Наверх
Меню
Меню
Статья
26/03
ЗВІДКИ МИ? ХТО МИ? КУДИ ЙДЕМО? (РОЗДУМИ НАД МАЛЯРСТВОМ ОЛЕГА ХАРЧА)
31 №53 Агітатори приїхали.JPG
31 №53 Агітатори приїхали.JPG
42 43.jpg
42 43.jpg
44 45.jpg
44 45.jpg
46 47 (2).jpg
46 47 (2).jpg
48 49.jpg
48 49.jpg
56 57.jpg
56 57.jpg
SAM_3941.JPG
SAM_3941.JPG
SAM_3309.JPG
SAM_3309.JPG
DSC_0160_cr.png
DSC_0160_cr.png
DSC_0141.JPG
DSC_0141.JPG
Horizon Events.JPG
Horizon Events.JPG
DSC_0077.JPG
DSC_0077.JPG
SAM_9930.JPG
SAM_9930.JPG
SAM_6548.JPG
SAM_6548.JPG
rtrtrtgf 011.jpg
rtrtrtgf 011.jpg
41.jpg
41.jpg
№7 Буховные скрепки 1.jpg
№7 Буховные скрепки 1.jpg
№2 Пам` ять. Равли нарешті в Monte Carlo.JPG
№2 Пам` ять. Равли нарешті в Monte Carlo.JPG
№4 План Б виникає в мізках, про захоплення ПБК.JPG
№4 План Б виникає в мізках, про захоплення ПБК.JPG
№3 З протигасом по Грушевського..JPG
№3 З протигасом по Грушевського..JPG
№69 Доля, їх доля.... (90см.х 112см.), З альбому- АП олітика,або граймо в пазли, олія на холстині, 2011-12р., с.Крупіль.JPG
№69 Доля, їх доля.... (90см.х 112см.), З альбому- АП олітика,або граймо в пазли, олія на холстині, 2011-12р., с.Крупіль.JPG
№54 Прошу тебе, Юдіф.Схід , чи ж ЗахідАбо ж звідки прийде Справедливість.(171см.х 210см.), олія на холстині, 2011-14рр.., с. Крупіль.JPG
№54 Прошу тебе, Юдіф.Схід , чи ж ЗахідАбо ж звідки прийде Справедливість.(171см.х 210см.), олія на холстині, 2011-14рр.., с. Крупіль.JPG
№53 Кормчий, всеї...част.Б, Диптих. (76см.х 96см.), олія на холстині, 2011р., с.Крупіль.JPG
№53 Кормчий, всеї...част.Б, Диптих. (76см.х 96см.), олія на холстині, 2011р., с.Крупіль.JPG
№46 Будмузик.JPG
№46 Будмузик.JPG
Очень приятно Царь....JPG
Очень приятно Царь....JPG
DSC_0167.JPG
DSC_0167.JPG
№9 Авто- Auto,Француз- Fransoze З серії «Паралелізми-Германізми»).jpg
№9 Авто- Auto,Француз- Fransoze З серії «Паралелізми-Германізми»).jpg
Pflug Traktor Oleg Kharch.jpg
Pflug Traktor Oleg Kharch.jpg
№8 Кобза Kobuz.jpg
№8 Кобза Kobuz.jpg
№10 Київ. Правий берег Дніпра. з серії «Анеґдоти про Головне, анекдоты о Главном»)..JPG
№10 Київ. Правий берег Дніпра. з серії «Анеґдоти про Головне, анекдоты о Главном»)..JPG
№6 Русский православный фаршизм.jpg
№6 Русский православный фаршизм.jpg
28 №47 Кормчий всеї част А.JPG
28 №47 Кормчий всеї част А.JPG
31 №53 Агітатори приїхали.JPG
42 43.jpg
44 45.jpg
46 47 (2).jpg
48 49.jpg
56 57.jpg
SAM_3941.JPG
SAM_3309.JPG
DSC_0160_cr.png
DSC_0141.JPG
Horizon Events.JPG
DSC_0077.JPG
SAM_9930.JPG
SAM_6548.JPG
rtrtrtgf 011.jpg
41.jpg
№7 Буховные скрепки 1.jpg
№2 Пам` ять. Равли нарешті в Monte Carlo.JPG
№4 План Б виникає в мізках, про захоплення ПБК.JPG
№3 З протигасом по Грушевського..JPG
№69 Доля, їх доля.... (90см.х 112см.), З альбому- АП олітика,або граймо в пазли, олія на холстині, 2011-12р., с.Крупіль.JPG
№54 Прошу тебе, Юдіф.Схід , чи ж ЗахідАбо ж звідки прийде Справедливість.(171см.х 210см.), олія на холстині, 2011-14рр.., с. Крупіль.JPG
№53 Кормчий, всеї...част.Б, Диптих. (76см.х 96см.), олія на холстині, 2011р., с.Крупіль.JPG
№46 Будмузик.JPG
Очень приятно Царь....JPG
DSC_0167.JPG
№9 Авто- Auto,Француз- Fransoze З серії «Паралелізми-Германізми»).jpg
Pflug Traktor Oleg Kharch.jpg
№8 Кобза Kobuz.jpg
№10 Київ. Правий берег Дніпра. з серії «Анеґдоти про Головне, анекдоты о Главном»)..JPG
№6 Русский православный фаршизм.jpg
28 №47 Кормчий всеї част А.JPG

