Наверх
Меню
Меню
Статья
30/12
Межигірський вертеп, або революційний ляльковий театр. Лялька баба Марина
ф35-IMG_4279-1 .jpg
ф35-IMG_4279-1 .jpg
ф35-IMG_4279-1 .jpg

Межигірський вертеп, або революційний ляльковий театр. Лялька баба Марина

 

Межигірський вертеп або революційний ляльковий театр. 1923-1924 рр.

Актуальні дослідження Анатолія Заїки

Протягом 1923 – 1924  років, за ініціативою студентів і викладачів Межигірського мистецько-керамічного технікуму, було організовано лялькову виставу під керівництвом мистецтвознавця і учасника колективу П. Д. Горбенка, який викладав соціально-економічні науки. Відомості про діяльність Межигірського вертепу  знаходимо в книзі П. Горбенко «Революційний ляльковий театр». Книгоспілка 1924 р. Ілюстрації-гравюри виконали студенти ксилографічної майстерні Київського інституту мистецтва під керівництвом С. Нелипинської-Бойчук.

       Активну участь у виставах приймали студенти Дмитро  Головко  Микола  Цівчинський, Ілько Заїка та інші. Була використана  старовинна форма театру ляльок для агітаційної роботи і антирелігійної пропаганди. Це був експериментальний театр, де студенти були авторами текстів і виконавцями, хористами й музикантами. Вони майстрували ляльки із дерева (голова з дерева, а одяг із тканини) за зразком традиційної африканської скульптури — з укрупненими й узагальненими рисами обличчя. За деякими свідченнями в цій роботі приймали участь і викладачі — скульптор Євген Сагайдачний та художник Іван Падалка. Але у спогадах Павла  Іванченка знаходимо: «Силами студентів Ілька Заїки, Миколи Цівчинського були розроблені фігури ляльок. З цим театром студенти часто давали концерти у себе вдома, а також виїздили на села, де театр мав великий успіх. Критикували попів, спекулянтів, буржуїв, сільських самогонниць».

Коли діяв тіньовий театр, над вертепом натягували біле полотнище, за яким актори пересували тіньові силуетні ляльки. Межигірський ляльковий театр використовував традиційні елементи українського вертепу, російської Петрушки, східного тіньового театру. До зробленої з фанери скрині кріпилося пристосування для гасових ламп, оскільки, здебільшого, вистави відбувалися у селах, де електрики не було. Вистави створювалися на злободенні і політичні теми. Традиційна колядка використовувалася для антирелігійної пропаганди, змальовуючи святих з усіма властивими людям вадами. Особливо цікаво це відбувалося у виставі «Свято в раю», написаної і здійсненої студентами ММКТ, де поміж основних героїв згадувалася «баба Марина з Петрівець». Ця особа була  реальним персонажем, яка займалася самогоноварінням. Це викликало сміх і овації у селян із навколишніх сіл Межигір’я. Вистава була написана в традиціях народного сатиричного театру, наповнена українським гумором, з піснями, які виконував хор. Серед персонажей вертепу були Господь Бог, Архангел Гавриїл, святі Йона, Миколай, Василь, Микита, а також Молодиця, Вдова та інші.

Перші вистави лялькового театру відбулися серед студентів різних вузів у Києві, в комсомольському клубі Печерського району, а потім в кількох близьких до Межигір’я селах — Нових Петрівцях, Петрівцях, Валках та ін. З таким же успіхом демонструвався ляльковий театр в Прилуках на Полтавщині,  в Житомирі та на Волині. За законами вертепного дійства, у пародійних постановках значну роль відігравала музика — на  струнних інструментах виконували гопак, вальс, краков'як та інші популярні мелодії. 1924 року в Харкові відбулися гастролі Межигірського вертепу, які стали останніми —  адже  існування такого самодіяльного лялькового театру, з національним забарвленням не подобалося кураторам пролетарської культури. Революційний (Межигірський) вертеп через деякий час припинив своє існування. За свідченнями працівників сучасного Театрального музею, скриньку й два комплекти ляльок вертепу Межигірського  керамічного технікуму  наприкінці двадцятих років ХХ ст. П. Горбенко передав до Театрального музею у Всеукраїнське музейне містечко, створене 29 вересня 1926 року рішенням ВУЦВК і РНК УСРР на базі Києво-Печерської Лаври. Після його ліквідації 1934 року частину збірок передано до київських музеїв, і з решти виник антирелігійний музей, який діяв до 1941 року. Після Другої світової війни реорганізований у Києво-Печерський історико-культурний заповідник.

