Наверх
Меню
Меню
Статья
06/12
ДНІПРО. ПОРОГИ. Сергій АЛІЄВ-КОВИКА
12924528_1105876129464453_5692657450227981822_n.jpg
12924528_1105876129464453_5692657450227981822_n.jpg

ДНІПРО. ПОРОГИ. Сергій АЛІЄВ-КОВИКА

Автор: Ольга Щербина

Сергій Алієв-Ковика. Один з найяскравіших фахових представників сучасного образотворчого мистецтва в Дніпрі. Співзасновник колись андеграундного мистецького товариства СТЕП (1980-ті). "Господар" майстерні графіки ПОРОГИ.

Народився в жовтні 1956 року на Приоріллі, с. Бабайківка.

У четвертомі класі почав малювати в художній студії Будинку піонерів у свого першого вчителя Юрія Михайловича Клочко.

Після служби у війську вчився в студії Григорія Чернети. А ще довгі розмови, суперечки про мистецтво, культуру, світогляд...

В 1983 році вступив до МПІ. Пощастило вчитись у майстерні Мая Мітурича. Світ книги, білий аркуш паперу, гравюра... М. Мітурич ніс традицію батька, Петра Мітурича, та Володимира Фаворського. І, звичайно ж, Москва — це музеї та виставки, виставки.

В спільних походах музейними залами зблизився з Віктором Яковичем Соловйовим. Знайомство з Володимиром Лободою в Москві – одне з найбільших вражень. Шалена енергія, впевненість, відданість своїй справі і, головне – Дух мистецтва.

У 1989 році повертаюсь до Дніпропетровська. Починається праця в самвидавчому часописі “Пороги”, де редактор та натхненник — Іван Сокульський. Робота і дружба з Іваном – чистим, відвертим, справжнім – це незабутнє. Лідія Яценко – спілкування, праця в редакції “Порогів”, кілька років життя в її дивному будинку на Гагаріна – ще одне зіткнення з високим духом, з енергією творчості та любові.

Мої друзі художники і мої вчителі Володимир Бублик, Анатолій Сологуб, Олександр Нем’ятий. Всі, кого я згадав, склали великий вплив на мене як на людину і художника. Я їм безмежно вдячний.

© Сергій Алієв-Ковика

Місце мистця в загальнолюдськім культурнім процесі і його значущість саме на цім цивілізаційнім щаблі визначається кількістю нових знаків, які він вводить до мови образотворчості. Приблизно так, посилаючись зокрема і на Анрі Матісса, можна означити місію «справжнього» художника. І, якщо вважати культуру за величезну множину повідомлень, то це видається досить влучною сентенцією.

Мова візуального мистецтва, як і будь-яка інша, є системою знаків, інструментом комунікації, мислення, накопичення знань. І дійсно найпромовистішою виявляється творчість художника, який на винятковий кшталт висловлюється за допомогою багатопланових знаків — знаків-копій чи знаків-символів, знаків-ознак чи знаків-сигналів. Самобутнім образотворчим словником  володіє й один з найупізнаваніших і, водночас, чи не найзагадковіших мистців Придніпров’я — Сергій Алієв-Ковика. Художник в найповнішім розумінні цього поняття, «універсальний солдат» в лавах мистецьких, носій власного пластичного сленгу, продовжувач національних традицій, провідник народної міфосимволіки в світі образотворчості і, водночас, резидент сучасного мистецтва, творець «нового».

В якім з видів образотворчого мистецтва не працював би Сергій — він завжди лишається в одній площині. Точніше, в однім світі — в світі, умовно укладеному й вибудованому з розмаїття знаків: як наповнених індивідуальними смислами, так і «грубих» архетипічних, інтерпретованих в різнім матеріалі, в різних техніках, в різних об’ємах.

З великою увагою  і повагою, зі знанням справи ставиться мистець до матеріалу як до тіла образотворчого висловлювання. Відтак різновидові його твори виглядають напрочуд природно, цілісно, довершено. Відтак стає неможливим розділення двох планів його «знакового письма» — плану змісту і плану вираження.

Книжкова графіка — окремий розділ творчої пристрасті Сергія Алієва і чи не найяскравіший приклад зазначеного вище. Художник не просто береться за ілюстрування книжок, укладання альбомів, дизайн поетичних збірок, створення альманахів тощо. З Сергієвих рук виходить готова книга, що має неповторне обличчя, візуально окреслений характер, книга як витвір мистецтва, як викінчене цілісне художнє полотно. Це, певною мірою, теж творче висловлювання, «сніп» знаків, зав’язаних смислом. Накладання і возз’єднання меседжу інформаційного й меседжу образного.

