Наверх
Меню
Меню

Мои лоты

Olga Romantic

Рейтинг:
(37)
Рейтинг по сделкам:
+0 -0
Дата рождения
28/01/1961
Регион:
Украина, Київ
Все лоты пользователя
Подписаться
Тип записи
Категории
Дата публикации
Тег

14 грудня о 19:00 у ЦСМ Хлєбзавод відбудеться відкриття виставки Hlebzawod Аrt Prize. Шорт-лист було відібрано з більшніж 58 заявок, в кращих традиціях українського непотизму, найсправедливішим і найнезаангажованішим журі у всесвіті. Відбір було проведено за кармічним принципом. Пріоритет, можливо, було надано художникам, які найкраще до нас відносилися. Проведення конкурсу було спрямоване на виявлення та нагородження, (орденами) «найліпших друзів Хлєбзаводу». У шорт-лист номінантів Hlebzawod Аrt Prize увійшли: Михайло Алексеєнко, Олег Харч (Харченко), Ганна Ануфрієва, Oльга Бобошкo, Кирило Бондаренко,  Євгеній Валюк, Настя Діденко, Олександр Притула, Таїсія Мельник, Анастасія Теличук, В’ячеслав Кузьмич, Євген Штейн, Ілля Чулочніков, Спартак Хачанов, Віталій Святець, Антон Саєнко, Іван Гробко, Егор Анцигін,  Евген Коршунов та група «Атілла та друзі».  Запрошений гість – Уте Кільтер. Відвідати виставку робіт номінантів можливо з 14 по 21 грудня 2018 року, за адресою вул. Кирилівська 65 б. Відвідання після відкриття, за попередньою домовленістю. *** On 14th of December at 7:00 PM, “Hlebzawod Art Prize” exhibition will be opened. The shortlist was formed from more than 58 applications, in the best traditions of Ukrainian nepotism by the fairest and unbiased jury. The selection was made according to the karmic principle. The priority have been given to artists who related to us best. The competition was aimed to identify and reward (with medals) Hlebzawod’s best friends. Hlebzawod Art Prize short-list: Misha Alekseenko, Oleg Kharch (Kharchenko), Anna Anufrieva, Olga Boboshko, Prinik Bondarenko, EvgeniyValyuk, Nastya Didenko, Alexander Prytulo, Taisiya Melnyk, Anastasiya Telichuk, Slava Kuzmich, Yevhen Stein, Ilya Chulochnikov, Spartak Khachanov, Vitaliy Svyatets, Anton Saenko, Ivan Gorbko, Yegor Antsigin, Korshunov Evgen and "Atilla and friends". Invited guest: Ute Kilter Exhibition visits are possible since 14th till 21th of December. Address: 65 Kirilivska st. (Contemporary art center “Hlebzawod”). Visit after opening only by appointment.    

Шановне панство! Два художника Харч Олег та Харченко Володимир,  затіяли спільний художній проект- «хАРТченко- некон'юнктурний променад.  khARTchenko- Non Conjoncture notre promenade». В ньому є присутнє намагання  поєднати власні доволі різні погляди та методи сприйняття дійсності в єдиному арт- просторі «Галерея Анатолія Ротаря», що на Столичному шосе. Там  будуть представлені ніби звичайні олійні паралелістичні роботи Олега, хоча те що вони протилежні за манерою виконання, має в собі присутність взаємовиключності та вносить елемент  попередніх тем з огляду різних концептульних площин. Також ще буде присутня  та органічно вписуватися відома серія малюнків- колажів  з Сезону ІІІ з дослідження «Ватної бухгалтерії». Весь той колір його робіт виплескуватиметься на чорному тлі стін локації. А в протилежній частині зали на контрасті з білого тла стін. Володимир Харченко  продемонструє свої медитативні фотографічні та метаграфічні творіння з різних куточків світу, насамперед зі своєї домініканскької серії, створенной тоді, коли автор довгий час – декілька зим - жив у своєму кабан’яс на самому березі Атлантичного океану. Спільний простір цієї художньої дії буде наповювати звукомедійний арт Володимира Харченка. Саме таким чином і відбудеться  намір створити синергетику арт-простіру, який отримає на тепер ім’я «хАРТченко».  19 травня- 19 червня 2017. Дата відкриття- 19 травня 2017. О 19-00 за Київським часом. Місце проведення- Столичне Шосе, 103/ ТЦ«Атмосфера», другий поверх, «Галерея Анатолія Ротаря». Маршрут яким можна дістатися події-  від станції Метро «Видубичі» рейсовим автобусом № 43/43к або ж іншим транспортом до ТЦ «Атмосфера». Вхід вільний.  

