Наверх
Меню
Меню

Мои лоты

Umberto

Рейтинг:
(124)
Рейтинг по сделкам:
+0 -0
Дата рождения
08/06/1959
Регион:
Украина, Киев
Все лоты пользователя
Подписаться
Тип записи
Категории
Дата публикации
Тег

Хлебзавод у Kyiv Art Fair 2019. «Інвентаризація» ставить на меті структурувати втілені проекти методом інвентаризації предметів, що так чи інакше залишаються на складі. Ці склади виступають в ролі сховища-колекції. Частина з предметів, що там зберігаються слугують матеріалом для нових проектів, частина з часом руйнується, але так чи інакше вони є артефактами, які показують певний період життя об’єднання. Куратор проекту – Євгеній Валюк. Художники: Єгор Анцигін, Ганна Ануфрієва, Євгеній Валюк, Настя Діденко, Уте Кільтер, Спартак Хачанов, Олег Харч, Євген Штейн.    Art Fair відбудеться у Бізнес-центрі Торонто  вул. Велика Васильківська 100. Наш бокс №25 на нульовому поверсі. Відкриття 23 травня о 19:00. З 26 травня Art Fair працює з 11:00 до 21:00.​  

ХЛЕБ – всему голова. Будучи вначале привлечённой, а затем и награждённой орденом "ХЗ" - ХлебЗавода, я начала усердно исследовать тему ХЛЕБА. Тотчас в МОЕЙ голове возникла поговорка: "Хлеб – всему голова", что естественно, поскольку я росла в украинской, но русскоязычной семье (примерно как ирландцы). Стала я искать соответствия***, памятуя повествования о Голодоморе, "Коли дiтки просили: Мамо, мамо, дайте хлiба скоринку". Почему "ХЛІБА"? Времена нынче другие, все растолстевшие, напротив, худоба свидетельствует о финансовом благополучии… Однако, моя страна, Украина, (увы) по-прежнему остаётся сельскохозяйственной страной, где ФЕРМЕРСТВУ однако так не позволили состояться! Где по-прежнему страна трактуется как этно-культурная. НО в то же время я, лично, отказалась от каш или картофеля, поскольку появилось множество булочных с наивкуснейшим хлебом. И "ТЕТ"… В Украине существует сорт чая под названием "ТЕТ", я всякий раз вздрагиваю, ибо "TETe" по-французски – голова, а состоянием голов в моей стране я ОЧЕНЬ озабочена; не говоря уже о той великой несправедливости в отношении города Одессы, когда Чайную фабрику, закрыли = перевели куда-то, а затем и ЛИКВИДИРОВАЛИ вместе с арт-центром "Чайная фабрика". СОСТОЯНИЕ ГОЛОВ – вот что беспокоит меня и всех "хлебзаводовцев" как граждан государства "Украина". "На чорній землі білий хліб родить". "Не спиться — хліб сниться". "Хліб та вода – бідного їда". "Без хліба половина" обіда. "Хліб — батько, вода — мати"." Хліб — головна їжа".  Текст  Уте Кильтер. Фото Настя Диденко.

