Наверх
Меню
Меню
Событие
09/12
АНАТОЛЬ ГАЛИЦЬКИЙ: ЖИВОПИС ПРИСТРАСНОГО ЖЕСТУ
Banner_FB.jpg
Banner_FB.jpg
Banner_FB.jpg

АНАТОЛЬ ГАЛИЦЬКИЙ: ЖИВОПИС ПРИСТРАСНОГО ЖЕСТУ

9 грудня о 19:00 в Центрі сучасного мистецтва "М17" відбудеться відкриття виставки-перформансу Анатоля Галицького "ЖИВОПИС ПРИСТРАСНОГО ЖЕСТУ"

З 2013 року Анатолій Галицький співпрацює з Центром сучасного мистецтва «М17». Результатом цієї співпраці стане масштабний арт-проект, що відбудеться з 10 – по 21 грудня в ЦСМ «М17» (м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 102-104), зокрема буде видано каталог робіт, проведена велика виставка мистця з його майстер-класом.

Виставка триватиме з 9 - по 17 грудня

Акредитація преси: 097 705 75 38 (Анастасія)

У цій кровозмішаній реальності

нехай залишається мистецтво нездетонованою бомбою,

як і тисячі-тисяч нагромадженого страхіття…

(Анатоль Галицький. Повість «Роман-перформанс»)

ЖИВОПИС АНАТОЛЯ ГАЛИЦЬКОГО

Нове ім`я в літературі – Анатоль Галицький. Так українською ще не писали. Може тому, що автор цієї живописно-навантаженої прози – відомий художник-абстракціоніст. Малярські ідеї, магічні імпульси і пережиття, як тепер кажуть, «імплементовано» у словесну матерію.

Я стежу і захоплююся творчістю художника Анатоля Галицького вже багато років і дивуюся його тотальній відданості живописному мистецтву.

Весь його творчий потенціал і темперамент, оперті на активні культурні враження, сконцентровано в його оригінальних полотнах.

Цікаво було спостерігати за реакцією глядачів-покупців живопису на Андріївському узвозі. Як людина «неслужаща» Галицький вряди-годи виходив по заробіток на київський Монмартр. Дуже часто байдужі фланери зупинялися біля його картинок, відчуваючи на собі потік їхньої енергії. Молода подружня пара мало не розсварилася перед його творами. Її вони зацікавили, він взяв свою дружину на кпини: що ж доброго в цій мазанині? Перемогла жіноча настирливість. Картинку – купили.

Знаменитий абстракціоніст Іван Марчук, мандруючи Андріївським, висловив своє захоплення невідомим йому митцем. Іноземці охоче платили сотню-другу гривень за картини, співмірні з живописом американця Де Кунінга (щоправда, за Де Кунінга дають мільйони доларів). Американський режисер Ігор Цішкевич напросився до майстерні Галицького. Це була невеличка кімната в забрьоханій общазі на околиці Києва. Підлога вищерблена, вигод нема, вода є, але технічна, не годиться для жодного вжитку. Американець уподобав мінімалістичну картину: на кривавому сутінковому тлі кілька розпечених білих мазочків. Двічі приходив і милувався. Обіцяв знайти покупця.

Закінчивши київський театральний інститут, Галицький повністю переключився на живопис, яким захоплювався з дитинства. Маючи кваліфікацію актора і режисера, він організовує живописний матеріал на засадах багатоскладової драматургії: в кожній картині кольори, лінії, плями виконують роль збудників і активізаторів глядачевого сприйняття, конфліктують, інтригують, замирюються, щоби зрештою утворити гармонійний лад. Та й виставки його творів нагадують виразний перформанс: на виставці «Треш» було обіграно хаотичність напівзруйнованого інтер’єру, якому було протиставлено вольову напругу емоційно піднесеного живопису; театралізованим виглядав і показ творів у київській галереї «Сонце». Помітними були його твори і на виставці «Гоголь-фест 2007».

На відміну від багатьох перформерів сучасності, де живопису відводиться підрядна роль, Галицький воліє перетворити середовище виставки на потужний резонатор для малярства як головного мистецького чинника.

Його твори є продовженням традицій абстрактного експресіонізму, речниками якого були Кандинський, Де Кунінг, а серед наших сучасників – Бажай зі Львова. Ця традиція ускладнена елементами поп-арту, постмодерністичного цитування й іронізування, що надає цьому живопису властивостей актуального мистецтва. Галицький часто перетворює майже на абстракцію готові сюжети, скажімо, Дюрера, Рубенса чи Делакруа. Він начиняє їх своєю вибуховою енергією, від чого маститі класики, певно, перевертаються у домовинах. Колись Сальвадор Далі вистрілював свої картини набоями з барвником, пояснюючи це тим, що зараз повсюду стріляють. Галицький радше підривник, аніж стрілець, він закладає вибухівку під спорохнявілу «високоповажану» старизну.

