Наверх
Меню
Меню

Мои лоты

Галина Браиловская

Рейтинг:
(660)
Рейтинг по сделкам:
+0 -0
Дата рождения
27/07/1964
Регион:
Украина, Киев
Все лоты пользователя
Подписаться
Тип записи
Категории
Дата публикации
Тег

  В рамках свого проекту «Матриця» (експозиції творів найкращих українських художників старшого покоління, що стали вже доброю традицією) галерея «Триптих АРТ» представляє виставку живопису Олега Олександровича Животкова «Нове і дуже старе». Ця виставка дозволить глядачеві простежити творчий шлях відомого київського художника. Основна тема творчості Олега Олександровича Животкова – пейзаж. На його думку, століття жанрової картини закінчилося, сюжет перейшов в інші види мистецтва. Пояснюючи своє бачення пейзажу, Олег Олександрович вдається до буквального креслення схеми, «етюд - стилізація - образ», де останньому надається домінуюче положення. Його пейзаж – це образ природи, що етимологічно близький до образу як ікони. «З етюду не можна створити роботу, світ треба пропустити через себе» – говорить художник. Враження і творення предмета картини призводять до точності образів. Пейзаж Олега Олександровича Животкова – це не просто природа, тут не важлива пізнаваність силуетів, це образ маленького і великого світу, сплетений із фарб. Ольга Петрова   Олег Олександрович Животков народився 6 січня 1933 р. в Києві. Закінчив Київську художню школу ім.Т. Г. Шевченка (1951) та Київський державний художній інститут (1957). З 1970 р. – член Спілки художників України. З 1976 р. – викладач малюнку, живопису та композиції в Республіканській художній школі ім.Т. Г. Шевченка. З 1953 р. – учасник регіональних та зарубіжних виставок. Живе i працює у Києві.   Основні виставки 2 015 - Персональна виставка. «Нове і дуже старе». Галерея «Триптих АРТ», Київ, Україна 2 013 - Персональна виставка. Галерея «Триптих АРТ», Київ, Україна 2011 - Персональна виставка. Галерея «Триптих АРТ», Київ, Україна 2 008 - фестиваль «Арт-Київ», проект галереї &laq

9 октября, по адресу ул. Кирилловская (Фрунзе), 35 состоится открытие персонального проекта Инары Багировой «Отжатый Рай». Инсталляция «Отжатый Рай», включающая графику и объекты, исследует тему утраты в ее личном и коллективном аспектах.   Для автора - наполовину грузинки, рожденной и выросшей в Украине, недавняя история утерянных территорий – Абхазии и Крыма, бывших некогда «коммунальным Раем» неразрывно переплетена с ностальгическим взглядом в прошлое.   Для Инары проект "Отжатый рай" станет первым опытом выхода за рамки галерейных стен и своего рода site-specific проектом. Здание, в котором в течение 3х дней будет показан проект, в свое время было успешным промышленным предприятием, выпускавшим солодовые экстракты для детского питания, переходило от одного владельца к другому и теперь, давно заброшенное, выставлено на продажу.   Инара Баирова родилась в 1979 году в г. Киеве.  Окончила Национальный медицинский университет им. А.А. Богомольца Обучалась в художественных мастерских Л. Россовой и А. Колесникова. Участница международных и отечественных выставок. Живет и работает в Киеве Избранные выставки и проекты: 1) "Ноль без палочки" 2015  Ермилов Центр. г. Харьков, Украина                                         2) "Украинский пейзаж"  2014 Мистецький Арсенал. г.Киев, Украина 3) "Бирючий" Международный симпозиум современного искусства  2013 п-ов Бирючий, Украина 4) "Сила IT и жизнь гения"  2013 Музей «Духовные сокровища Украины», г.Киев, Украина 5) "Киев-Тбилиси - транзит"  2013 галерея «Ванда», г.Тбилиси, Грузия 6) "Интроверсия. Те, кто пришли в 2010-е"  2013 центр современного искусства «М17» г.Киев, Украина 7) “Вечность” 2012 галерея “РА”, г. Киев, Украина 8) "Космическая Одиссея" 2011 Мистецький Арсенал. г.Киев, Украина» Будут приглашены представители политического и дипломатического корпусов,  известные ученые, художники  и искусствоведы, писатели и музыканты, журналисты и культурологи  … Музыкальная поддержка в день открытия – dj Mishukoff и dj DerBastler.

