Наверх
Меню
Меню
Событие
02/09
Мазай/Міміношвілі. ДІМ
118139369_3138424779587317_1180091951163777735_o.jpg
118139369_3138424779587317_1180091951163777735_o.jpg
????? ?????. ????? _ Normandie_, 2019, фо????????, ???? 1500  х1000.   Гія Міміношвілі. Скульптури _Вершник_, _Кінь_, композитна глина, попеляста  глазур, Н-15  .jpg
????? ?????. ????? _ Normandie_, 2019, фо????????, ???? 1500  х1000.   Гія Міміношвілі. Скульптури _Вершник_, _Кінь_, композитна глина, попеляста  глазур, Н-15  .jpg
????? ?????. ?????  _Normandie_ 2019,   фотографія, друк 1500 х1000. Гія Міміношвілі. Вершник, скульптура, композитна глина, попеляста  ??????, ?- 50.  .jpg
????? ?????. ?????  _Normandie_ 2019,   фотографія, друк 1500 х1000. Гія Міміношвілі. Вершник, скульптура, композитна глина, попеляста  ??????, ?- 50.  .jpg
Павло Мазай. Серія “Vacas”, 2017, фотографія, друк 1500х1000. Лімітована серія 25 екземплярів.jpg
Павло Мазай. Серія “Vacas”, 2017, фотографія, друк 1500х1000. Лімітована серія 25 екземплярів.jpg
118139369_3138424779587317_1180091951163777735_o.jpg
????? ?????. ????? _ Normandie_, 2019, фо????????, ???? 1500  х1000.   Гія Міміношвілі. Скульптури _Вершник_, _Кінь_, композитна глина, попеляста  глазур, Н-15  .jpg
????? ?????. ?????  _Normandie_ 2019,   фотографія, друк 1500 х1000. Гія Міміношвілі. Вершник, скульптура, композитна глина, попеляста  ??????, ?- 50.  .jpg
Павло Мазай. Серія “Vacas”, 2017, фотографія, друк 1500х1000. Лімітована серія 25 екземплярів.jpg

Галерея сучасного мистецтва Триптих Арт представляє проект "Мазай/Міміношвілі. ДІМ".

 

В дорозі додому

Хіба стіни – це лише тільки стіни, за якими можна сховатись? Є стіни пам’яті, є стіни плачу, є стіни оголошень, є умовні стіни, які люди мурують одне проти одного, є стіни, які люди долають, є стіни рідної домівки, що допомагають, стінки має навіть серце. А для художника – стіна завжди стає тлом його робіт. 

Вікіпедія повідомляє: у селі Димерка Чернігівської області була Покровська церква… Її горда постава помітна й нині, навіть без дерев’яних бань, що колись височіли над перехрестям вулиць, якими передше сходилися на свята пожильці з чотирьох сіл. За останнім переписом у Димерці мешкає 122 особи, а насправді залишилось ледь 50. Заметена доріжка з жовтої цегли веде від брами 18 століття до сходів… Крізь отвори в даху усередину тягнуться сонячні промені, дивляться зорі, линуть дощі, летить сніг… Здається, що тут і досі творяться таїнства, і до слуху впадає шепіт тих, хто говорив із небом протягом двохсот років. Чи то дерева тріпочуть листям у пустих проймах вікон? 

Якщо душа потребує очищення, йдуть дохраму. Не лише у його релігійному значенні, хоч і не дарма кажуть – «намолене місце», мовиться саме про відчуття глибинного зв’язку особистості зі світом,  минулим й прийдешнім, що нисходить в окремому від марнот місці. А якщо храм десятиліттями перетворювали то на склад, то на клуб, а тоді він стає просто руїною без імені, де можна скидати різний непотріб, як на звалищі чи у відхожому місці, куди залишається йти?  

Так би й надалі руйнувалася захаращена будівля, позбавлена пам’яті, трагічна і мовчазна, аби сюди не прийшли двоє художників. Вони виносили звідси мішками сміття не один місяць, прибираючи його з-під фундаменту та приміщень, що нагадували «авгієві конюшні», налаштовували укріплення для безпеки, прокладали дерев’яні містки з бильцями. Немов би маючи потяг до очищення душі, вони ставали провідниками для інших. Бо мали на меті створити Дім для тих, хто потребує його також і в художньому сенсі.  

Гія Міміношвілі, художник-кераміст з Грузії, віднайшов ще одне своє «місце сили» у Димерці, коли купив тут хату, пертворивши її на майстерню з піччю для випалу глини. Його помешкання з ділянкою стало арт-хабом для художників з доброзичливою мистецькою гостинністю, де насправді відчуваєш себе як удома. 

Павло Мазай, фотограф з мандрівною вдачею, що знімає в Україні та далеко за її межами, теж шукав свого Дому на землі, звідки походить його рід. З фотоапаратом він вирушав полем і лісом навкруги Димерки, босоніж проходив стежками, аби безпосередньо відчути землю, об’єднатися з життєвими циклами природного середовища, відчути оголеною шкірою порухи вітру, оглянути відкрите небо.  Безупинний діалог двох самодостатніх художників – між глиною і світописом – виявився плідним, по-справжньому натхненним і сучасним. Два роки тому відбулася перша їх спільна виставка «Водопій», аж тоді настала черга «Дому» виходити з тіні – восени 2019 виставка побачила світ в оновленому мистецькому середовищі, де зібралися димерчани та приїжджі гості.   

Тепер Павло Мазай та Гія Міміношвілі запрошують у свій «Дім» киян.  Маючи на пам’яті відому фразу з фільму, Павло каже своїми словами: «… дорога завжди веде додому».                                                                                                                            

Текст: Хелена Малішевска 

 

Відкриття 2 вересня, у середу, о 17.00 – 19.30. 

Захисні маски схвалюємо.            

Виставка триватиме 2.09–22.09.2020.

 

комментарии
Календарь
ФОРМА ОБРАТНОЙ СВЯЗИ
Проверочный код *
Восстановить пароль
Для восстановления пароля введите адрес электронной почты, указанный Вами при регистрации. Вам будет отправлено письмо с дальнейшими рекомендациями.
Если у Вас возникли вопросы, свяжитесь с нами по телефону: 044-331-51-21
Авторизация
Регистрация
* Обязательно для регистрации на ресурсе
** Обязательно для выставления лотов
Пароль должен иметь длину не менее шести знаков; содержать комбинацию как минимум из трех указанных ниже знаков: прописные буквы, строчные буквы, цифры, знаки препинания; не должен содержать имени пользователя или экранного имени.
Проверочный код
правила ресурса *
условия аукциона **