Схильний він до містифікацій. Датує картини 22 сторіччям, ставлячи замість нулів одиниці (замість 2005 – 2115), пророкуючи таким чином свою актуальність і через сто років. Гадаю, він має рацію. Величезна кольорова напруга – то еліксир від передчасного старіння.

Колись шведський маляр Цорн став малювати широким, «смачним» мазком, залишаючи на полотні темперамент свого доторку. Від того скромного нововведення до Галицького  – сторічний шлях. Анатоль перетворює живописну жестикуляцію на енергетичний вибух.

Твори його багатоскладові і великоформатні. Їхнє тло, часом, це рівні, барвисті смуги, як у Малевича – подільського земляка Анатолія. Тло перекрите імпульсивними широкими мазками, пастозними і фактурними (на кожний мазок іде ціла туба фарби). Вони не раз закручуються в спіраль, зриваються з місця, як пале листя під шквальним вітром. І вся ця заметіль яскравих фарб посічена розжареними білими розрядами. Пригадуються стародавні греки, які вважали біле символом вогню. Розпечене «до бєлого калєнія», як кажуть росіяни.

Парадокси закладені не тільки в манеру, а й в назви: «Заратустра, котрий невірно зрозумів вчення Ніцше», «На цьому місці могла б бути ваша реклама». Тут він гідний продовжувач традицій пересмішника Бурлюка, татарсько-запорізького футуриста, який називав свої твори майже по Галицькому: «Концепійована за ассірійським принципом лейтлінія руху».

Не будучи саморекламістом, Галицький, одначе, має чимало шанувальників у творчих колах. Високої думки про нього художники І. Марчук, Д. Нагурний, доктор мистецтвознавства О. Найден, мистецтвознавці О. Соловйов, Т. Лі, О. Сидор-Гібелінда, галеристи Є. Карась, Ю. Онух, і не лише вони. Варто згадати також про дві передачі на українському телебаченні, присвячені обом його персональним виставкам.

В Анатоля Галицького є чимало нереалізованих проектів, що є цікавими і перспективними навіть на рівні ідеї. Сподіваємося, що він їх реалізує, позаяк знайшовся меценат Центру сучасного мистецтва «М17» – Андрій Адамовський, які заопікувався ним як непересічним явищем культури. Так на початку ХХ сторіччя меценат Канвайлер заопікувався Пікассо і Браком, які винайшли для людства нову течію – кубізм.

Далі ми покажемо ще дві грані його таланту.

1. Проект перформансу «Луна-парк. Кровоносні судини і нервові клітини єства Анатолія Галицького».

Художник одягнений у блазенський костюм – перука руда, кумедні мешти, гротескований грим. Він трагічно веселий. Враження, що його от-от розірве від сміху – забавляючись, хвацько припрошує:

  • Прошу, прошу до Внутрішнього Світу художника. Прошу, прошу, пригощайтесь, прошу до внутрішнього світу художника.

Весь простір переплетений канатами різної товщини. Від товстелезних – до ледь видимих ниточок. від стелі до підлоги, підлога теж встелена канатами – в такий спосіб, що глядачеві доведеться переступати через них. А то й проходити через рибальські сітки, долаючи певні труднощі на своєму шляху. Цей простір – якби Кровоносна Система художника – на канатах розташовані картини.

Там панує ХАОС. На стінах картини, котрі художник, розпочавши, не закінчив, картини в стосах біля стіни, порожні полотна. Глядач побачить і щось сюрреалістично-химерне: на мольберті зроблене з пап`є-маше традиційне серце, пробите не стрілою – а пензлем. «Я не знаю, я нічого не знаю, тільки одне я знаю – рану в серці маю».

При переході з одного відсіку в інший з’являється перешкода – водойма з камінцями для перестрибування. При перестрибуванні можна скористатися також линвою.

2. Він не лише художник (актор, режисер), але й прозаїк. Галицький наче скальпелем розтинає оболонку буття і відкриває психологічні переплетення своєї свідомості, надсвідомості і підсвідомості. Анатолієві Галицькому пасувало б наймення – відчайдушний автовівісектор.