Запис текстового інтерв'ю- діалогу з двома Харченками. Отже зустріч з митцями, що мешкають в одному місці з доволі розповсюдженим призвищем в Україні. Харченко Олег (він же Харч)  та Володимир Харченко. Для довідки: < Владимир Харченко    Интегральный художник — участвовал в 70 выставках в Украине, Польше, России, Словакии, Литве, Бельгии, Венгрии, Голландии, США. Работы публиковались в журналах (ACC, е-photo, «Наш», «Соты», «@UA Современное визуальное искуство», «АРТ Курсив», «Доберман» и др.), использовались для оформления интерьера гостиницы «Андреевская» (Киев), находятся в частных коллекциях в Украине, России, Словакии, Испании, Японии, Израиле, США, Германии. Награжден дипломом Международного Триенале Eurografik. Одна работа приобретена для офиса Fujifilm (Япония)фотохудожник, писатель, музыкант, композитор, веб-эксперт, эксперт по паранормальным явлениям.. Член национального союза художников Украины. Место рождения: Одесса, Украина Место проживания: Киев, Украина Харч Олег (Народився в 1963 році в Сумах. В Україні- республіці колишнього СРСР). Виконавець, який працює в фігуративному, новому (квазінаївному), постконцептуальному мистецтві. Під час революційних зрушень 2013- 14 років також робив вуличні проекти у співавторстві з відомим художником- концептулістом сучасності та засновником напрямку під назвою «Соціалістичний Модернізм» Вячеславом Ахуновим. Багато робіт створив у вигляді колажу - метод змішування малюнка з буквами, словами, складами і ще опрацьовує рукописні авторські  книги художника. Найперші виставки, з яких розпочинав свій  шлях у живопису, відбулися ще у 1989 році в Мурманську, потім в Берґені, Королівство Норвеґія. Повернувся згодом в Україну, і захопився різбленням. Успішно, бо його роботи відібрали до виставки НДМ Полтавщини, яка відбулася у Полтавському краєзнавчому музеї ім. В. Кричевського в 1991 році. Але з часом вся ця мистецька активність згасла практично до нульової відмітки. Повернененя до мистецтва насправді відбулося тільки після двадцятилітьної перерви, завдяки добрим порадам та щирому підбадьорюванні від сумського художника Олександра Чередніченка. Відроженню сприяли так само і зустрічі з Василем Цаголовим, та куратором Євгеном Солоніним. Але головне - це вкрай важлива зуст

