Наверх
Меню
Меню

Мои лоты

Umberto

Рейтинг:
(71)
Рейтинг по сделкам:
+0 -0
Дата рождения
08/06/1959
Регион:
Украина, Киев
Все лоты пользователя
Подписаться
Тип записи
Категории
Дата публикации
Тег

З 19 по 31 березня у центрі сучасного мистецтва «Білий Світ» проходитиме виставка  «Конверсія хліба». Ідея проекту полягає в дослідженні інцидентів використання хліба як зброї та/або в якості важелю для підкорення народів. Лабораторією для дослідження художники обрали частину потужностей колишнього Цеху №2 Хлібокомбінату №2 – насамперед тому, що часи існування цього підприємства збігаються з чи не найболючішими моментами історії українського народу. Хліб в даному проекті розглядається як надзвичайно важливий ресурс, а чи не є Україна одним з найбільших світових родовищ цього ресурсу? Візуальна частина проекту складається з колажів, інсталяції та об’єктів, розміщених в просторі галереї. Це дослідження має піксельно висвітлити історію подільської промислової зони; експоновані роботи в групі та окремо відображають певні моменти існування об’єкту дослідження. Сьогодні приміщення "Хлєбзаводу" є прихистком для художників, які входять до однойменного об’єднання. Учасники: Євгеній Валюк, Євген Штейн, Ганна Ануфрієва, Настя Діденко та Спартак Хачанов.  Групу Хлєбзавод було створено 2 червня 2016 року, заради підтримки творчих ідей та ініціатив у сфері сучасного мистецтва і для неформального спілкування митців. Початковий склад колективу: Євгеній Валюк, Настя Діденко, Євген Штейн. В 2018 році до них приєдналися Ганна Ануфріева, Спартак Хачанов, Ілля Чулочніков та Баят. Учасники Хлєбзаводу мають спільні погляди на сучасне мистецтво і у своїй художній практиці працюють з темою пострадянської реальності у різних медіа. Назва об’єднання пішла від покинутого заводу на Подолі, який було переобладнано під художні студії та виставковий простір. За останній рік митцями Хлєбзаводу здійснено такі проекти: "Sratch-art project", "Project Battle of sense або Адреса потужностей", "Рухоме-нерухоме", "Infantilismus", Акція "Похорон-панахида" з Єгором Анцигіним, "Будинок Гука", акція "Sobranie. Russian black" та "Операція «Штирь»" з Уте Кільтер, акція "Обережно наступна зупинка холми", "Квартирник хз де", "Hlebzawod Art Prize", "Інвентаризація"; з ініціативи Олега Харченка планується "Hlebzawod Вiennale of Сontemporary Art".  

ЭТО НЕ МОИ ИГРЫ, НО ЭТО МОЙ ГОРОД! Я в нём живу и изо всех сил, стараюсь что-то да делать! Так уж сложилось, что я воспитывалась в сугубо интеллигентской семье, даже лютеранскими принципами, где золото-брильянты презирались, как и всевозможные награды-«посады», но ставилось во главу угла «твоё дело, твоя ответственность», а также «честь и достоинство». Потому посты, награждения и деньги не входили, и НЕ входят, в систему моих ценностей, вызывают пренебрежение, презрение (а зря! (может быть)). За эскападой художника Карабиновича многие увидели именно стремление к получению того, другого и иного. Там был сугубо ЭТИЧЕСКИЙ, моральный аспект: ведь человек (Карабинович) сидел в 3 метрах перед директором Кантором, рассказывал о своём участии в Ливерпульском проекте. Потом, вдруг, тотчас словно бы сплюнул через плечо на всех, на вас, на одесситов… и уехал, издали сплюнул. А каково нам, здесь живущим, пытающимся ЖИТЬ, что-то делать, создавать? Нехорошо, даже что и НЕКРАСИВО.  И вдруг я оказалась в странной ситуации, скажу сразу и прямо: «Не моей» или «Это не мои дела/игры», поскольку ни к биенналям, ни МСИО я отношения никакого НЕ имею. Нет, дважды предпринимались попытки со-трудничества с г-ном Кантором, но они проваливались. У него действительно «тяжёлый характер», он действительно не умеет/не способен слышать тебя, ты не можешь быть его со-беседником. Там нет места ДИАЛОГУ, г-н Кантор УЖЕ всё знает, наперёд. Я ещё, помню, советовалась с Михаилом Рашковецким, как же ему удаётся со-трудничать с директором и он пояснял, что у них там чётко разделены обязанности и функции.  Однако начались с двух сторон едва ли не требования высказать своё мнение. Я согласна с некоторыми из пунктов о специфике работы МСИО. Хотя ТУТ ЖЕ обязана напомнить, что Музей создавался на основе коллекции Михаила Кнобеля, что ВСЕ шестидесятники-семидесятники (художники) СТРАШНО обижены на Кантора за его предательство дел Кнобеля!!! Правда в том, что Музей – это научный центр, а исследованиями там никто и никогда НЕ занимался. Хотя эдакие буклеты всё же выпускались. Ещё правда и в том, что господин Кантор всегда всё рещает самолично (или единолично), но в этом я его, увы, отменно понимаю, мне ТОЖЕ в Одессе НЕ С КЕМ ОБСУЖДАТЬ мою работу, текст, видео и т.д. НЕ С КЕМ Что до художника Карабиновича, то ежели б он был ЧЕСТНЫМ, действительно желающим как-то помочь со специфической ситуацией и в самом музее, и в городе, то следовало бы предложить это к публичному обсуждению, а не «сплевывать с плеча на всех тута оставшихся» - одесситов. Уте Кильтер.