1 травня о 19:00 у Хлєбзаводі відбудеться відкриття виставки «Хроніки неоголошеної (гібридної) війни. Або Ватна бухгалтерія» Олега Харча. Книга художника є текстовим колажем достатньо різних елементів. Це окремі глави, що були занотовані в різний час. На паперах, які використовувалися в бухгалтерській, іншій документації, та міліметрового паперу з підтвердженим фактом їхнього виготовлення в 80- 90-их роках двадцятого століття за часів СРСР. Дослідження — це завжди процес тривалий та кропіткий. В день сьогоднішній все дуже спресоване в часовому вимірові до крайнощів. Тому на допомогу прийшов Інтернет. Він надав можливість вивчати різні аспекти із життя людей на планеті Земля. Тож, сидячі біля монітора, землянин цілковито може осягнути ті теми, до яких ніби й немає жодного стосунку. Доволі буденний клік і ось вже тема воєнна. Йому здається що й це явище набуло інших якихось химерних аспектів. Гібридні війни. Неоголошені війни. Це нова реальність, і вона потрапляє до екрана власника планшету, набуваючи присмак віртуальності. Хоча можна пройти певну реальну військову операцію. А згодом почати ті ж самі віртуальні події висвітлювати як книжку, написану в одиничному екземплярі. Скопіювати, а потім виставити та показати світові. Чи побачить вона світ, це вже наступне питання. Як він відреагує — то вже третє. Знайомтесь тут. Україна 2013- 2015 рік. Майдан. Поїздки на Схід України. Спроба мого волонтерства. Неоголошена війна. Вона забрала вже одинадцять тисяч життів. Тридцять тисяч поранених і скалічених. Мільйони біженців. А вона (Війна) й по сьогодні немає жодного визначення через гібридні методи її ведення. Спроба дослідження. Книгу Олега Харча, можна побачити з 1 по 14 травня 2019 року, у за адресою вул. Кирилівська 65б (простір Хлєбзавод). Відвідання після відкриття, за попередньою домовленістю. Довідки за телефоном: (063) 02 83 501.

Ute Kilter Презентации «ХЗ» в “WW” посвящено. ( «ХЗ» = хлебзавод, а “WW”= White World – арт-центр) Это будет восхвалением «Хлебзавод», – что крайне непрофессионально, но они – мои друзья, что ЕЩЁ БОЛЕЕ не профессионально! Я не просто рада, а ГОРДА своим со-трудничеством с группой «Хлебзавод»! Вот! Как возникло знакомство уже описано мною, но затем я НЕВОЛЬНО спровоцировала акцию «Сало и штырь», что было уже после моего «награждения» «ОРДЕНОМ “ХЗ”»!!! Я стала орденоносцем!!! Моё давнишнее желание осуществилось! (тут я «перебiльшую», точнее это – САРКАЗМ. А ДО ТОГО было их участие уже в МОЁМ проекте «Sobranie. Russian Black», крайне важном для меня, лично, одесситов и, вообще всех украинцев, про Чёрное море. Мы не упреждали события на нём, мы, как художники их предчувствовали. Теперь о самой группе… Стали мы знакомиться и они оказались, открытыми к общению = живыми. Особенно Евгений Валюк, Евгений Штейн, Настя Диденко, Анна Ануфриева. С ними не было, как и в Европе, проблем: «так ты? или Вы?». А их идеи и проблемы, что их беспокоили, были настолько (извините) «контэмпорэри», то бишь актуальными для социума моей страны. «Що я радiла моїй дружбi з ними». Их многочисленные акции, сугубо волонтёрские, но социально обращённые (см их стр на faceboke) тому подтверждение, сам ХОД их мышления, восприятия был и моим. Уже одно то, что они приняли меня к себе, для меня важно, ибо общение с молодняком (можно я скажу) «одухотворяет», ладно вдохновляет. Теперь о самой группе… Стали мы знакомиться и они оказались, открытыми к общению = живыми. Особенно Евгений Валюк, Евгений Штейн, Настя Диденко, Анна Ануфриева. С ними не было, как и в Европе, проблем: «так ты? или Вы?». А их идеи и проблемы, что их беспокоили, были настолько (извините) «контэмпорэри», то бишь актуальными для социума моей страны. &

