Наверх
Меню
Меню
Новость
12/04
Voloshyn Gallery вперше бере участь у міжнародному ярмарку сучасного мистецтва Dallas Art Fair
56332565_1963718473737500_5521625610893393920_n.jpg
56332565_1963718473737500_5521625610893393920_n.jpg

Voloshyn Gallery вперше бере участь у міжнародному ярмарку сучасного мистецтва Dallas Art Fair

Voloshyn Gallery вперше бере участь у міжнародному ярмарку сучасного мистецтва Dallas Art Fair, де представляє груповий проект чотирьох українських авторів: Лесі Хоменко, Михайла Деяка, Влади Ралко та Жанни Кадирової.

Dallas Art Fair – міжнародний ярмарок сучасного мистецтва, що відбувається щорічно у середині квітня у рамках офіційного Dallas Arts Month вже протягом 11 років поспіль. У 2019 році на Dallas Art Fair презентують свої проекти близько 100 галерей, завдяки яким відвідувачі ярмарку можуть познайомитись із сучасним мистецтвом Північної та Південної Америки, Європи, Середнього Сходу та Азії. Цей рік є для Dallas Art Fair дійсно важливим: у березні відбулось відкриття виставкового простору 214 Projects, де організатори ярмарку планують дати можливість учасникам Dallas Art Fair демонструвати свої проекти протягом всього року.

У представленій на стенді Voloshyn Gallery роботі з нової серії «Леся Хоменко та її школа» художниці Лесі Хоменко, авторка продовжує свою програмну роботу над деконструкцією фігуративного зображення й аналізом всіх елементів картини. Деконструкція у практиці Лесі Хоменко передбачає не лише роботу із візуальними образами, але й з усіма складовими картини – її матеріальними носіями. Для роботи над цією серією Леся Хоменко запросила до співпраці своїх студентів, що закінчили курс сучасного мистецтва у Kyiv Academy of Media Arts, тьюторкою якого була сама художниця. Проте, колаборацією цю взаємодію назвати складно, оскільки авторка використовує для своїх картин фотографії, що було надіслано студентами у відповідь на її прохання, без безпосереднього залучення їх до співпраці. Щодо матеріального аспекту деконструкції, авторка досягає нової максимальної еластичності полотна завдяки використанню синтетичного полотна, біфлексу та синтетичних акрилових фарб. Це дозволяє художниці перетворити одне з найнеулюбленіших своїх занять – натягування полотна на підрамник – на головну смислотворчу частину роботи, адже саме натяжка полотна стає інструментом деформації зображених на картинах постатей. Проект «Леся Хоменко та її школа» звертає увагу глядача на рутинний, технічний, процес створення та оформлення картини, який перетворюється на самодостатній авторський жест, що остаточно визначає зображення.

Також на стенді представлена більш рання робота Хоменко (2007) з серії «Моржі». «Моржі» є продовженням проекту «Велетні». З огляду на те, що спортивні змагання можна розглядати як важливий компонент політики (а саме, як замінник війни), а самих звитяжних спортсменів як героїв нашого часу, для художниці цікавим є статус традиції т.з. моржування. Моржування є неофіційним видом спорту, а самі «моржі», переважно, далекі від канону краси атлетичного тіла. Тим не менш, моржування є метафорою особливого, драматичного, героїзму витривалості, який авторка вважає репрезентативною для української культури.

Леся Хоменко народилась у 1980 році у Києві, де живе і працює зараз. Закінчила Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури у 2004 році. З 2004 року співзасновниця та учасниця групи Р.Е.П. У 2005–2006 рр. брала участь у резиденції Центру сучасного мистецтва при НаУКМА; у 2008 році – у резиденції LIA (Leipzig International Art program) у Лейпцизі, Німеччина. З 2008 року – учасниця кураторського об’єднання ХУДРАДА. Її роботи були експоновані на багатьох персональних та групових виставках, серед яких – головний проект Kyiv Biennale Arsenale 2012 року, а також виставки у Національному художньому музеї України, у нью-йоркській White Box gallery, віденській MUMOK та Zacheta gallery у Варшаві. Леся Хоменко – номінантка премії PinchukArtCentre Prize у 2009, 2011 та 2013 рр. і Future generation art prize у складі групи Р.Е.П. у 2012 році, заснованих Віктором Пінчуком, а також володарка премії Каземира Малевича у 2012 та 2016 роках. Роботи художниці були представлені на viennacontemporary2018.

Творчість Михайла Деяка представлено роботами з двох серій: «Space» та «Genesis». «Space» – серія мінімалістичних пейзажів зі стриманою композицією та складним кольоровим рішенням. У цих творах художник прагне не нав'язувати публіці своє бачення або свої думки, а, радше, розраховує на те, що глядач вступить у діалог із роботою та з самим собою. «Space» – це, у першу чергу, психологічний проект про внутрішній світ людини. Ключовою рисою робіт цієї серії є те, що художник у якості основи/поверхні для зображення обирає скло. До цієї техніки автор вдається невипадково, адже дитинство художника минуло на Закарпатті, регіоні, знаному іконографією на склі. Вдаючись до цієї старовинної техніки, модифікуючи та осучаснюючи її Деяк створює роботи серії «Space».