27 лютого, в рамках проекту Арт-Середа, група "Хлєбзавод" реалiзовує автобіографічний, дослідницький проект «Інвентаризація», що ставить на меті структурувати втілені проекти методом інвентаризації предметів, що так чи інакше залишаються на складі. Ці склади виступають в ролі сховища-колекції. Частина з предметів, що там зберігаються слугують матеріалом для нових проектів, частина з часом руйнується, але так чи інакше вони є артефактами, які показують певний період життя об’єднання. Проект «Інвентаризація» складається iз документації здійснених акцій та інсталяцій, а також зі збережених об'єктів. Під час заходу буде показаний фрагмент фiльму, який включає в себе інтерв'ю, де досліджується питання та проблеми, з якими щодня стикаються ті, хто називає себе художниками. Учасники проекту: Ганна Ануфрієва, Євгеній Валюк, Настя Діденко, Євген Штейн, Ілля Чулочніков та Спартак Хачанов, деякі акції здійснені разом з Єгором Анцигіним, Баятом, Уте Кільтер та Іллею Романенко. У своїй художній практиці група (Хлєбзавод, ХЗ) досліджує феномен пострадянської реальності у різних медіа: відеоарт, інсталяції, живопис, акцій та перформанси. Початок о 19.00 IZONE, вул. Набережно-Лугова, 8, 4-й поверх Вхід вільний Арт-Середа - проект IZOLYATSIA. Platform for Cultural Initiatives, який прагне створити для творчих людей максимально невимушену атмосферу спілкування. Формат події визначають самі учасники: це може бути презентація, виставка, кінопоказ, перформанс, лекція і / або дискусія. Арт-Середа створюється для того, щоб надати творчим людям простір для презентації різних художніх практик, а також дати можливість поділитися інформацією про актуальні дослідження, ідеї та події.