Уривок напруженої «кровозмішаної» прози, оголений потік свідомості головного героя Ореста. З повісті А. Галицького «Роман-перформанс»:

Танець рухався Орестом дивними лініями – переплітаючись в агонії, вигинаючись загинався – переломлюючись через коліно – в несподіваних місцях – лінії танцю скручувались жмутками, пульсуючи живим організмом, то схрещувались орнаментами, витворюючи павутиння малюнків – ба навіть – проривались, оздоблені вогнем – знову – ледь-ледь оживали, коливаючись, підібрані заблукалим вітерцем – маленьким – лагідним – обережно чіплялись один одного, наче циркові акробати на трапеціях – і відчувши єдність і силу – продовжували той лінійний малюнок – посилаючи імпульс в руки, які, здіймаючись до неба разом з вогняними язиками, били в бубон, так що іскри бджолиним роєм запалювали дерева, наче свічки.

…До дітваків, що наче погубилися в розвалених церквах серед натовпу людей, прилине материнське серце, і, приголубивши, відрядить в далеку дорогу, ім’я якої – ЖИТТЯ – і, бігаючи ось тут, на тій виставці, серед твоїх картин і інсталяцій, серед цих страшних шматків м'яса – вони ще сьогодні будуть з тобою – ТАМ –… по той бік образів, які, посміхаючись своїми посмішками, гостинно запрошують в свої світи, наче розчахнуті вікна, за якими запашні поля заколосилися хлібами.

– Ці дітваки зберуть врожаї твої, Оресте, покоси духмяного сіна втрамбуються новими скирдами – та робота зароїться, підхоплена гармонією звукових відтінків, освітлюючи сади горобині – горобиним співом.

І понаряжаються дерева тих садів красно, наче причепурені газдині плахтами – хто яблуко в кармані має, а хто грушку за пазухою – і такі собі молодухи червонощокі, згадавши вечорниці, будуть витанцьовувати до світанку, знаючи, що хазяйство попорали, худобу подоїли і молочко процідили.

Дмитро ГОРБАЧОВ, професор

Анатоль Галицький (нар. 1973 р., с. Вишнівчик Хмельницької обл.) – маляр, письменник.

Навчався у Кам'янець-Подільському училищі культури (1988 – 1992, за фахом музикант) та Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого (1996 – 2000, актор театру і кіно). Служба в армії (1992 – 1994).

Малярством займається з дитинства. Перший вчитель з живопису – Анатолій Фесенко. Своїм вчителем вважає також Дмитра Горбачова.

Живе і працює у Києві.

2012 – персональна виставка «АБСТРАКТНИЙ ЕКСПРЕСІОНІЗМ. Живопис», Art Republic Gallery, Київ

2011 – персональна виставка «Живопис, інсталяція», Музей сучасного мистецтва України, Київ

2010 – 2011 – стипендіат Музею сучасного мистецтва України

2007 – персональний проект «Треш. Інсталяція», Вальдорфська школа, Київ

2007 – персональна виставка, галерея «Сонце», Київ

2007 – ГОГОЛЬFEST 2007, Київ

 

графика
живопись
Искусство
скульптура
современное искусство
Рейтинг +40
Центр сучасного мистецтва «М17» був створений у 2010 році як простір для проведення виставок сучасного мистецтва та культурно-масових заходів, пов’яза
комментарии
Календарь
09/12

Voloshyn Gallery представляє персональний проєкт Сергія Петлюка під назвою «Індекс». Кураторка виставки – Оксана Карповець. Експозиція складається з тотальної мультимедійної інсталяції, ...

09/12

9 грудня 2021 року о 17. 00 у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва відкривається виставка творів художника-емальєра Олексія Коваля «Мова емалі. Діалог з киянами».  Олексій ...

10/12

Перформанс італійського митця Франко Аріаудо «Музейна гімнастика» у Національному художньому музеї України   10 грудня о 18:00 у рамках Giornata del Contemporaneo (Дня сучасності) ...

ФОРМА ОБРАТНОЙ СВЯЗИ
Проверочный код *
Восстановить пароль
Для восстановления пароля введите адрес электронной почты, указанный Вами при регистрации. Вам будет отправлено письмо с дальнейшими рекомендациями.
Если у Вас возникли вопросы, свяжитесь с нами по телефону: 044-331-51-21
Авторизация
Регистрация
* Обязательно для регистрации на ресурсе
** Обязательно для выставления лотов
Пароль должен иметь длину не менее шести знаков; содержать комбинацию как минимум из трех указанных ниже знаков: прописные буквы, строчные буквы, цифры, знаки препинания; не должен содержать имени пользователя или экранного имени.
Проверочный код
правила ресурса *
условия аукциона **