З 19 по 31 березня у центрі сучасного мистецтва «Білий Світ» проходитиме виставка  «Конверсія хліба». Ідея проекту полягає в дослідженні інцидентів використання хліба як зброї та/або в якості важелю для підкорення народів. Лабораторією для дослідження художники обрали частину потужностей колишнього Цеху №2 Хлібокомбінату №2 – насамперед тому, що часи існування цього підприємства збігаються з чи не найболючішими моментами історії українського народу. Хліб в даному проекті розглядається як надзвичайно важливий ресурс, а чи не є Україна одним з найбільших світових родовищ цього ресурсу? Візуальна частина проекту складається з колажів, інсталяції та об’єктів, розміщених в просторі галереї. Це дослідження має піксельно висвітлити історію подільської промислової зони; експоновані роботи в групі та окремо відображають певні моменти існування об’єкту дослідження. Сьогодні приміщення "Хлєбзаводу" є прихистком для художників, які входять до однойменного об’єднання. Учасники: Євгеній Валюк, Євген Штейн, Ганна Ануфрієва, Настя Діденко та Спартак Хачанов.  Групу Хлєбзавод було створено 2 червня 2016 року, заради підтримки творчих ідей та ініціатив у сфері сучасного мистецтва і для неформального спілкування митців. Початковий склад колективу: Євгеній Валюк, Настя Діденко, Євген Штейн. В 2018 році до них приєдналися Ганна Ануфріева, Спартак Хачанов, Ілля Чулочніков та Баят. Учасники Хлєбзаводу мають спільні погляди на сучасне мистецтво і у своїй художній практиці працюють з темою пострадянської реальності у різних медіа. Назва об’єднання пішла від покинутого заводу на Подолі, який було переобладнано під художні студії та виставковий простір. За останній рік митцями Хлєбзаводу здійснено такі проекти: "Sratch-art project", "Project Battle of sense або Адреса потужностей", "Рухоме-нерухоме", "Infantilismus", Акція "Похорон-панахида" з Єгором Анцигіним, "Будинок Гука", акція "Sobranie. Russian black" та "Операція «Штирь»" з Уте Кільтер, акція "Обережно наступна зупинка холми", "Квартирник хз де", "Hlebzawod Art Prize", "Інвентаризація"; з ініціативи Олега Харченка планується "Hlebzawod Вiennale of Сontemporary Art".  

ЭТО НЕ МОИ ИГРЫ, НО ЭТО МОЙ ГОРОД! Я в нём живу и изо всех сил, стараюсь что-то да делать! Так уж сложилось, что я воспитывалась в сугубо интеллигентской семье, даже лютеранскими принципами, где золото-брильянты презирались, как и всевозможные награды-«посады», но ставилось во главу угла «твоё дело, твоя ответственность», а также «честь и достоинство». Потому посты, награждения и деньги не входили, и НЕ входят, в систему моих ценностей, вызывают пренебрежение, презрение (а зря! (может быть)). За эскападой художника Карабиновича многие увидели именно стремление к получению того, другого и иного. Там был сугубо ЭТИЧЕСКИЙ, моральный аспект: ведь человек (Карабинович) сидел в 3 метрах перед директором Кантором, рассказывал о своём участии в Ливерпульском проекте. Потом, вдруг, тотчас словно бы сплюнул через плечо на всех, на вас, на одесситов… и уехал, издали сплюнул. А каково нам, здесь живущим, пытающимся ЖИТЬ, что-то делать, создавать? Нехорошо, даже что и НЕКРАСИВО.  И вдруг я оказалась в странной ситуации, скажу сразу и прямо: «Не моей» или «Это не мои дела/игры», поскольку ни к биенналям, ни МСИО я отношения никакого НЕ имею. Нет, дважды предпринимались попытки со-трудничества с г-ном Кантором, но они проваливались. У него действительно «тяжёлый характер», он действительно не умеет/не способен слышать тебя, ты не можешь быть его со-беседником. Там нет места ДИАЛОГУ, г-н Кантор УЖЕ всё знает, наперёд. Я ещё, помню, советовалась с Михаилом Рашковецким, как же ему удаётся со-трудничать с директором и он пояснял, что у них там чётко разделены обязанности и функции.  Однако начались с двух сторон едва ли не требования высказать своё мнение. Я согласна с некоторыми из пунктов о специфике работы МСИО. Хотя ТУТ ЖЕ обязана напомнить, что Музей создавался на основе коллекции Михаила Кнобеля, что ВСЕ шестидесятники-семидесятники (художники) СТРАШНО обижены на Кантора за его предательство дел Кнобеля!!! Правда в том, что Музей – это научный центр, а исследованиями там никто и никогда НЕ занимался. Хотя эдакие буклеты всё же выпускались. Ещё правда и в том, что господин Кантор всегда всё рещает самолично (или единолично), но в этом я его, увы, отменно понимаю, мне ТОЖЕ в Одессе НЕ С КЕМ ОБСУЖДАТЬ мою работу, текст, видео и т.д. НЕ С КЕМ Что до художника Карабиновича, то ежели б он был ЧЕСТНЫМ, действительно желающим как-то помочь со специфической ситуацией и в самом музее, и в городе, то следовало бы предложить это к публичному обсуждению, а не «сплевывать с плеча на всех тута оставшихся» - одесситов. Уте Кильтер.