Лина Кондес - новое имя в украинском искусстве и, как это иногда бывает, она уже больше известна зрителю за рубежом, в Европе, чем в Украине. Выставки, конкурсы, победа на конкурсе в Италии - появление проекта Лины Кондес "Emotions"  на выставке Арт Киев 2015 нельзя назвать случайным. Мы встретились с Линой возле экспозиции ее работ в Мыстецком Арсенале, чтобы поговорить о ее творчестве, узнать больше о ней самой и, конечно. о планах на будущее.   Лина, ты - новое имя в нашем украинском арт-пространстве, причем тебе сразу удалось выйти на одну из знаковых площадок - Art Kiev Contemporary X. Расскажи немного о себе, чтобы наша публика с тобой познакомилась: как ты училась, какой твой путь, с чего ты начинала? Сколько я себя помню, столько я и рисовала. Дома у меня до сих пор хранится огромная папка моих первых работ. Мама и папа у меня  рисуют, но это больше любительские работы, "для себя". В молодости папа расписывал потолки в нашем доме в барочном стиле. Мама плакаты в школу рисовала. Все началось с этого – с той творческой атмосферы, которая царила в нашем доме. А затем все как-то спонтанно получилось - потому что я вообще-то училась сначала в американской школе, потом в физико-математическом лицее, и в 11-м классе я решила, что не хочу быть физиком-ядерщиком, о КПИ я не мечтаю, и решила поступать у себя в городе, в Черкассах, в университет на дизайнера интерьеров. Отучившись там год, все чаще стала напевать - "ах, мадам, как Вам мало места в Париже" и решила ехать в Киев. Поступила в Киевский университет технологии и дизайна, окончила его с двумя красными дипломами - бакалавр, магистратура. Так я стала дизайнером интерьеров и мебели, а также искусствоведом. После этого я работала в Москве, где с одним итальянским дизайнером мы делали проект - загородный дом. Закончилось все как всегда – очень красивый дом и невыплаченный гонорар. После обмана московской компанией украинская девочка расстроилась и приняла решение вернуться в Киев, где я продолжила заниматься артом. Это было где-то в 2010 году. Первые свои живописные работы я начала писать еще на первых курсах университета - начала с того, что рисовала замки на воде, эти работы сейчас хранятся у моих родителей. Показала педагогам, получила хорошие отзывы и решила продолжить занятие живописью. Я искала себя, хотелось делать что-то такое, чтобы люди, проходя мимо, останавливались, задумывались, находили ответы и задавали новые вопросы. Мне хотелось не только выразить себя, свои переживания, но и

2-30 октября текущего года в образовательной столице Украины – Харькове – состоится первый международный фестиваль молодых живописцев, графиков и скульпторов Feldman Art Park. Мероприятие иницировано Международным благотворительным фондом «Фонд Александра Фельдмана». Организатором масштабной арт-ярмарки выступит британская компания Red Art Galleries. В рамках фестиваля объявлен конкурс молодых украинских художников и скульпторов. Отбор участников стартует 20 августа и продлится до 20 сентября.   В арт-соревновании могут принять участие авторы в возрасте до 35 лет по трем направлениям: живопись, графика, скульптура. Подробные условия участия – на официальном сайте проекта www.feldmanartpark.com с 20 августа. По итогам конкурса, 100 молодых художников и скульпторов представят свои работы широкой общественности на фестивале Feldman Art Park. По каждому из направлений – живопись, графика, скульптура – международная экспертная комиссия выберет победителя, который получит грант на стажировку в лучших европейских арт-резиденциях, учрежденный  МБФ “Фонд Александра Фельдмана”. Среди избранных резиденций: Dickinson House (Olsene, Бельгия), Art Garda (Brescia, Италия), Questions d'espace (Sierre, Valais, Швейцария), IED Venice (Venice, Италия).   “Фестиваль украинских художников и скульпторов Feldman Art Park направлен на поддержку молодого искусства в Украине. А также на образование детей и молодежи, создание специальных программ арт-терапии для людей с особыми потребностями, популяризацию украинской культуры в стране и за ее пределами”, – подчеркивает Александр Фельдман, меценат и основатель одноименного Фонда.   Александ Фельдман Работы участников Feldman Art Park составят основу новой галереи современного искусства Feldman Art Gallery и будут экспонированы на престижных зарубежных ярмарках и выставочных площадках. Частью специальной програм

