирізняє дивовижної прозово-прозаїчної барви цитацію (стор. 27) на ознаку стилістики вченого, як не випадково обстоює його стилістику, методологію, позицію перед тодішніми оракулами од мистецтвознавства, зокрема, А. Праховим, казанським професором О. Мироновим, котрі дорікали вченому – злісно, безпідставно – за відсутність «наукових» підходів хоч би й у праці «Коринфський архітектурний ордер». Автор «Першого українського» не скидає з уваги й толерантної дискусії з доволі доброзичливими рецензентами тодішньої доби, як-от з А. Сонні, що той не догледів у писаннях Г. Павлуцького домінування поетики.

«Дисертація Павлуцького – не стільки наукова, скільки художня проза», – зазначає А. Пучков, посилаючись на передбачність митця, що стилістично, світоглядно, літературно згукнулася у писемній культурі XX–XXI століть.

Особливої уваги заслуговують акценти дослідника на першовідкриваності науково-художніх візій Г. Павлуцького: прозовість його наукових писань; закон історичної перспективи; першовживаність означення «українське бароко»; українська архітектура як сума національно закарбованих морфологічних ознак, що існувала й існує; історико-порівняльний метод…

А. Пучков не приховує емоційності, пристрасності, коли захищає Г. Павлуцького од невігластва, заздрісності «вченої» опінії тодішнього часу, – адже ці інстинкти притаманні і нашій добі, й подосі багато хто сумнівався у доречності науково-прозових візій славетного вченого.

Зацікавленість життєвою й творчою долею Г. Павлуцького не випадковість у дослідницькій діяльності А. Пучкова, – є щось спільного щодо «матеріалів і методів»; хіба от сучасний дослідник зглибив і мовби продовжив прозово-архітектурний всесвіт до знемоги його існування як окремішнього видива впроти «цивілізаційних» спокус і побутування.

Науково-романна подорож, запропонована А. Пучковим, викінчується інакшими вимірами діяльності Г. Павлуцького. «… що античністю, котра набила йому оскому, більше займатися не стане. І він звертається до інших тем, серед яких магістральною буде тема українського мистецтва й архітектури».

Оглядаючи праці Г. Павлуцького на тему українського дерев’яного сакрального зодчества, ґрунтовно обсервую чи стосунки між Товариством Нестора Літописця та Московським Археологічним товариством, критичні візії щодо неповноти охоплення вченим багатьох сакральних споруд, автор доходить красномовного висновку, що саме Павлуцькому належить першість у вбудуванні української дерев’яної монументальної архітектури у світовий контекст.

Пав луцький і Українська революція 1917–1920 років;

Павлуцький і європейський футуризм;

Павлуцький і Київське кустарне товариство (1906), Київська спілка художників (1915);

Павлуцький і його малярський хист;

Павлуцький і українська академія мистецтв, Київський археологічний інститут;

Павлуцький і український орнамент…

А. Пучков, з властивою йому світоглядною універсальністю, не оминає жодної миті, подробиці з тодішнього політичного, культурного буття, де Г. Павлуцький, хоч і загрожений, як і багато з його колег (Володимир Антонович, Микола Дашкевич, Василь Данилевич), «комплексом подвійної лояльності», все ж усвідомлював виразність національно-визвольного руху та значущість української мови.

Не обов’язково бути кращим у чомусь, – підсумовує автор дослідження, – але важливіше бути першим, навіть якщо у «боротьбі матеріалу і методу» переважає щось одне.

Загальнокультурне значення праці А. Пучкова незаперечне.

… Уважніше вдивляєшся в обличчя міста, у ще подекуди збережені артефакти й орнаменти, збагаченою уявою оглядаєш український континент, вчуваєш перегуки світових цивілізацій.

 

 

 

комментарии
Календарь
23/03

З 23 березня по 10 квітня у залі аукціонного дому «Дукат» проходитиме виставка творів Анатолія Лимарєва «Колір. Пробудження», приурочена до 90-річчя від дня народження майстра.  Творча ...

23/03

Технологія SMART (СМАРТ) - це сучасний підхід до постановки цілей, що дозволяє вже на початковому етапі узагальнити всю наявну інформацію, визначити прийнятні терміни роботи, достатність ресурсів, а також ...

05/04

5 квітня о 18:00 в галереї НЮ АРТ відкриється виставка української ікони кінця XVI - першої половини XX століть На виставці будуть представлені пам'ятники української сакрального живопису XVI-XХ ...

ФОРМА ОБРАТНОЙ СВЯЗИ
Проверочный код *
Восстановить пароль
Для восстановления пароля введите адрес электронной почты, указанный Вами при регистрации. Вам будет отправлено письмо с дальнейшими рекомендациями.
Если у Вас возникли вопросы, свяжитесь с нами по телефону: 044-331-51-21
Авторизация
Регистрация
* Обязательно для регистрации на ресурсе
** Обязательно для выставления лотов
Пароль должен иметь длину не менее шести знаков; содержать комбинацию как минимум из трех указанных ниже знаков: прописные буквы, строчные буквы, цифры, знаки препинания; не должен содержать имени пользователя или экранного имени.
Проверочный код
правила ресурса *
условия аукциона **