Беседу провела и записала Olga Romantic. На вопросы отвечал Вячеслав Ахунов. Начнем, так как вы традиционно продолжаете быть участником различных международных форумов, наше интервью, с банального казалось бы вопроса о том, кто такой Вячеслав Ахунов (не смотря на то, что уже после 2012 года Украина узнала это точно). Вячеслав Ахунов Что же такое в мировом современном искусстве - Социалистический Модернизм. Ознакомившись с его основателем и фактически единственным представителем в мире искусства на первой Киевской Биеннале в Арсенале.)? . Помню статью «Изгнание из рая под названием «искусство» можно считать фактом» в журнале ART UKRAINE, в которой я отметил факт существования такого художественного направления, как социалистический модернизм. Термин появился в конце 70-х и фиксирован в ученической арифметической тетрадке в клетку, на первой страничке  с громким, как мне тогда казалось, заглавием: Социалистический модернизм как работа со смыслами, как советская версия западного постмодернизма. Затем идет довольно объемный текст с моими «соображениями», который заканчивается признанием, что «к концептуалистам себя не отношу (хотя большая часть моих работ представляет из себя классический концептуальный стиль), что социалистический модернизм можно смело назвать постсоциалистическим реализмом (и советским постмодернизмом), что таким образом мы сможем выявить "родственные" сходства социалистического модернизма с пост-модернизмом: апоприация, монтаж, привлечение всех известных художественных форм прошлого и настоящего от реализма до medium и всю историю искусств, что  другими словами, социалистический модернизм есть заключительная фаза развития социалистического реализма как его противоположность». Вы не напомните ту атмосферу в советском искусстве,  которая сложилась к середине 70-х годов? К 70-м годам Социалистический реализм выродился в полную «абстракцию» (если бессмысленность можно назвать абстракцией), иллюстрируя несбывающеюся мечту, которую коммунисты запрещали называть утопией. Искусства соцреализма напоминало глыбу, вокруг которой можно бесконечно ходить, но проникнуть в глубь этой глыбы не было возможности. Глыба была тяжела настолько, что невозможно было сдвинуть с места. Глыба возвышалась на постаменте диалектического материализма и идеологической эстетики марксизма-ленинизма.

«Наша велика країна переживає зараз духовне піднесення. На цій хвилі хочеться помічати і писати все те гарне, що є – чудові краєвиди і квіти», – Ірина Діброва. Дизайнер та відома мисткиня Ірина Діброва народилася в Хабаровську. Навчалася в Хабаровській майстерні Г. Дегтярьова і в Москві - ХДПУ (на факультеті «Інтер'єр і обладнання»). З 1980 року живе в Києві. Член Спілки дизайнерів України. Учасник всеукраїнських та міжнародних виставок. Твори Ірини знаходяться в приватних збірках і галереях в Україні та інших країнах світу. Реалізовано інтер'єрні проекти в Україні та Росії. З 2000 року власниця і автор інтер'єру дизайн-салону «Лінія Деко». Головна кредо в її творчості: інтер'єр – відображення внутрішнього світу людини. Запрошуємо на персональну виставку «Пейзажна Україна», що відбудеться 20 січня – 4 лютого 2017 року у Центрі української культури та мистецтва. Відкриття виставки відбудеться о 17:00 за адресою: м.Київ, вул. Хорива, 19-в (поблизу ст. м. Контрактова Площа).

«Хроніка неоголошеної війни,  або [Ватна бухгалтерія]. Олег Харч» Несподіваний погляд, та неформатна інтерпретація останніх соціально-суспільних проявів, які ми відчули в художньому дослідженні Олега Харча (Харченко) на «Горизонті подій» в Мистецькому Арсеналі.   «Сучасне мистецтво в своєму прагненні,  наближенні до абсолютного горизонту є саме тією сферою, де стає можливим зіткнення неможливих світів і світобачень, де діють символічні, конвенціональні кордони. Саме воно дозволяє побачити те, що непроговорене або не може бути проговореним – побачити, що саме знаходиться за горизонтом. Проект поділяється на кілька умовних розділів, які перегукуються з елементами наукового опису ситуації навколо «горизонту подій»: Простір, Час,  Світло, Спостерігач.» - саме цей уривок з концептуальної частини є найбільш привабливим і  відповідним до того авторського дослідження в проекті «Ватна бухгалтерія» - від Олега Харча, що має побачити майбутній глядач «Горизонту Подій» в Мистецькому Арсеналі. Олег Харч - художник, більш відомий до цього часу в першу чергу як такий, що працює в живописі, та за останні два роки опанував інакші засоби викладання своїх творчих дослідів на загал. Вже в кінці літа 2016 року, він нам оповідав дванадцатьма портретами свою багатосезоновану «Ватну бухгалтерію». Колажно-графічний метод  дослідження. Що зараз?  До речі, нещодавно трохи фрагментально, Книга художника була експонована в Бейруті на «Mashrou' Proletkult».   Але саме зараз в Мистецькому Арсеналі українському глядачеві варто ознайомитися з цією роботою на довгоочікуваному «Горизонті Подій». Інтрига ще й у тому, що ця тема подається певним художнім сендвічем, в два об'єкти, які мало чим схожі один на одний. І в цьому дискурсі двох різних дослідів, глядачів провокують на здійснення власних міркувань, спроб висновків та оцінок. Як завжди Олег задає чимало запитань в своїх роботах, а чи ж буде на них віднайдено відповіді ??? Також запланована окрема зустріч-обговорення з Олегом Харчем (Харченко), куратором Олександром Соловйовим та істориком Дмитром Савченко під час «