ЗВІДКИ МИ? ХТО МИ? КУДИ ЙДЕМО? (РОЗДУМИ НАД МАЛЯРСТВОМ ОЛЕГА ХАРЧА)

З порогу його майстерні мене зустрічають дві Венери Мілоські. (Згодом виявиться: одна з них - у свічаді). Усміхаючись, виринає автор: з рудою бородою, мов у Ван-Гога, у чорних кедах із зображеннями людських черепів. Каже, купив такі у Мюнхені, оказією.

 

Олег Харченко – називатимемо далі його за мистецьким псевдо (і авторським проханням): Олег Харч – об’їздив чи не півсвіту, од Владивостоку до Ізраїлю, од Монако до Жмеринки. Переповісти хроніку мандрів, лише частка яких була пов'язана із творчістю – марна справа: товстої книги не вистарчить. Іншим разом – а нині про арт і про візію арту.

 

Утім, Харч і сам книги пише – і саморуч видає: в одному примірнику; правда, запускає ширяти в Павутині. Не відірватися від його «Хроніки неоголошеної (гібридної) війни. Або [Ватна Бухгалтерія]». Літопис розвіяних вітром ілюзій та свіжо знайдених надій нашого сучасника, сучасника двох Майданів і АТО, мало того, що написана живим пером і ним же гаряче проілюстрована на більшості зі 188-ти сторінок.

Погляньте, на чому вона написана!

 

Упевнений, для таланту немає дрібниць. Більш того, талант отими дрібницями якраз і маркується. Для Харча такою «дрібницею», наприклад, є матеріал, на якому він пише – пензлем, олівцем чи рейсфедером – зрештою, рукою. Це: старезна бухгалтерська книга із занудними карлючками параграфів та жовтим - пре жовтим – від плину часу! - папером.

 

Соррі, захопився, і почав із кінця. Хронологічну стрункість оповіді порушено з самого початку – а почати варто було би із «равликового циклу», який приніс авторові заслужену славу – поки у вузьких колах. І який став знаком його повернення до мистецтва після 9-літньої перерви, заповненої заробітчанством, воно ж збагатило Харча досвідом і життєвою міццю. Тепер його не зламати і не здивувати; у жевжика – серце лева. Може і зубами клацнути, і приголомшити при нагоді…

 

От, здавалися б, равлики. Солідна генеалогія цього мотиву, від натуралістичних штудій Ерколе деї Роберті, до алегорій Андерсена та Гюнтера Граса, начебто і не полишала надії на якусь новацію у цій царині. Але Харч і тут вчинив цілком своєрідно: всотавши більшість інтерпретаційних нюансів (скажімо, від сюрреалістів, які порівняли чутливість пальців з ріжками равлика: у «Магнітних полях» Бретона/ Супо), він, про те й не здогадуючись, створив своєрідну одіссею - Іліаду сучасного українця-равлика – такого ж вразливого, як і його уявний тотем – і такого ж упертого.

Равлик, він повз Монте-Карло проповз, і на Майдані засвітився, а потім на Банкову поліз, і на Андріївському опинився. («Революційний епізод» – найрозлогіший у цій майже 20-епізодній сазі). Йому і Принц Чарльз – лєпший дружбан, але й дівчатами не гребує, хоч природнішим для нього є інший равлик – чи, на вибір, равликівна, бо, як відомо, равлики – двостатеві істоти, що не перешкоджає їм «зливатися у екстазі», наголос на другий склад.