         В музеї Театрального мистецтва (МТМКУ) зберігається фанерна скриня (лялькова сцена, фото 34) (МТМКУ Рч 45с),  ляльки Межигірського  вертепу: Баба (МТМКУ Рч 88с, фото № 35Гаврило (МТМКУ Рч 91с, фото № 36; Лорд Керзон (МТМКУ Рч 77с, фото №37Сестра жалібниця (МТМКУ Рч 86с, фото № 38; Генерал Людендорф (МТМКУ Рч 80 с, фото № 39; Микола ІІ (МТМКУ Рч 80с, фото № 40; Принагідний капіталіст (МТМКУ Рч 83с, фото 41; Святий Микола (МТМКУ Рч 93с, фото № 42; Дід (МТМКУ Рч 87с), фото № 43

Всі фото зроблені Анатолієм Заїкою з  дозволу дирекції Театрального музею

Лялькова сцена, фото 34 МТМКУ Рч 45с),

                                                                                                                   

                                                                                                                Гаврило  МТМКУ Рч 91с, фото № 36

Баба Марина  МТМКУ Рч 88с, фото № 35;

                                                                                                                       

                                                                                                                       Лорд Керзон  МТМКУ Рч 77с, фото № 37

Сестра жалібниця  МТМКУ Рч 86с, фото № 38;

                                                                                                                

                                                                                                                 Генерал Людендорф  МТМКУ Рч 80 с, фото № 39

Микола ІІ  МТМКУ Рч 80с, фото № 40;

                                                                                                              

                                                                                                             Принагідний капіталіст  МТМКУ Рч 83с, фото 41;

Святий Микола  МТМКУ Рч 93с, фото № 42;

                                                                                                                 

                                                                                                                  Дід  МТМКУ Рч 87с), фото № 43.

Студенти ММКТ «Комсомольський  актив технікуму» були учасниками всіх студентських заходів, таких як — агітаційні бригади, творчі вечори, театральні й музичні гуртки, студентський ляльковий театр і робота у творчо-виробничій майстерні. Сидить крайній праворуч Микола Цивчинський (в майбутньому художник-кераміст, народний художник Казахстану) Поруч ІлькоЗаїка (в майбутньому київський вчений теплотехнік) Фото1924 року з архіву А.Заїки.

Павло Іванченко (викладач керамічного розпису ММКТ) згадує: «Силами студентів Ілька Заїки, Миколи Цівчинського були розроблені фігури ляльок. З цим театром студенти часто давали концерти у себе вдома, а також виїздили на села, де театр мав великий успіх. Критикували попів, спекулянтів, буржуїв, сільських самогонниць, і т. д. Одного разу в селі Нові Петрівці, театром була розкритикована самогонниця тітка Марина. Тітка Марина якраз була на спектаклі і коли вона побачила себе, що її прилюдно критикують, на другий день прийшла в Межигір’я і просилася, плакала і клялася, що більше ніколи не буде робити самогонку. Казала: «От якщо не вірите, то прийдіть — я при вас знищу усе приладдя».  

Мені запам’яталися одні збори селян і студентів технікуму у селі Нові Петрівці, які відбулись перед початком вистави. Ілько Заїка, який тоді був активним комсомольцем, узяв на себе непосильну роботу і на зборах почав щось говорити звідки походить людина. Ілько Заїка говорив  дуже плутано, і врешті почав доводити, що ніби-то  людина взялася від «обезяни». Молодші, що сиділи поодаль, захіхікали, баби почали плюватися. Тоді з місця схоплюється дід по прізвищу Свічка Артем, що сидів у передньому ряду. Шапка-ушанка на його голові затрусилася, кожушок він розстебнув і, кидаючи слова обурення, заговорив: «Протівна мені ваша культура, коли ви кажете, що людина від жаби походить. Що ви нас прийшли навчати, як у вас он картопля бур’яном заросла і ви всіх котів виловили у Межигір’ї  і поїли їх!». Піднявся сміх у залі. Деякі баби повставали з місць і почали виходити із залу. У кутку чийсь грубий голос загоготав. Ілько Заїка розгублено стояв біля трибуни і не знав, що далі робити. Хтось на задніх рядах гучно засвистів, піднявся сміх серед людей. Хтось з натовпу закричав: «Театр давайте  — хватить лекцій!». Заїка розгублено пішов з трибуни. На сцену винесли великий диктовий ящик, а через декілька хвилин із – за ящика виглядало банькувате обличчя студента технікуму Миколи Цівчинського, який артистично умів володіти фігурами лялькового театру і подавати імпровізовані дотепи на злобу дня. У залі піднявся неймовірний регіт і схвальні відгуки та оплески. Після того як тітку Марину розкритикували у ляльковому театрі, вона боялась ходити на спектаклі, а все розпитувала у сусід: «А кого вчора «керамишленики» розкритикували? Чи не тебе, Горпино? Адже ти теж гониш самогонку».

Можна  уявити популярність студентського лялькового театру 1923 року в селі Нові Петрівці за фрагментом лялькової вистави «В раю».