Текст: Уте Кильтер Киев операция «ШТЫРЬ». Штырь и САЛО То ли операция, то ли акция, но «ШТЫРЬ». На день Святого Миколая в Одессе посыпал снежок, лёгкий; а то было приятно вернуться из скользкого Киева, по которому нельзя ходить, а лишь перемещаться. И ботинки промокали, насквозь и не только у меня, у всех поименованных ниже. Что же делать? И тут я вспомнила, что в царской армии солдаты НАТИРАЛИ свои САПОГИ САЛОМ! Благо в холодильнике у Валюка оное имелось. Это спасло меня.  ОТВРАТИТЕЛЬНО! Очень! Очень скользко повсюду!!! Я наблюдала даму, соскальзывающую потихоньку с горки с виноватой улыбкой (а Киев, кстати, в отличие от плоской Одессы, весь в «горках»). Ноги разъезжаются – шагу/скольжения ни одного невозможно осуществить! Благо меня во время акции «Хлебзавод АРТ-прайз» кто-то да сопровождал. Я перемещалась, крепко ухватившись то за Анну Ануфриеву (чаще всего), то за Евгения Штейна, а то и за Валюка, тоже Евгения. При перемещениях родилась (с неизбежностью) идея о необходимости ШТЫРЯ – палки горнолыжника. Стали мы вчетвером её в городе Киеве разыскивать, любую, - нету! Нет даже лыжных палок! Стала по интернету Анна Ануфриева разыскивать. Цены – неимоверные! А по одной и вовсе нет! НЕТУ! Нет, некто предложил одну, указав, что вторая треснула, но в городе Харькове… Уф! В дело/акцию были задействованы Евгений Валюк, Штейн и Анна Ануфриева… безнадёжно! НО, вот попали мы на вернисаж в галерею «Тадзио», ступеньки которой также были заснежены и обледенелые. Их скребли четыре дамы, верно в виде выражения благосклонности к галеристу – Елене Ягодовской, так сказать, выражая ей своё благорасположение. И чем они, спрашивается, скребли? ШТЫРЁМ! То бишь той остроконечной палкой, которую мы по всей Украине пытались добыть. Добровольно они её отказались передать… пришлось подождать пока они отставили, позабыли… И мы ВЫНЕСЛИ её, а я два дня уже ХОДИЛА по столице Отчизны нашей опираясь на неё. Не без курьёзов: так в трамвае мне дама МОЕГО ВОЗРАСТА настоятельно предлагала СЕСТЬ. Я не понимала, почему это! Лишь позже сообразила, что она меня приняла за инвалида! Да! Спасибо за ШТЫРЬ и акцию, а также страшно скользким дорожкам Киева. Мы пережили несколько забавных минут нашей жизни = практически художественных, то-таки была акция! Участники: Уте Кильтер, Анна Ануфриева, Евгений Валюк и Евгений Штейн.  

Арт-прайз и непотизм от группы «Хлебзавод». Сейчас развелось столько арт-прайзов как и разнообразных арт-групп, что не поведать об очередном, причём откровенно непотичном событии было бы несуразно. Вначале «от себя» (приватно): «Я знаю, что случайностей не бывает»! К примеру, вот такое вот малопонятное знакомство в Одессе по поводу «Хлебзавода»… «Чего? Чего? Ах да, ведь и у нас действует, но мясокомбинат, Чайная фабрика была (тяжкий вздох)». Хлебзаводская летняя акция «Inantilismus» была славной: а) самой возможностью познакомиться с молодёжью, б) они оказались открытыми, адекватными, «жаждущими», прям как мы в начале 90-х! Более того, работы очень, крайне любопытные! Ещё более, более того, тоже как мы тогда они работают сугубо на энтузиазме – вне грантов! (остаётся вопрос: а как же они выживают?!). Но там главным оказалось их ОБЩЕНИЕ – живое, наполненное РАЗНООБРАЗНЫМИ идеями. Я оказалась в роли «special guest». «Ладно-ладно, по-тусю/по-тусуюсь, текст какой напишу», - подумала я и приехала. Ребята оказались открытыми = живыми, адекватными. Было здорово. Более того, среди них обнаружилось двое одесситов, а я даже заполучила себе в «личные волонтёры» Анну Ануфриеву (НЕ родственницу Ануфриева). И Аня мне помогала в моей борьбе с комп.безграмотностью (!). А тут меня, уже намеренно, приглашают на действо, даже не акцию, «Xlebzavod Art Price»! Намекают, толсто, что и я буду награждена… А я помню, что всем рассказывала как «случай», эпизод зазывания меня в Украинскую Киноакадемию, где одним из пунктов было указание «наград» (?!), О! В ответ меня ознакомили в портретом УЖЕ многажды награждённого одессита, который (портрет) и стал основой для изучения/работы с темой непотизма. О! Т.е. они («Хлебзаводовцы») тоже решили заиметь своих “лавреатiв”! «А почему бы и нет? - говорили они, - Мы тоже хотим/можем награждать по степени НАШЕЙ симпатии к ним!». (см. текст анонса) И это был НЕПОТИЗМ, чистой воды: меня сопровождала прямо из Одессы Анна Ануфриева, та, которая НЕ родственница; а встречал прямо на перроне Евгений Валюк, этот, напротив, родственник. Доставили, поселили. «Доставили» - потому что по улицам Столицы нашей Отчизны перемещаться невозможно, уж слишком скользко! 