VIII Tashkent bienale contemporary art. Бієнале якого не буде.   Все художнє товариство та шанувальники сучасного мистецтва добре пам'ятають історію з Другою Київською бієнале. Та виявляється на пострадянському просторі ще й не таке буває. При тому, що якраз організатори все зробили для того аби ця подія відбулася в Узбекістані. «Уважаемый Олег, Распоряжением Кабинета Министров Узбекистана было решено перенести Биеннале на неопределенный срок (иными словами, выставка запланированная на октябрь со статусом Биеннале и бюджетом выделенным ранее не состоится). Официально мы не можем назвать это "отменой Биеннале", поскольку формулировка Кабинета Министров была "перенесена на неопределенный срок". Но если говорить не официально, то да, можно сказать, что Биеннале не состоится. Вместо Биеннале в октябре пройдет Международная выставка современного искусства, в которую войдут все подготовленные к Биеннале проекты. Мы все, вся команда занимающаяся проектом на протяжении года и даже более - подавлены, если не сказать раздавлены всей этой ситуацией. Госпожа Нигора Ахмедова напишет каждому личное письмо с извинениями в ближайшее время. Огромная ответственность за проект, который по независящим от нее причинам был отменен, сказался на ее здоровье. Она передает свои извинения и напишет Вам сразу, как только сможет». Така ось цитата була надана художником Олегом Харченко, що відповідно представляє Україну в Ташкентській події. І яка мала б відбуватися ще раніше- в 2015 році, але перенесена була на цей рік. Тема запланованої VIII Ташкентської бієналє: -«Розсуваючи кордони, з' єднаємо світ». Спрямовуючі учасників і відвідувачів до актуальної проблематики сучасності, діалогу Заходу та Сходу, питанню ідентичності й толерантності, ставлячи також запитання стосовно зняття кордонів розуміння різних культур та суспільств. Ця тематика виявилася близькою для українського художника Олега Харченко, тож він її представлятиме власним проектом «Паралелізми»  на тепер вже «небієналє».  Роботи Олега повинні були бути розміщені на одній з центральних стін Головної зали. Залишається тільки поспівчувати Нігорі Ахмедовій, та її команді, бо такого випадку  в історії різноманітих міжнародних артподій разом, і бієналє - не було ще. В VIII Ташкентському  бієналє мало прийняти участь близько 100 авторів із дванадцяти країн світу. А тепер, за десять днів до відкриття ціеї події, 