Утім, тут легко збитися на захоплений переказ наративів, а для Харча знову - таки чимало вартує те, як це написано. З блиском і натхненням, але поки що без єдиного стилістичного дороговказу. Найчастіше вжито експресивно - експресіоністичну методу, та без виняткового загострення обрисів. З’являються паростки самоіронічного кітчу: равлик з нащадком чужого престолу. Їм акомпанує рецидив напівзабутого «суворого стилю»: равлик і протигаз, енергійне творення гнучких форм.

А вони наче ліпляться на наших очах, а десь і до - ліплюються, полишаючи незаписані кавалки простору, як умовні люфти для персонажного маневру. (Куди бідному равлику на Вкраїні дітися?). Згодом автор навчиться щільно заповнювати поверхню зображення, кожну шпарину розквітчуючи візерунком. Тут – ковзання історією ізо - форм за останні 100-150 років, не спроста ж виринає у його щоденнику фраза: «Ти забув про Гогена?». - І на Гогена колись прийде черга: питання, поставлені руба у славнозвісному панно 1897 р., і по сьогодні не втратили актуальності.

Але і нині, і у наступні роки, попри формально-стилістичні пошуки, власне мистецьке не відривається від сенсового, подекуди – актуально-публіцистичного, що в жодному разі не означає навіть ситуативного превалювання змісту над мазком, кольором, композиційним вибриком. Хто автор? Передовсім митець. Звідки він? Дізнаєтесь згодом. Кво вадіс?..

Доказом цієї підсвідомо-гармонійного синтезу є три останні у часі малярські серії Олега Харча, які за манерою виконання кардинально вирізняються від «Равликіади». Це –«Анекдоти про головне», а також «Паралелізми» з «Германізмами». В них автор перекидається до поетики наїву … який у нього, який завгодно, та тільки не наївний – скоріш, квазі - наївний. Такий поворот на 180 градусів видається незбагненним, але вже в «міні - бестіальній епопеї» вчувалася сміхова гра зі стереотипами сучасної ідеології. Її, щоправда, приховувала «доросла» манера письма, яку автор по ходу справи вдосконалював. Вдосконалив – і раптом пустився іншого берега: vis-à-vis/ кас.

При тім, наче й здолав складні реалістичні жанри – пейзаж, ще й екзотичний, та без краплі екзотики, туризму, глянсу. Мова про нічний краєвид Монако, який під його пензлем дихає селенітною загрозою. І ще відчутніше це у вітчизняному ландшафті, де серед алей Харч угледів обриси кримського півострова. І пророче написав – тоді - навмання, у рамках «вишуканого мерця», себто «автоматичного письма»: «План Бе виникає в мізках про захоплення ПБК». Абревіатура розшифровується як Південний берег Криму – а на дворі був сонний 2012-й… і питання «звідки ми?» вирішувалося вмить.

Однак навіть за мудріших часів роль Касандри була для митця вкрай обтяжливою. Інакше – роль ядучого і небайдужого аналітика «того-що-сталося-хоч-явно-не-того-бажалося». Народна картинка дає такій ролі карт-бланш. Але наївом Україну не здивувати: стільки класиків цього напрямку згромадилося тут на одному кілометрі квадратному, що й не проштовхнутися – не те, що слово власне дзявкнути…Тож є сенс вбачати тут квазі - наїв – водночас утвердження і переосмислення жанру.

Хочте - вірте, хочте, ні, але Олегу Харчеві це вдається. Правда, наївом ласо харч - увалися знані модерністи, при тім приплямкували, та ввести експеримент на територію старого, суверенного жанру не бралися. Харч узявся, Харч зробив. І нас усіх змусив у те повірити. Працюючи над своїми непростими творами, зміг втямити «хто ми?»– на власному прикладі. Ми – так, наївні, легкодухі, смішні, рустикальні, хтиві, хихотливі … але й вперті, свободолюбні, щедрі, схильні до розмислу, сміливі в пошуку, нестримні в дії, ризикові – хоча й обережні при нагоді. Повземо, як слимаки – але ж доповзаємо, врешті-решт.

Ось і художник добирається до власного осердя, вислизнувши з-під, власної ж мушлі, себто – житейської гоп- меженості. Звідси – смак Харча (можна розуміти і буквально) до химерних колажів, поєднань непоєднуваного, шаленого мезальянсу візії та слова, яке часто переходить у «блудословіє». Та переходом до колажної тріади стала – загалом, «мало балакуча» - серія «Ватна бухгалтерія», справді створена на аркушах старих, чи на брежнєвської пори банківських бланків, службових графіків, діаграм – прийом, апробований у «Хроніках…». Тільки там він хутко сходив нанівець, здоланий потоком наративу.