Акції від Уте Кільтер та групи "Хлєбзавод", що відбулися у 2018 році Арт-група ХЗ це об'єднання не молодих, але безперспективних художників приречених на успіх, бургундське і паризьких манекенниць.. Її було створено за для підтримки творчих ідей та ініціатив у сфері сучасного мистецтва. Початковий склад колективу: Євгеній Валюк, Настя Діденко, Євген Штейн. З 2018 до нього приєдналися Анна Ануфріева, Спартак Хачанов, Ілля Чулочніков та Баят. Група сформувалася на принципах спільних поглядів на сучасне мистецтво влітку 2016. За останній рік здійснено безліч проектів: серед яких "Sobranie.Russian black" разом з Уте Кільтер та "Hlebzawod Art Prize".  6-го червня о 6:00 на замковій горі в Києві відбулася арт-інтервенція "Похорон - панехіда" за участі Єгора Анцигіна. "Похорон - панехіда" - акт позбавлення, у форматі обряду, від предмета символізують певний досвід, спогади, вміння які на даному етапі здаються непотрібними, непридатними, некорисними. Акт прощання заради звільнення і концентрації на тому, що актуальне зараз. 13-го липня на Рибальському Мосту відбулася презентація мікстейпу Bayata - "Gook", а також було створено інсталяцію "Будинок Гука". Bayat вважає, що коли немає можливості влаштувати виступ, і просто чекаєш запрошення, і в один момент розумієш - єдиний варіант це стріт діджеінг. Акція «Обережно, наступна зупинка – Холми» має ще раз звернути увагу на досить не нову, але актуальну проблему забудови паркових та зон відпочинку. Зникають ті місця, які дуже важко було уявити «жертвами» забудовників. Такою можливою «жертвою» ХЗ обрали славнозвісні Холми на горі Щекавиця між Лук'янівською та Нижньоюрківською. Місце легендарне, що дарує можливість відпочинку на природі багатьом поколінням людей, що мають відношення до мистецтва, і не тільки. Сам проект-інтервенція являє собою зупинку громадського транспорту з розкладом руху та урною. Своїм виглядом він має нагадувати, що навіть тут, замість зеленої зони, все може бути закатано асфальтом.  На неймовірній виставці «Квартирник хз де», яка відкрилася 28 вересня і була позбавлена структури, теми та концепції. В очікуванні тотальної покупки робіт, з виставки, колекціонерами з усього світу, відбулася акція «Міняю картину на пляшку». Учасники: Ганна Ануфрієва, Ольга Бобошко, Настя Діденко, Ольга Заремба, Євгеній Валюк, Слава Кузьмич, Ілля Чулочніков, Віталій Святець, Євген Штейн та Баят. Це рефлексія на квартирники минулого століття, але зі спрощеною процедурою розігрування картин.