Пролєткульт. Олег Харч. Художник народився в Сумах. Навчався в Дніпрі. Але мешкав в Мурманську, Кременчуку, Сумах і тепер ось Київ. Творчий шлях зовсім непрямий, нарізаний зкількох частин. Тільки-но закінчилася його персональна виставка «Goodбай Хутір Postмодерн»,  відразу розпочався та швидко плинув одеський «Freierfest». Настала, як завжди, активна осіння пора. Але подіями українського маштабу зовсім не задовільняються художні амбіції Олега. Отже поговоримо про творчість та погляди художника. Ольга Романтік. Як же Ви стали художником? О.Х. На справді, це питання слід розвернути під іншим кутом. Бо коректніше, слід виходити на мій погляд з розумінням того, що процес становлення кожного художника безперервний та чітко пов'язаний із формуванням його як особистості. І тут я не виключення з даного правила. Ольга Романтік. Добре. А як Ви особисто прийшли в мистецтво? І для чого воно зокрема вам ? О.Х. О, це доречі дуже влучне питання. Маю на увазі друге. Вважаю, що саме з цього питання повинен розпочинати свій творчий шлях кожен початківець. Та той хто долає творчі сходи, іноді має повертатися до нього. Це наразі стосується не тільки митця. Не важливо притому якого медійного самовираження . Всі хто так чи інакше працють з мистецтвом- куратори, арт- критики, атрменеджери чи дилєри, архітектори, дизайнери і всі ті хто звутся Артистами. Абсолютно всі без виключення. Це такий собі- наріжний камінь. За велим рахунком, мистецтво- це серьйозна справа. Мистецтво не полюбляє легковажних і дуже погано ставиться до зрадників. Ольга Романтік. Тобто всі митці- дуже поважні та розумні люди? А ті хто їх оточують так само? О.Х. Ну як казати. Художник, артист, митець, візуалізатор, інсталятор. Бачите скільки українською визначень? І з кожним днем ще більшає. Широкі можливості, дуже розгалужене поле діяльності. Тож в реальному житті всього вистачає, справжнього та надуманного. Поверхневого на рівні профанації і навпаки глибинного. Художній світ це і прохідний двір, і надзвичайно самодостатня спільнота. Всього вистачає. Мабуть кожен, хто потрапляє туди, бачить ситуацію зрозумілою. А згодом його опановує розчарування. Приходить усвідомлення, що він краплина в океані. І не більше. Але досить багато дурнів, які вважають себе тими хто «хапнув за бороду бога&

Чудове українське місто Одеса, презентувало якраз в 25- річчя Дня Незалежності України мистецьку подію від незалежного мистецтва. Як і обіцяли Діма Ерліх з Ромою Громовим показати мистецтво від фраєрів одеситам та гостям міста, так вони і зробили. Проїхавши цілу ніч, не хотілося гаяти часу. Знайомство з Одесою звичайно  розпочалося прогулянкою до моря. Тепле, лагідне і знову ж таки Чорне. Сонечко, щоправда було без настрою. Але це не збило нікого з пантелику. Заселення в номер. Трохи сна таки не завадило. Приведення себе до ладу після нічного недосипу. Отже головне відкриття  «Freierfest'у» в Музеї сучасного мистецтва Одеси. Тільки коли побувати там фізично, тоді можна в повній мірі зрозуміти Ройтбурда. Бо дійсно вмістити там навіть малу частку мистецтва одеситів просто неможливо. Справді, з такими фанатами мистецтва як Семен Кантор та Михайло Рашковецький і тепер вже з незабутнім для нас усіх Мирославом Кульчицьким, згуртовано стільки творчого доробку! Що з добрий десяток років тому вже потрібен був інший масштаб приміщення для Музею. Але, в котре "але". Кожних владоімущіх, це все не обходить зовсім. Вони тому і зараз проігнорували «Freierfest», і зрозуміло що у повному складі. Відповідно як могли організатори вмістили ретроспективу робіт Теофіла Фраєрмана, Олександра Замковського, Мирослава Ягоду, Єгорова та інших фраерів того часу.   Артерія прийняла до себе в підвальчик художників з Кракова. Далі у окремій локації Олександр Шевчук. Гості, учасники та журналістська братія не надто мали можливість затримуватися в середині приміщень, і побільшості спілкувалися на подвір'ї.    Споживали напої та гарний сир. Всіх бажаючих згодом запросили на вечірнє паті до міського пляжу. Але рішення набратися сил задля другого дня перемогло. Зовсім інший «Freierfest» нас чекав в приміщені Чаєразвісочної фабрики що на Троїцькій вулиці. Можливо хтось там і блукав шукаючи експозицію. Але Діма нас власноруч підняв екзотичним ліфтом для вантажу прямісінько на четвертий поверх.     Там, на диво, зустрілося не надто багато відвідувачів. Можливо ще не всі прокинулися?  Тож ніяковіючі від прострації питання- а куди йти і на що дивится? О, ну так роб