«Genesis» являє собою цикл об’єктів з металу, над яким Деяк працює вже кілька років поспіль. Ці об’єкти – своєрідне втілення трансформацій того, що надихає художника або впливає на нього, вони не зосереджуються на сюжеті, а є результатом миттєвої емоції. Ці скульптури агресивні до навколишнього середовища, і, здається, через притаманну їм внутрішню динаміку вступають у конфлікт із зовнішнім середовищем. Ця динаміка дозволяє глядачеві з різних ракурсів дивитись на образи і прочитувати їх, а також віднаходити нові інтерпретації цих форм. Роботи з серії «Генезис» вже було представлено у рамках програми тижня мистецтв у Базелі (Швейцарія), деякі з них експонувались у київській галереї Voloshyn Gallery (Україна), в Українському Інституті Америки у Нью-Йорку (США), Закарпатському обласному художньому музеї імені Йосипа Бокшая в Ужгороді (Україна), а у липні 2018 року у Львівському національному академічному театрі опери та балету імені Соломії Крушельницької відбулась перша сольна презентація циклу «Genesis».

Михайло Деяк народився у 1984 році в селі Золотарево Хустського району на Закарпатті, Україна. Навчався в Ужгородському коледжі мистецтв ім. А. Ерделі та у Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури в Києві. Зараз художник працює на межі неоекспресіонізму і мінімалізму, експериментує з матеріалами. На ексклюзивних умовах співпрацює із Voloshyn Gallery, яка вже третій рік поспіль представляє твори Деяка на міжнародних мистецьких ярмарках, таких як: VOLTA NY (США), Scope Art Show у Базелі (Швейцарія), Маямі та Нью-Йорку (США), а також viennacontemporary. Картини художника часто можна побачити на аукціонах, за останні кілька років його твори п'ять разів було представлено та продано на Phillips Auction. Михайло Деяк веде активну виставкову діяльність. Як приклад, у березні 2017 року у Нью-Йорку пройшла персональна виставка художника в Ukrainian Institute of America. Наразі автор бере участь у резиденції Unlimited у Нью-Йорку. Художник живе та працює у Києві, Україна.

Також на стенді Voloshyn Gallery представлені графічні малюнки серії «Модний показ» української експресіоністки Влади Ралко. Сама авторка коментує цю серію так: «Тіло, травмоване модою. Або – візьмемо ширше – тіло, травмоване культурою. (Коли культуру імітувати як творіння доктора Франкенштейна, то вона може просто розчавити або випатрати з жорстокістю маніяка). Але за приклад я все ж таки взяла моду, яка із запаморочливим прискоренням відтворює сама себе. Тіло для моди вже нецікаве – вона зачарована сама собою та конає, як Нарцис. Якщо раніше в різні часи примхливі конструкції одягу щось додавали до тіла (дарували йому нові об’єми і форми) або наново відкривали тіло, то зараз одяг вирішує долю тіла не разом із тілом, а з іншим одягом. Тілу ж відведено роль мертвої ляльки, яку час від часу тюнінгують на вимогу моди, але насправді лише від нудьги. Розчленоване одягом тіло, або просто порожній одяг, є метафорою відокремлення всього, що стосується культури, від звичайних нагальних потреб людини, таких, наприклад, як пити воду чи дихати. Тобто відбувається відокремлення людського (мертвого або симульованого) від живого, але суто біологічного. Тіло, навантажене мертвим культурним спадком, не витримує і починає перетворюватися на одяг або взагалі втікати. Але нестача “головного героя”, здається, не дуже хвилює симульовану культуру, яка запаморочливо відтворюється в “нових колекціях”».

Влада Ралко народилась у 1969 році у Києві. У 1987 році закінчила Республіканську художню середню школу ім. Т. Г. Шевченка, у 1994-му – Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури (майстерня проф. В. Шаталіна). Член Національної спілки художників України з 1994 року. Художниця веде активну виставкову діяльність в Україні та за кордоном. Живе та працює у Києві, Україна.

«Житломасив 2019» є новою інсталяцією Жанни Кадирової з проекту «Житломасив», над яким авторка працює з 2015 року. У якості базового елементу для роботи художниця використовує цеглини з прозорого оргскла. З них Кадирова вибудовує стіни своїх умовних будівель. На протилежних гранях кожної такої цеглини розміщено фотозображення екстер’єрів та інтер’єрів реальних житлових приміщень. Проект ставить питання щодо умовності поділу просторів на приватні та публічні. Крім того, пропонуючи глядачеві зазирнути до чужого помешкання, Кадирова ставить під сумнів можливість захищеності приватного життя.