27 лютого, в рамках проекту Арт-Середа, група "Хлєбзавод" реалiзовує автобіографічний, дослідницький проект «Інвентаризація», що ставить на меті структурувати втілені проекти методом інвентаризації предметів, що так чи інакше залишаються на складі. Ці склади виступають в ролі сховища-колекції. Частина з предметів, що там зберігаються слугують матеріалом для нових проектів, частина з часом руйнується, але так чи інакше вони є артефактами, які показують певний період життя об’єднання. Проект «Інвентаризація» складається iз документації здійснених акцій та інсталяцій, а також зі збережених об'єктів. Під час заходу буде показаний фрагмент фiльму, який включає в себе інтерв'ю, де досліджується питання та проблеми, з якими щодня стикаються ті, хто називає себе художниками. Учасники проекту: Ганна Ануфрієва, Євгеній Валюк, Настя Діденко, Євген Штейн, Ілля Чулочніков та Спартак Хачанов, деякі акції здійснені разом з Єгором Анцигіним, Баятом, Уте Кільтер та Іллею Романенко. У своїй художній практиці група (Хлєбзавод, ХЗ) досліджує феномен пострадянської реальності у різних медіа: відеоарт, інсталяції, живопис, акцій та перформанси. Початок о 19.00 IZONE, вул. Набережно-Лугова, 8, 4-й поверх Вхід вільний Арт-Середа - проект IZOLYATSIA. Platform for Cultural Initiatives, який прагне створити для творчих людей максимально невимушену атмосферу спілкування. Формат події визначають самі учасники: це може бути презентація, виставка, кінопоказ, перформанс, лекція і / або дискусія. Арт-Середа створюється для того, щоб надати творчим людям простір для презентації різних художніх практик, а також дати можливість поділитися інформацією про актуальні дослідження, ідеї та події.