С 24 по 30 августа в Одессе пройдет Первый ежегодный международный фестиваль современного искусства Freierfest. Организаторы представят работы в различных стилях и направлениях — видео-арт, живопись, графика, 3D-живопись, спрей-арт, мультимедийная живопись, инсталляции, фотография, фото-документация. Главными целями фестиваля заявляется знакомство одесситов с работами известных украинских и зарубежных художников и демонстрация высокого художественного уровня региона. Свои работы жителям и гостям Южной столицы лично представят одни из лучших художников Украины. В рамках фестиваля в Музее современного искусства впервые за 60 лет в Одессе будет представлена персональная выставка именитого художника Теофила Борисовича Фраермана под названием «Фраерман и ученики». В выставке также будут показаны произведения наиболее известных его учеников – Юрия Егорова, Олега Соколова, Дины Фруминой и Николая Шелюты. Работы на выставку взяты из многих частных и музейных коллекций города. Также впервые в Одессе покажут ретроспективу львовского трансавангардиста Мирослава Ягоды «Львов андеграунд». В визуальной программе Фестиваля, впервые в Одессе, свою массивную инсталляцию представит киевская уличная mixed media группа «Pivnyky Time». Откроется спецпроект «Double Portrait» украинской художницы Таисии Галаган — преподавателя колледжа Изящных искусств города Саскачевана (Канада). В рамках международной программы организаторы приготовили подарок для города — персональный фото-проект немецкого художника, представителя стрит-арт культуры Берлина Norman Behrendt, а также групповой международный проект, который расположится на 1500 кв. м специального выставочного павильона и включит работы 40 художников. Помимо этого, пройдет выставка польского видео-арта и спец. проект именитого одесского фото-художника Александра Шевчука. Запланировано 7 дней работы выставок художественных произведений, из них 5 дней —  работы форума, который станет площадкой для дискуссий профессионалов сферы искусства и культуры. Спикерами открытых лекций, семинаров, мастер-классов и творческих встреч станут: — Александр Соловьев —  куратор Мистецького Арсенала, искусствовед; — Михаил Рашковецкий — арт-критик и свободный куратор, входит в жюри отбора участников Украинского павильона Венецианского биеннале 2018; — Олег Кулик — художник и куратор, икона перформанса, одни из самых ярких представителей московского акционизма; — Станислав Силантьев — львовский искусствовед и куратор; — Алиса Ложкина — куратор, исполнительный директор Мистецького Арсенала. Площадки фестиваля: — Музей совр

ФОРМА ОБРАТНОЙ СВЯЗИ
Проверочный код *
Восстановить пароль
Для восстановления пароля введите адрес электронной почты, указанный Вами при регистрации. Вам будет отправлено письмо с дальнейшими рекомендациями.
Если у Вас возникли вопросы, свяжитесь с нами по телефону: 044-331-51-21
Авторизация
Регистрация
* Обязательно для регистрации на ресурсе
** Обязательно для выставления лотов
Пароль должен иметь длину не менее шести знаков; содержать комбинацию как минимум из трех указанных ниже знаков: прописные буквы, строчные буквы, цифры, знаки препинания; не должен содержать имени пользователя или экранного имени.
Проверочный код
правила ресурса *
условия аукциона **