Тут – завдяки автономності кожного аркуша – спалахує знову і знову: підніжжям, під-дуп'ям, під-лонням для фотографічних краль з якогось там «Хастлеру». Якби цим усе обмежилося, не варто було би і мову про це заводити. Але до краль додалися «священні зображення», суворі лики православних святих, іконні образи – здатні викресати у щирого ватника не на жарт образи. І на завершення – трафаретні за начерком каламбури, бо автор не стримався і припечатав РУССКИЙ ПРАВОСЛАВНЫЙ ФАРШИЗМ разом із БУХОВНЫМИ СКРЕПАМИ.

Таким чином, порнографічне-непристойне поєдналося із сакральним-непристойним (хто пам'ятає, що найдавніша у світі професія має храмове походження?!), принаймні – скомпрометованим за сьогоднішнього стану справ. А текст, лаконічний, викличний і дуже читабельний (далі так вже не буде), всупереч сподіванням, не скочується до ролі підпису-ярлика, швидше – побіжного коментарю на берегах дії; мовляв, «не можу мовчати», хоч і не Лев Толстой. Але й «порнофрагменти», накопичуючись і клонуючись, втрачають здатність збуджувати – як і релігійні архетипи, зазвичай скопійовані самим автором, - здатність розчулювати. Ерекція (метафорично!) спадає, як і хвиля сусального «умілєнія» – сублімуючись в енергію сміху та зневаги, гри та презирства.

Річ, звісно, не тільки у сороміцьких ракурсах – у 2-му «сезоні» «Бухгалтерії…», представленому портретами російських імператорів, око ледь розрізняє «вогняний поклик вагіни», мало виділяючи з-під павутини тонування, та й у 1-му «сезоні» можна було надибати на сцену цілком цивільного, «пристойного» полювання – тут тільки треба згадати локалізацію сцени: північна вежа Софійського собору. Річ – у нероздільності трьох – чотирьох, рахуючи тло – первнів. Висмикни один – і завалиться уся драбинка вражень. Відмовся від «страму» – вийде соц-артівський плакат, відкинь «лерігію» – повний гармидер, відкинь «погані слова»  – учбовий колаж. І таке інше.

І таке, але зовсім інше – в трьох серіях останніх у часі півтора літ. На волю вирвався непересічний лінгвістичний дар автора, виплеснувшись у довжелезних текстуальних облямівках «Анекдотів» – чи витончених, як виявилося, словесних асоціаціях, які Харч поклав у підвалини 12-ти своїх «Парелелізмів» (Доречно тут зауважити, ці живописні основи створені для спільного проекту з відомим узбецьким художником В'ячеславом Ахуновим. Що орґанічно зробив орнаментально - текстове оздоблення, і в техніці цифрового друку були  вони явлені глядачеві на  Міжнародній виставці  Сучарту 2016 року в Ташкенті.) з «Германізмами». У перших вони дослідили орієнтальне походження деяких, здавалося, питомих українських слів, як-то «кавун», «казан», «кобза», «ізюм». Щодо наступної серії, вміст якої поки нараховує два твори, то її зміст прочитується з назви, але асоціативний ряд більш вигадливий. Усе? Авжеж, ні. Це – хіба анонс принципово нового жанру – чи нового мистецького напрямку, який ми умовно пойменуємо як квазі - наїв.

Знову вагомою стає роль фактурної підкладки – хоч і не так декларативно, як у колажах чи авторській книзі. Олег Харч замість витратного та надто узвичаєного полотна користає незручну, шерехату, окодерну мішковину з усіма її капосними вузликами та пиптями, залаштунково - вреднючими переплетеннями ниток, з якими фарба подекуди змагається безуспішно, аби їх огорнути в'язкою олійною субстанцією. Хотів того автор, чи ні, але викресав у нас іскру ностальгії за базарними килимками дитинства, які батьки часто чіпляли у спальнях над нашими головами. Германізми – до речі, теж не волюнтарна примха митця: вагома дещиця тих килимів приходила до нас із просторів окупованої нашими воїнами-соколами НДРівщини. І лише залишок – із базарів, облюбованих героями останньої новели «Операція И».

Та і й про дитинство – неспроста: Олег Харч пропонує нам варіант новочасної української ідилії, без чужинських русалок та лісових медвежат серед лісового бурелому. (Але й на них прийде час). Тут – воістину «Схід і Захід разом», лише обидва – за межами нашої У -Країни. Вест-гамбургер та Орієнтальний лукум єднаються, мов у спільній тарілці – та все ж таки лишаючись у рамцях їм довіреної серії. Але і у титульно європейських «Германізмах», розпочатих лише цього року, даються взнаки смачні орнаментальні вихиляси, візерункові арабески, які ми звикли вважати прерогативою іншого культурно-географічного виміру. Диптихальність серій про людське око – Схід і Захід, як у Кіплінга, продовжують повзти (чи нестися стрімголов) кожен своїм шляхом… але під чутливим оком автора.