Одежда от Полины Веллер и Михаила Деяка сделана из прозрачного пластика. Михаил Деяк расписал материал изнутри, создав таким образом необычный эффект «картины за стеклом». Практика непосредственного сотрудничества художника и дизайнера известна еще сто лет назад. Продуктивными и успешными дуэтами в истории моды стали Эльза Скиапарелли и Сальвадор Дали, Ив Сен Лоран и Пит Мондриан, бренд Louis Vuitton и Такаши Мураками.       Сейчас организаторы воплощают эту идею и в украинской модной среде. Полина и Михаил ставят перед собой цель расширить традиционное представление украинцев об одежде. Они видят арт-одежду как неотъемлемое направление в моде будущего. По словам художника и дизайнера подобные вещи скоро выйдут за рамки подиума и интегрируются в стиль и гардероб многих украинцев. «Представленная коллекция – это больше, чем модная одежда. Это произведение искусства», – рассказывает Михаил. «Сейчас мода, перестает быть актом потребления, становится объектом исследования трансформаций сознания в современном мире», – считает Полина Веллер. Михаил Деяк – один из самых успешных молодых художников Украины. Он работает на грани неоэкспрессионизма и минимализма. Его уникальный стиль – глубокие насыщенные цвета, разработанные самим автором, и динамические, пластические линии. Михаил умеет вдохновлять неживое, транслирует в своих работах истинную сущность вещей, обращается к теме вечности и и одиночества. Работы Михаила успешно продаются на мировых аукционах. Первы

 «Моя бабця каже, що я бурлака, бо постійно подорожую світом, - розповідає про себе польський фотохудожник Макс Скшечковскі (Maks Skrzeczkowski). – Був я у країнах за семи горами, за семи морями; у князівствах, королівствах, царствах; дуже екзотичних – і чарівних, і небезпечних. Але з поміж усіх є одна країна, де життя відмірює інший час – це Індія».                 Дійсно, в силу своєї історичної, культурної і соціальної специфіки ця країна привертала увагу і вражала, перш за все, творчих людей  європейської мистецької і світоглядної традиції. Не оминуло зачарування нею і Макса. Та попри це, його роботи не можна визначати тільки як екзотичні, хоча він тонко і точно передає атмосферу культових уявлень народів Індії, їх сприйняття світу і свого життя через призму міфології і релігії. Індійські традиційні філософія і мистецтво завжди звертали свої погляди на те, що було на початку буття і буде після його кінця, і на те, що стоїть вище явищ. Цей метафізичний фон робить швидкоминучі події поза звичним плином часу – феномен, який Максу у своїх роботах вдалося зафіксувати. Фото пана Скшечковського являють погляд художника, для якого внутрішнє життя, психологічні мотивації об’єкта його мистецтва – людини – є надцікавими і надважливими. Саме тому на   виставці представлені  репортажні фотопортрети і  жанрові сцени з повсякденності. Фотограф представляє нам індивідуальність в антуражі правічних (дуже колоритних для нас) костюму і побутових деталей, на яких він акцентує увагу глядача.             Слід зазначити, що виразна багатомовність деталей є композиційною особливістю робіт Макса. Так само, як колір є одним з основних виразних засобів у розкритті сюжету світлини. Загалом, кожен його кадр довершений: з нього нічого не можна забрати і нічого не можна додати, не змінивши при цьому зміст. Це стосується  не тільки його індійських фотонотатків, а творчості в цілому.             Інтереси і діяльність Макса Скшечковського не обмежуються лише фототворчістю. Наразі він – репортер журналу «Лайф»,  магістр мистецтв, викладач Інституту культурознавства Люблінського університету ім. Марії Склодовської-Кюрі, координатор проекту «Академія фотографічних відкриттів» при Люблінському культурному центрі, є організатором численних фотографічних імпрез та шоу. Його творчість була представлена на більш ніж сорока персональних виставках у Польщі