Текст: Уте Кильтер Киев операция «ШТЫРЬ». Штырь и САЛО То ли операция, то ли акция, но «ШТЫРЬ». На день Святого Миколая в Одессе посыпал снежок, лёгкий; а то было приятно вернуться из скользкого Киева, по которому нельзя ходить, а лишь перемещаться. И ботинки промокали, насквозь и не только у меня, у всех поименованных ниже. Что же делать? И тут я вспомнила, что в царской армии солдаты НАТИРАЛИ свои САПОГИ САЛОМ! Благо в холодильнике у Валюка оное имелось. Это спасло меня.  ОТВРАТИТЕЛЬНО! Очень! Очень скользко повсюду!!! Я наблюдала даму, соскальзывающую потихоньку с горки с виноватой улыбкой (а Киев, кстати, в отличие от плоской Одессы, весь в «горках»). Ноги разъезжаются – шагу/скольжения ни одного невозможно осуществить! Благо меня во время акции «Хлебзавод АРТ-прайз» кто-то да сопровождал. Я перемещалась, крепко ухватившись то за Анну Ануфриеву (чаще всего), то за Евгения Штейна, а то и за Валюка, тоже Евгения. При перемещениях родилась (с неизбежностью) идея о необходимости ШТЫРЯ – палки горнолыжника. Стали мы вчетвером её в городе Киеве разыскивать, любую, - нету! Нет даже лыжных палок! Стала по интернету Анна Ануфриева разыскивать. Цены – неимоверные! А по одной и вовсе нет! НЕТУ! Нет, некто предложил одну, указав, что вторая треснула, но в городе Харькове… Уф! В дело/акцию были задействованы Евгений Валюк, Штейн и Анна Ануфриева… безнадёжно! НО, вот попали мы на вернисаж в галерею «Тадзио», ступеньки которой также были заснежены и обледенелые. Их скребли четыре дамы, верно в виде выражения благосклонности к галеристу – Елене Ягодовской, так сказать, выражая ей своё благорасположение. И чем они, спрашивается, скребли? ШТЫРЁМ! То бишь той остроконечной палкой, которую мы по всей Украине пытались добыть. Добровольно они её отказались передать… пришлось подождать пока они отставили, позабыли… И мы ВЫНЕСЛИ её, а я два дня уже ХОДИЛА по столице Отчизны нашей опираясь на неё. Не без курьёзов: так в трамвае мне дама МОЕГО ВОЗРАСТА настоятельно предлагала СЕСТЬ. Я не понимала, почему это! Лишь позже сообразила, что она меня приняла за инвалида! Да! Спасибо за ШТЫРЬ и акцию, а также страшно скользким дорожкам Киева. Мы пережили несколько забавных минут нашей жизни = практически художественных, то-таки была акция! Участники: Уте Кильтер, Анна Ануфриева, Евгений Валюк и Евгений Штейн.  

Арт-прайз и непотизм от группы «Хлебзавод». Сейчас развелось столько арт-прайзов как и разнообразных арт-групп, что не поведать об очередном, причём откровенно непотичном событии было бы несуразно. Вначале «от себя» (приватно): «Я знаю, что случайностей не бывает»! К примеру, вот такое вот малопонятное знакомство в Одессе по поводу «Хлебзавода»… «Чего? Чего? Ах да, ведь и у нас действует, но мясокомбинат, Чайная фабрика была (тяжкий вздох)». Хлебзаводская летняя акция «Inantilismus» была славной: а) самой возможностью познакомиться с молодёжью, б) они оказались открытыми, адекватными, «жаждущими», прям как мы в начале 90-х! Более того, работы очень, крайне любопытные! Ещё более, более того, тоже как мы тогда они работают сугубо на энтузиазме – вне грантов! (остаётся вопрос: а как же они выживают?!). Но там главным оказалось их ОБЩЕНИЕ – живое, наполненное РАЗНООБРАЗНЫМИ идеями. Я оказалась в роли «special guest». «Ладно-ладно, по-тусю/по-тусуюсь, текст какой напишу», - подумала я и приехала. Ребята оказались открытыми = живыми, адекватными. Было здорово. Более того, среди них обнаружилось двое одесситов, а я даже заполучила себе в «личные волонтёры» Анну Ануфриеву (НЕ родственницу Ануфриева). И Аня мне помогала в моей борьбе с комп.безграмотностью (!). А тут меня, уже намеренно, приглашают на действо, даже не акцию, «Xlebzavod Art Price»! Намекают, толсто, что и я буду награждена… А я помню, что всем рассказывала как «случай», эпизод зазывания меня в Украинскую Киноакадемию, где одним из пунктов было указание «наград» (?!), О! В ответ меня ознакомили в портретом УЖЕ многажды награждённого одессита, который (портрет) и стал основой для изучения/работы с темой непотизма. О! Т.е. они («Хлебзаводовцы») тоже решили заиметь своих “лавреатiв”! «А почему бы и нет? - говорили они, - Мы тоже хотим/можем награждать по степени НАШЕЙ симпатии к ним!». (см. текст анонса) И это был НЕПОТИЗМ, чистой воды: меня сопровождала прямо из Одессы Анна Ануфриева, та, которая НЕ родственница; а встречал прямо на перроне Евгений Валюк, этот, напротив, родственник. Доставили, поселили. «Доставили» - потому что по улицам Столицы нашей Отчизны перемещаться невозможно, уж слишком скользко! 