 Автор: Уте Кильтер Потом, или вначале, "Doina" - чёрные, НАТУРАЛЬНОГО табака сигареты для кофе закончились (контрабанда). Пришлось искать им замену, ею стала/-о "Sobranie. Russian black". (Да, дорого, но ведь то "сигареты для кофе", - 2 штуки в день). Иначе что это за "утренний кофе" - обряд прихождения в сознание? RUSSIAN BLACK... RUSSIAN BLACK... словом, начали идеи  всякие патриотические рождаться... Стала я коробочки из-под них собирать. Кстати, довольно стильные, почти красивые. Прошёл год-полтора, их уже на моём фортепиано изрядно набралось... А тут приспел проэкт "Павутиння" на Куяльнике, ура! Там я смогу осуществить свою акцию "Стягивание" - сужение границ нашего моря: нанизанные на (пусть плёнку) коробочки стягивать во всё более узкий кружок.  НО, замечательно изготовленные, расставленные объекты проекта "Павутиння" Лиховида, само действо было прервано обрушившимся ливнем. Ливень на берегу лимана! Трагикомично оборвалось действо в 2017 году. Задумка осталась, более того, обострилась тема не Russian black, уже BLACK russian.  И тут возник мой "контакт" с киевской группой "Хлебзавод", двумя одесситами - Анной Ануфриевой и Евгением Валюком."І вони зацікавилися, погодилися!" К нам присоединился киевский фотограф Илья Романенко. Описание того КАК добраться до Куяльника, а потом выехать оттуда воспоследует после, а сейчас о ЗАПАХЕ!!! Это весьма, нет, очень похоже на запах копчёной скумбрии, - отвратно, но затем привыкаешь, это ж целебно! Стали мы растягивать плёнку с коробками и "бабушки", такие уже измазанные лечебной куяльницкой грязью, стали осторожно интересоваться, чем это мы занимаемся. А когда они получили ответ, что мы - экологисты, что нас беспокоит состояние НАШЕГО лимана, то они стали выражать одобрение, согласились присматривать за вещами, когда мы были в воде и, ДАЖЕ поделились пресной водой, чтоб обмыть лицо (!!!). (теперь придётся взять под контроль ещё и Куяльник!) (дал слово - держись). Действо своё мы осуществили, задокументировали, ещё немного подсобрав мусора, выбросили вместе со с

Infantilismus по-киевски То была не выставка, а акция, однодневная! В  мастерских, в которых ребята и работают, в здании бывшего Хлебзавода. А сколько работы было вложено в один день презентации! Своего и всеобщего инфантилизма… «Хлебзавод» – это далеко, «Хлебзавод» – название одноименной группы творцов, творящих в помещении бывшего производственного заведения. В их число входят Євген Штейн, Спартак Хачанов, Настя Діденко, Євгеній Валюк, Баят Баят, Олександр Антонюк, Анна Ануфрієва. Н-да, а на «Хлебзавод» – там, где должна была проходить выставка, в первый раз мы шли пешком (и это оказалось далековато, хорошо, по-настоящему далеко); во второй раз, уже сама я в изнеможении после безуспешных попыток найти остановку их, клятого, трамвая №18, уселась с чашкой кофе на стул кафе, ОН ПРОЕХАЛ МЕРНО МИМО! Уф! Экспозицию я уже видела накануне. Три разных комнаты. Да, комнаты, они же – мастерские, в которых ребята и работают. И это НЕ выставка, а акция, однодневная! Господи, столько работы вложено в один день презентации! Я застала ещё участников пол драющими (безуспешно), ведь завод-то не работающий. Во-первых, они оказались вовсе не «детками», а такими себе молодыми людьми с (мой, личный термин) «глазами на лице». Более того, именно теми, контакт с которыми я ценю, – молодыми, «завзятыми» (полными идей и оптимизма), но и мозгами (извините за грубость). Они были открыты к общению, толково рассказывали про свои ЧУ-ДЕ-СА. «Чудеса» были сосредоточены в «чёрной комнате», – обитом/обшитом/обклеенном полностью чёрным, плотным целлофаном пространстве. Где шевелились, подчас неприятно, т.к. непредвиденно, неожиданно предметы и объекты. Особенно кисть руки Евгена Штейна – «Цензор», что-то соскребающая со страницы, тихо так, почти незаметно, но что-то да подтирает в написанном… Евгений Валюк своим «Чемоданом драгоценностей» («Валіза коштовностей») вызвал умиление, едва ли не до слёз: я увидела  утюжок, что был в моём детстве, он настоящий, работающий, но детского размера. Всплеснула рук