Нарешті, «Анекдоти про головне » – назва відсилає до горезвісних «Старих пісень про головне», яким, проте, не наснилась би нестримна харчева іронічність. Власне, не йдеться ні про анекдоти, поготів – пісні - балакучі, як життя, оповідки, потоки яких рясно заливають горішні та нижні поверхи картинного зображення, яке у їхній присутності зіщулюється, як клапоть шагреневої шкіри. Ба, більше: обступають його з усіх боків по периметру, не претендуючи на стерпну прочитуваність – та, при бажанні, прочитати-таки можна. Зрештою, більшість оповідок знайомі нам чи не з пелюшок – як про москаля, який не вмів плавати, та й мови «братнього народу» не знав, через те й потонув у бурхливих водах «братньої ріки» …

Якщо у двох попередніх, скажемо так, «ізмових» серіях Олега Харча зміст м'яко сповзав у орнаментальний парадоксалізм, то у «Анекдотах…» він видається аж надмірно прозорим. І те, і інше враження є позірними – що доводить нескасовний факт природнього взаємокоординування усіх перелічених серій. І у першому випадку лінгвістичні екскурси були поштовхом для малярського експерименту, хоч ним і не вичерпувалися, і у випадку наступному (черговість теж умовна, бо всі три серії задумувалися і писалися майже синхронно) народний гумор напружено шукав свіжої форми власного оприлюдення. І знаходив – на теренах, колись окреслених вітчизняною «вольовою гранню», яка, в чергу, слів уникала. (Окреме дослідження можна біло би написати про химерні форми картинного осердя, до яких митець вміщує власне історії, від на пів - овалу до плями складної, гострокутної конфігурації. Та превалює все ж нейтральність традиційного формату, успадкована художником з попередніх періодів власної творчості. І хочеться, і колеться: формальний прийом загрожує узурпацією сладноскладового враження, яке вільніше почувається на просторі узвичаєної традиційності. Наскільки Харченко безоглядно піддасться причаруванню візерунковості, покаже час).

Відтак в українському малярстві виникає цілком новий, несподіваний симбіоз мовлення і візії, логічної артикуляції та безпосереднього зорового образу. Щось віддалено подібне існувало у нас за доби бароко – та тільки в графічній царині: народній картинці, гравійованому лубку, який заміняв малописьменному населенню і книгу, і картину – але й газету, і телевізор, що не було тоді його і в проекті. Оскільки усі перелічені здобутки цивілізації (а ми забули ще й Інтернет - інтервент) окупували більш-менш заможні українські оселі, то новоствореному малярському жанру не має потреби навчати – і розважати – многовибагливу людність.

Картина сьогодні – унікум. Особливо, якщо вона створена Олегом Харченком. Ошелешувати – його мета. Тішити погляд – його покликання. Змушувати до розмислу – його інтенція. Три в одному… та лік не скінчено. Творча біографія нашого митця продовжується, а ми торкнулися лише кількох вузликів… полотняного рядна, напівзаповненого фарбами та образами. - Іще не evening!

Текст: Олег Сидор - Гібелинда, кандидат мистецтвознавства.

 

графика
декоративно-прикладное искусство
живопись
Искусство
музеи
современное искусство
Рейтинг +41
комментарии
Календарь
22/08

Куратор проекту Павло Гудімов проведе авторську екскурсію експозицією «Заводу» та розповість про натхнення й ідею реалізації виставки. Відвідувачі отримають можливість глибоко зануритись глибше ...

ФОРМА ОБРАТНОЙ СВЯЗИ
Проверочный код *
Восстановить пароль
Для восстановления пароля введите адрес электронной почты, указанный Вами при регистрации. Вам будет отправлено письмо с дальнейшими рекомендациями.
Если у Вас возникли вопросы, свяжитесь с нами по телефону: 044-331-51-21
Авторизация
Регистрация
* Обязательно для регистрации на ресурсе
** Обязательно для выставления лотов
Пароль должен иметь длину не менее шести знаков; содержать комбинацию как минимум из трех указанных ниже знаков: прописные буквы, строчные буквы, цифры, знаки препинания; не должен содержать имени пользователя или экранного имени.
Проверочный код
правила ресурса *
условия аукциона **