Акції від Уте Кільтер та групи "Хлєбзавод", що відбулися у 2018 році Арт-група ХЗ це об'єднання не молодих, але безперспективних художників приречених на успіх, бургундське і паризьких манекенниць.. Її було створено за для підтримки творчих ідей та ініціатив у сфері сучасного мистецтва. Початковий склад колективу: Євгеній Валюк, Настя Діденко, Євген Штейн. З 2018 до нього приєдналися Анна Ануфріева, Спартак Хачанов, Ілля Чулочніков та Баят. Група сформувалася на принципах спільних поглядів на сучасне мистецтво влітку 2016. За останній рік здійснено безліч проектів: серед яких "Sobranie.Russian black" разом з Уте Кільтер та "Hlebzawod Art Prize".  6-го червня о 6:00 на замковій горі в Києві відбулася арт-інтервенція "Похорон - панехіда" за участі Єгора Анцигіна. "Похорон - панехіда" - акт позбавлення, у форматі обряду, від предмета символізують певний досвід, спогади, вміння які на даному етапі здаються непотрібними, непридатними, некорисними. Акт прощання заради звільнення і концентрації на тому, що актуальне зараз. 13-го липня на Рибальському Мосту відбулася презентація мікстейпу Bayata - "Gook", а також було створено інсталяцію "Будинок Гука". Bayat вважає, що коли немає можливості влаштувати виступ, і просто чекаєш запрошення, і в один момент розумієш - єдиний варіант це стріт діджеінг. Акція «Обережно, наступна зупинка – Холми» має ще раз звернути увагу на досить не нову, але актуальну проблему забудови паркових та зон відпочинку. Зникають ті місця, які дуже важко було уявити «жертвами» забудовників. Такою можливою «жертвою» ХЗ обрали славнозвісні Холми на горі Щекавиця між Лук'янівською та Нижньоюрківською. Місце легендарне, що дарує можливість відпочинку на природі багатьом поколінням людей, що мають відношення до мистецтва, і не тільки. Сам проект-інтервенція являє собою зупинку громадського транспорту з розкладом руху та урною. Своїм виглядом він має нагадувати, що навіть тут, замість зеленої зони, все може бути закатано асфальтом.  На неймовірній виставці «Квартирник хз де», яка відкрилася 28 вересня і була позбавлена структури, теми та концепції. В очікуванні тотальної покупки робіт, з виставки, колекціонерами з усього світу, відбулася акція «Міняю картину на пляшку». Учасники: Ганна Ануфрієва, Ольга Бобошко, Настя Діденко, Ольга Заремба, Євгеній Валюк, Слава Кузьмич, Ілля Чулочніков, Віталій Святець, Євген Штейн та Баят. Це рефлексія на квартирники минулого століття, але зі спрощеною процедурою розігрування картин.

ФОРМА ОБРАТНОЙ СВЯЗИ
Проверочный код *
Восстановить пароль
Для восстановления пароля введите адрес электронной почты, указанный Вами при регистрации. Вам будет отправлено письмо с дальнейшими рекомендациями.
Если у Вас возникли вопросы, свяжитесь с нами по телефону: 044-331-51-21
Авторизация
Регистрация
* Обязательно для регистрации на ресурсе
** Обязательно для выставления лотов
Пароль должен иметь длину не менее шести знаков; содержать комбинацию как минимум из трех указанных ниже знаков: прописные буквы, строчные буквы, цифры, знаки препинания; не должен содержать имени пользователя или экранного имени.
Проверочный код
правила ресурса *
условия аукциона **