ЦЕРЕБРАЛЬНЕ ОПАЛЕННЯ 2 листопада о 19.00 у галереї сучасного мистецтва Singulart відбулося відкриття виставки молодого київського художника Євгенія Валюка «Церебральне опалення». На ній були представлені реді-мейд об'єкти, а також інсталяції та текстові довідники по виживанню в умовах відсутності ресурсопостачання в будинках України.  «Так, тепер і в наших містах батареї центрального опалення поступово холонуть, не встигнувши достатньо наповнитись теплом, гаснуть лінії електропередач… Температура в будинках іноді опускається нижче 10-градусної відмітки. Якщо це не можна назвати середовищем виживання у повній мірі, то екстремальними умовами – безперечно. Тож уявімо собі цілком імовірну подію – у вашому будинку повністю або частково відключили водо-, газо- та електропостачання. Можливо,  їх вмикають лише на кілька годин у день…» Для когось відсутність води, газу, тепла та світла у помешканні – уявний постапокаліптичний сюжет, але наразі для багатьох жителів нашої країни він став елементом повсякдення. Не так давно значна частина киян гріла воду у каструлях та відрах для того, щоб просто прийняти душ, а тепер вони ж гріють руки перед обігрівачами, тепла яких ледь вистачає на невелику кімнату. І якщо це реалії столиці багатомільйонної країни, то про невеликі міста чи віддалені села годі й думати. Теплі ковдри, хутрові шапки, вовняні шкарпетки для деяких перейшли із категорії зимового одягу у категорію одягу піжамного. Це може викликати обурення, занепокоєння, страх, але частіше людина кориться такому стану речей, оскільки у співіснуванні із тими, хто мав би забезпечувати населення ресурсами для виживання, очевидною стає необхідність подбати про себе власними силами.   Євгеній Валюк черговий раз у своїй творчості звертається до гостросоціальних тем. Художнє переосмислення повсякденної дійсності для художника концептуально не обмежене пошуком нових форм та зміщенням акцентів на ті проблеми, про які всі бездіяльно говорять. Валюк пропонує також і відповіді. Наприклад, елементами однієї із інсталяцій є посібники по загальній теплотехніці та електронним саморобкам – глядач зможе відшукати можливу альтернативу холодним батареям свого помешкання на їх сторінках. «Як вижити у домі з обітнутою пуповиною теплопостачання? Для початку, зупинімося на прийомах пасивного теплового захисту – зі збереження того тепла, яке вже наявне…», - так розпочинається авторський путівник Валюка по виживанню в умовах відсутності базових ресурсів комфорту. Мистецтво завжди виступає медіатором між реальністю – світом речей – та світом ідей. Соціальне мистецтво, у свою чергу, більшою мірою а

 Центр сучасного мистецва «Хлєбзавод»  було створено на базі покинутого заводу, влітку 2016. Його місією  є просвітницька та освітня діяльність у сфері сучасного мистецтва, та просування його, як необхідності переказати сучасною мовою зміст власної культури та історії: програми ознайомлення поціновувачів з тенденціями сучасного українського мистецтва, та розкриття його соціального та культурного значення, формування світогляду та смаків аудиторії. Група (ХЗ) це колектив художників хлєбзаводу. Її було створено за для підтримки творчих ідей та ініціатив, та задля неформального спілкування художників. На етапі створення туди увійшло близько 10-ти художників, проте перевірку часом пройшли не всі. Початковий склад колективу: Євгеній Валюк, Настя Діденко, Євген Штейн. З 2018 до нього приєдналися Ганна Ануфріева, Спартак Хачанов, Ілля Чулочніков та Баят. Група сформувалася на принципах спільних поглядів на сучасне мистецтво. Назва пішла від покинутого заводу на подолі, який було переобладнано під художні та музичні студії і виставковий простір.  За останній рік творчості здійснені такі проекти: "Sratch-art roject", "Project Battle of sense або Адреса потужносте", "Рухоме-нерухоме", "Infantilismus", Акція "Похорон-панехіда", "Презентація мікстейпу Гук", Акция "Sobranie.Russian black" разом з Уте Кільтер, Акция "Обережно наступна зупинка холми", "Квартирник хз де", "Церебральне опалення" та планується "Hlebzawod Art Prize".

ФОРМА ОБРАТНОЙ СВЯЗИ
Проверочный код *
Восстановить пароль
Для восстановления пароля введите адрес электронной почты, указанный Вами при регистрации. Вам будет отправлено письмо с дальнейшими рекомендациями.
Если у Вас возникли вопросы, свяжитесь с нами по телефону: 044-331-51-21
Авторизация
Регистрация
* Обязательно для регистрации на ресурсе
** Обязательно для выставления лотов
Пароль должен иметь длину не менее шести знаков; содержать комбинацию как минимум из трех указанных ниже знаков: прописные буквы, строчные буквы, цифры, знаки препинания; не должен содержать имени пользователя или экранного имени.
Проверочный код
правила ресурса *
условия аукциона **