«М и к и т а  (вискакує з других дверей, де ніби міститься трапезна) Ша! Слухайте всі — батько їде, горілку везе!

М и к о л а (виходить з тих же дверей). Горілку? Та де ж він дістав?

М и к и т а. Та то так тільки співається, то самогон, але добрий, з Петрівець. Тітка Марина гнала, аж горить (Микола стає в глиб сцени, а Микита зазирає в перші двері). Гей, розтупіться, дорогу дайте, батько їде. (Вибігає)

Б о г (виїздить на волах і стає серед сцени). Гей! Цоб! Цабе! Мир вам і всім присутнім! Ну, дітки, за ваші страждання та довготерпіння такою я вас самогоночкою почастую, що ех! Твій, Миколо, тезка, російський цар Микола другий, вже на що майстер був горілку гнати, а до такої, як сотворила тітка Марина, йому далеко!.. Ну я поїду ближче до клуні, а ви столи ставте та барилко внесіть. Гей! Цоб! Цабе! (виїжжає в другі двері)». 

В Україні початку 20-хроків ХХст. тема антиалкогольної пропаганди була дуже популярною серед політиків, літераторів, художників-карикатуристів, театральних діячів, учнівської молоді і   підтримувалася владою більшовиків. У Петрограді 8 листопада 1917 року вийшов наказ:  «впредь до особого распоряжения воспрещается производство алкоголя и всяких алкогольных напитков». Однак 26 серпня 1923 року виробництво і торгівля спиртними напоями  відновилися. Остаточно «сухий закон» скасовано 1925 року — потрібні були кошти на здійснення проекту «індустріалізація всієї країни».

Село Нові  Петрівці.Садиба "Хутір Савки". Демонструється діючий самогоний апарат початку ХХ ст. Фото А.Заїки 2011 року.

Автора пригостили чаркою напою, настояного на травах, "щоб відчув тему"!

Минуло 90 років від тих подій — «індустріалізація» закінчилася. Зникли споруди колишнього Межигірського монастиря, де майже 12 років існував керамічний технікум–інститут. Змінилися ландшафти, екологія місцевості, зникли урядові дачі більшовиків, наступних партійних діячів. Натомість виникла президентська резиденція небаченого масштабу. На території нижнього Межигіря, в одному з колишніх боксів гаража, площею понад 100 м. кв., де зберігалися спортивні машини молодшого сина-депутата, влаштовано виставку спиртних напоїв «сімї». Чого там тільки немає! — вина і горілки заморські, коньяки витримані, солодкі лікери та пунші, віскі та пляшки з ромом. Свого роду сатирична наочна агітація про  життя можновладців (президентів, прокурорів, міністрів, депутатів і т.д.). Адже у них зявився новий "шик: отримати в подарунок велику пляшку з рідиною не гіршої якості, яка колись була у тітки Марини з Петрівець та наклеєною на пляшку "лейбою" (портретом дарувальнику). Якщо не вірите, то зайдіть до Верховної Ради до буфету і спитайте! Заодно можно і "причаститись! "Справа «тітки Марини» жила живе і процвітає, і не тільки в Нових Петрівцях…

З Новим Роком і Різдвом Христовим!

Анатолій Заїка.

Київ-Межигіря.31 грудня 2014 року.

 

 

 

 

комментарии
Календарь
22/02

 Мистецька галерея Гері Боумена запрошує на відкриття виставки живопису Людмили Давиденко «В такому живописі присутній фундаментальний метод, що закладений, можливо, в самому явищі ...

22/02

Кураторка Tatiana Kochubinskaya проведе тур залами виставки номінантів премії Future Generation Art Prize 2019, розкаже про представлених художників та їх роботи, а також про історію, яка стоїть за створенням ...

27/02

Ограниченный тираж: в Киеве выставят на продажу редкие литографии Дега, Малевича, Шагала, Кандинского и Пикассо 27 февраля в аукционном доме “Золотое Сечение” (Киев, ул. Первомайского, 4) ...

ФОРМА ОБРАТНОЙ СВЯЗИ
Проверочный код *
Восстановить пароль
Для восстановления пароля введите адрес электронной почты, указанный Вами при регистрации. Вам будет отправлено письмо с дальнейшими рекомендациями.
Если у Вас возникли вопросы, свяжитесь с нами по телефону: 044-331-51-21
Авторизация
Регистрация
* Обязательно для регистрации на ресурсе
** Обязательно для выставления лотов
Пароль должен иметь длину не менее шести знаков; содержать комбинацию как минимум из трех указанных ниже знаков: прописные буквы, строчные буквы, цифры, знаки препинания; не должен содержать имени пользователя или экранного имени.
Проверочный код
правила ресурса *
условия аукциона **