Втім, якщо «книга» є фаховим вибором мистця, то «самостійне» його захоплення глибоко народними або ж просто не надто популярними видами і техніками образотворчого мистецтва вражає ґрунтовністю підходу, «легкістю» освоєння матеріалу і дає неабиякий поштовх у справі розуміння мистцевої графіки і живопису, їх лейтмотивних образів.

Так, наша лялька-мотанка, окрім традиційного текстильного об’ємного втілення, у творчості Сергія закріпилася ще й в ролі потужного, дещо сакралізованого, монументального знаку-символу, образно виписаного вже площинно, обрисно, спрощено в живописних і графічних роботах. Часом же, формальний аскетизм, умовність, замкненість образу, енергетична від того його щільність пояснюється і захопленням художника малою пластикою за етнічними мотивами. Працюючи в камені та дереві, шануючи ці природні матеріали, Сергій відсікає зайве, звертається до правічних «матріархальних» і «патріархальних символів», вводить їх до сучасного мистецького ужитку. Мова тут, перш за все, про дерев'яні іграшки-пташки, ляльки-баби, свічники та ін. Подібні знаки-мотиви фігурують і у витинанках Сергія. Графічність, лаконічність і строгість цих образів доповнюється не надто характерним для цієї техніки доопрацюванням візуального вирішення: автор часто втручається в композицію пензлем, олівцем, пронизуючи зображення ниткою котрогось кольору, іноді вдається до накладання канви самої витинанки на якийсь підмальовок або сторінку тексту чи інший "жучорідний" аркуш. Відтак витинанки поруч із монументальністю центрального образу набувають певної надмірної, здавалося б, строкатості, яка, одначе, не забиває маси головних сакральних або символічних знаків. Це щось подібне до унікальних, поширених колись у передмістях Бухари, сюзане на ікаті (абровій тканині) — килимів, вишитих по вже візерованій тканій основі — суто простонародної знахідки узбецьких майстринь.

Ще однією власне "алієвською" родзинкою є його серія малої пластики "Комахи". Залізні прутики, химерно закручені мистцем і скромно «тронуті» двома, рідше трьома, кольорами, набувають умовної форми, в якій не натуралістично, але вгадуються фігури  комах. Кострубаті, "сухі" і жилаві, але об'ємні, вони, постаючи в реальнім просторі все більше скидаються на вільно виведену, кручену, суцільну лінію на площині чистого аркуша — ніби "чорним по білому", ніби черговий графічний ключ: закарлючка - знак - образ.

Взагалі, розглядаючи графіку Сергія Алієва, помічаємо той самий момент примирення білого простору аркуша з грубою, часом нервовою, напруженою, часом нарочито незграбною, часом урваною, а часом віртуозно легко інтуїтивно виведеною різнотовщинною лінією. В зображенні художник звертається, здебільшого, до натури (пейзаж (мануйлівська серія, серії «Береги Дніпра», «Оріль…»), портретні замальовки, nude), свідомо уникає копійної передачі реального простору, виводячи на чистій площині свої образи, ніби літери на аркуші — впевнено, "на чистову", безапеляційно. В цім, може, й криється дещо експресіоністична потужність малюнків мистця.

Друкована графіка, хоч і є мистецтвом логічного порядку, все ж у виконанні Сергія теж є упізнаваною, наділеною характерними рисами. Численні чорно-білі дереворити автора свідчать про подібне освоєння робочої площини. Білі образи «виймаються» з чорного тла, або ж навпаки — чорний щільний образ займає своє місце поруч з активними білими прогалинами основи.

Подібно до найпервіснішого сприйняття — безкольорового — коли картинка світу сприймається лише у точках «сутички» світла і пітьми, діалектично закріпленого в нашій свідомості як «біле / чорне», авторські роботи дають нам до споживання ті ж художні знаки. Засічка — штрих, лінія. Дошка — аркуш. Знак — смисл. Тиражовані «персонажі» починають жити власним життям. Із серії в серію. Чого тільки вартує «Бестіарій» Сергія Алієва, де поруч уживаються напрочуд милі, трохи примітивістськи і наївно вирішені в образі, знайомі нам звірі із чудернацькими істотками, родженими уявою і рукою художника.

Опріч із заняттям  графікою, дизайном, лялькою, скульптурою, витинанкою чільне місце в творчім регламенті  Сергія завжди посідав й живопис.

Адже малювання безпосередньо кольором є також глибоко архаїчною формою спілкування, оборотом потужних масивів образотворчої лексики. Природною можливістю звернутися безпосередньо до першообразу — неусвідомлюваного образу у вигляді безпредметного або дуже умовно «опредмеченого» кольору. Позаяк не кожен зміст має візуальну форму. А колір — універсальна форма. Унікальний мовний знак. Чи не тому сміливо вирішений у кольорі, потужний експресивний живопис Сергія так збуджує наше несвідоме, резонує наше емоційне. Адже не завжди звична буденна «форма-ємність» заповнюється автором таким же звичним «зручним» кольором. Художник частіше користується тут особисто віднайденим «смислокольором». Це така своєрідна художня провокація.