Крім того, на стенді Voloshyn Gallery представлена скульптура з ранньої серії (2006) «Діаманти» авторства Жанни Кадирової. Об’єкти цієї серії, що за формою нагадують оброблене коштовне каміння, авторка створює з характерних для її творчості будівельних матеріалів: керамічної плитки, цементу та поліуретанової піни. Створюючи таким чином резонанс між вишуканою формою та «низьким», побутовим, матеріалом, художниця досліджує механізми формування цінностей та іронізує над логікою суспільства споживання.

Жанна Кадирова народилась у 1981 році у місті Бровари, Київська область, Україна. У 1999 році закінчила Державну художню середню школу ім. Т. Г. Шевченка, де навчалась на відділенні скульптури. Ініціаторка художніх груп, виставок, акцій. Кураторка виставок у київському LabGarage. Учасниця та співзасновниця групи Р.Е.П. У 2009 році створила «Пам'ятник новому пам'ятнику» у місті Шаргород, Україна. У 2011 році отримала спеціальну премію PinchukArtCentre. У квітні 2012 року – премію Сергія Курьохіна в номінації «Паблік-арт» за роботу «Форма світла». У грудні 2012 року авторку було нагороджено премією імені Казимира Малевича, у 2013 році – головною премією PinchukArtCentre. Кадирова є учасницею численних міжнародних проектів, зокрема: 55-ої Венеційської бієнале та «Nouvelles Vagues» у Palais de Tokyo у Парижі у 2013 році. У 2014 році художниця брала участь у мистецькій резиденції за підтримки Baró Galeria у Сан-Паулу, Бразилія. У 2016 році роботи Кадирової було представлено на виставці у паризькому Центрі Жоржа Помпіду. У 2018 році авторку було відзначено PULSE Prize за кращий сольний проект програми ярмарку PULSE 2018. Роботи Кадирової буде представлено у рамках 58-ої Венеційської бієнале. Нині художниця живе та працює у Києві, Україна.

 

Максим і Юлія Волошини відкрили Voloshyn Gallery у жовтні 2016 року. Галерея спеціалізується на contemporary art і демонструє широкий спектр різних медіа сучасного мистецтва, проводить персональні та групові виставки.

Галерея сприяє інтеграції українського мистецтва у світові культурні процеси,  представляє художників на міжнародних арт-ярмарках та у мистецьких проектах у Європі та США. Voloshyn Gallery прагне відкривати виняткові явища, з фокусом на художників на початкових етапах кар'єри та митців, які вже знайшли свою виражальну мову, але не зупиняються на досягнутому.

Сучасно обладнаний виставковий простір галереї розташований у культурному та історичному центрі Києва, на вулиці Терещенківській, у старовинному будинку 1913 року побудови, власником якого був Н. А. Терещенко. Згодом колекціонер та меценат Богдан Ханенко придбав будівлю для своєї дружини Варвари та перебудував на прибутковий будинок, другий поверх якого призначався для розширення картинної колекції музею Ханенків.

Максим і Юлія Волошини у арт-бізнесі з 2006 року. Їхня перша галерея мала назву Mystetska Zbirka Art Gallery та спеціалізувалася на класичному та повоєнному українському мистецтві ХХ ст. У 2015 році подружжя Волошиних увійшло до списку Forbes 30 Under 30.

комментарии
ТОП Новость
23/04

В рамках  Startup GOGOLFEST2019 в Маріуполі, відомий український художник Антон Логов представив нову інсталяцію під назвою "Мова риб". Робота змонтована у дворі Маріупольського ...

22/04

Конкурс на участь у тижневому воркшопі для скульпторів відкрито! Що це? Sculpture Camp – це тижневий інтенсив (теорія + практика) для професійних скульпторів у мальовничій місцевості навколо ...

Календарь
25/04

25 квітня Spivakovska ART:EGO gallery презентує відкриття персональної виставки Олі Яценко «П’ята Сторона Світу». Давайте відірвемо погляд від землі та подивимось вгору. На небо. За ...

25/04

АЗ ЄСМЬ ЦАР! Sasha Bob Галерея Triptych: Global Arts Workshop представляє «АЗ ЄСМЬ ЦАР!» – першу персональну виставку сучасного українського художника Sasha Bob у Києві. На яскравих, ...

27/04

27 квітня в Dymchuk Gallery Bird in Flight відкриває виставку переможниці премії «Укрсучфото» в номінації «Відкриття року» Яни Кононової — «Under the weather». Ідіома ...

ФОРМА ОБРАТНОЙ СВЯЗИ
Проверочный код *
Восстановить пароль
Для восстановления пароля введите адрес электронной почты, указанный Вами при регистрации. Вам будет отправлено письмо с дальнейшими рекомендациями.
Если у Вас возникли вопросы, свяжитесь с нами по телефону: 044-331-51-21
Авторизация
Регистрация
* Обязательно для регистрации на ресурсе
** Обязательно для выставления лотов
Пароль должен иметь длину не менее шести знаков; содержать комбинацию как минимум из трех указанных ниже знаков: прописные буквы, строчные буквы, цифры, знаки препинания; не должен содержать имени пользователя или экранного имени.
Проверочный код
правила ресурса *
условия аукциона **