Тому фігуративний, здавалося б, живопис, сюжетні полотна видаються,  на перший погляд, абстрактними. Найперше на реципієнта «знаскоку» діє активний колір, тоді — умовно означена форма, а тоді аж —  укладена за смислом власне фігуративна композиція.

Самі ж фігури-моделі не є знаками-копіями. Навіть коли мова йде про написання натури або натюрмортних постановок. Форма теж залишається художньо осмисленою автором. Не натуралістично витончена, а десь спрощена, десь незграбна трохи, десь кострубата, десь умовно геометризована форма схожа часом на пластику. Автор ніби висікає своїх «героїв» з цілісного пружного кольорового масиву або ж ліпить з пластиліну, або вигинає з чорних «прутиків» абрисної лінії, такої характерної мистцевій графіці.

Така вже живописна природа Сергія Алієва: колір виходить за кордони форми — йому тісно, композиція часто виходить за межі полотна (фігури щільно заповнюють ледь не всю можливу робочу поверхню, тісняться в периметрі полотна) — їй тісно, художник виходить за мені нашої «звички», межі буденного розуміння. Такий же діє механізм, як коли видимий світ насправді ж є частиною неосяжного оком більшого світу, а той у нескінченність Всесвіту вливається. І це при тому, що останніми роками художник почав освоювати величезні (як для станкового живопису) формати. Полотно сприймається як частина довколишнього простору — не має ні підрамку, ні рами, подекуди проглядається «біле тіло» полотна, без підмальовка, що позбавляє роботи картинної глибини, і знову ж таки — «вивертає» зображуване назовні — до глядача. Так само й хист Сергія — справжнього «степовика» — ширший за фах, школу, стиль, напрямок і сам матеріал.

експозиція персональної виставки живопису "Виставка" в Дніпропетровському художньому музеї, листопад 2017 р.

Живопис художника тематично розмаїтий. Це і пейзажі — улюбленої теми опрацювання (степ (авторська серія «Степи»), українське село, поле, Дніпро (серія «Дніпрові береги»)), це і жіноча натура (розлога серія «Оголені»), це і натюрморти, квіти, це і сюжетні композиції на біблійні мотиви, і серії, присвячені історичним, часом, тяжким сторінкам історії народу, це і «картини-мамаї», «картини-мотани» — «картини-тотеми», на глибоко народнім підмурку нарощені потужні промовисті образи. Саме життя цікавить автора. Від витоків, від неохопного позачасового (серії «Витини», «Мотани», «Мамаї» та ін.) і до буденного, предметного, повсякчас «підручного» (до прикладу, серія «Вулична торгівля»).

 

© Ольга Щербина

комментарии
ТОП Статья
16/01

Олег Сидор-Гібелинда Шенборнські парасольки, або ж Воловець, любов моя 18 років тому Ольга Кравченко придбала у Воловці дім під черепичним дахом… і з того часу унадилася на Закарпаття. ...

10/01

2019 року в Україні відбудеться Міжнародне БІЄНАЛЕ художньої кераміки імені Василя Кричевського. Виставка проводиться щодва роки: вперше цей проект презентував масштабну експозицію 2017 року,  ...

Календарь
22/01

Куратор Вікторія Бурлака про тему виставки «Дорослий досвід»: Що таке «дорослий» досвід? Для мене це вміння аналізувати та повною мірою усвідомлювати, що з тобою відбувається ...

23/01

З 23 січня по 12 лютого 2019 року у виставковому залі аукціонного дому ЗОЛОТОЕ СЕЧЕНИЕ / відбудеться виставка-продаж творів сучасного мистецтва Колекція виставки представлятиме одночасно 2 періоди українського ...

24/01

Київська галерея Triptych: Global Arts Workshop представляє нову серію живописних робіт Маріанни Абрамової «ГОРИЗОНТИ». Виставка присвячена парадоксам і протиріччям, якими наповнене життя сучасної ...

ФОРМА ОБРАТНОЙ СВЯЗИ
Проверочный код *
Восстановить пароль
Для восстановления пароля введите адрес электронной почты, указанный Вами при регистрации. Вам будет отправлено письмо с дальнейшими рекомендациями.
Если у Вас возникли вопросы, свяжитесь с нами по телефону: 044-331-51-21
Авторизация
Регистрация
* Обязательно для регистрации на ресурсе
** Обязательно для выставления лотов
Пароль должен иметь длину не менее шести знаков; содержать комбинацию как минимум из трех указанных ниже знаков: прописные буквы, строчные буквы, цифры, знаки препинания; не должен содержать имени пользователя или экранного имени.
Проверочный код
правила ресурса *
условия аукциона **