  Заходячи на посадку, літак нахилився, і під ілюмінатором широкими мазками помаранчево-коричневих та вохристих квадратів розкинувся ландшат із полотен Ганни Гідори. В променях вечірнього сонця, в площинах полів одна композиція заступала іншу. Масштабні абстрактні картини розкреслили землю вигадливою геометрією. Під довершеністю цього land-arty не відмовився би поставити автограф Піт Мондріан. Розгорнуті “полотна землі” сприймалися як формула світоглядної та художньої моделі живописця Ганни Гідори. Ольга Петрова   ФОРМАТ ГОРИЗОНТУ         ГОРИЗОНТ – ЯК ЛЕЗО МІЖ СВІТАМИ; ГОРИЗОНТ – ЯК ВИМІР МІЖ ДО І ПІСЛЯ; ГОРИЗОНТ – ЯК ОДИНИЦЯ СПІВВІДНОШЕНЬ ВЛАСНИХ КООРДИНАТ; ГОРИЗОНТ – ЯК ТЕ, ЧОГО НІКОЛИ НЕ ЗНАЙТИ; ГОРИЗОНТ – ЯК ДАННІСТЬ, ЩО ЗАВЖДИ ПОРУЧ; ГОРИЗОНТ – ЯК БЕЗЗАПЕРЕЧНА НАДІЯ НА СВІТЛО – РОЗЛИВАЄТЬСЯ КОЛЬОРОМ КРАЮ ЗЕМЛІ. Ганна Гідора   Ганна Гідора народилася у м. Миропілля на Сумщині, Україна. 1985–закінчила художньо-графічний факультет Курського педагогічного інституту. 1993–2007– засновник та викладач відділення образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва Сумського вищого училища мистецтв і культури. 1997 – засновник та куратор Міжнародного LAND-ART- симпозіуму «ПРОСТІР ПОКОРДОННЯ», Могриця, Сумщина, Ук

Апропрійований архітектурний об’єкт в контексті “Утопії-Антиутопії”   Павільйон по руйнації нагадує павільйон “Філіпс”, але простору вже не існує і музика з нього пішла "вичавлена музика Ксенакіса", хіба що скульптурно візуалізує гуркіт залпів гармат, що звучать на Донбасі. Павільйон “Філіпс” був створений як музичний інструмент. У 1958 році на всесвітній виставці в Брюсселі був споруджений павільйон фірми «Філіпс» за проектом Яніса Ксенакіса, що базувався на параболах. У павільйоні звучав — у нескінченному повторі — трихвилинний електронний опус Ксенакіса «Concret PH» (окрім «Poeme Electronique» Едгара Вареза). За однією з версій, цей твір був створений у такий спосіб: композитор підпалив мікрофон, який і записав горіння власного корпуса і мембрани. Інша версія стверджує, що звуковим матеріалом цієї композиції став записаний тріск вугілля (відсилка - ДОНБАС). Співпадіння: Павільйон фірми «Філіпс» на всесвітній виставці в Брюсселі -1958 рік – Модернізм, наповнення - музика. Офіційне відкриття ВДНХ в Києві відбулося 6 липня 1958 року – Сталінський ампір, наповнення - ідеологія.         У 1956 році Лє Корбюз'є отримав замовлення на проектування павільйону Філіпс (від відомого голландського концерну) для всесвітньої виставки ЭКСПО- 58 у Брюсселі. Розробку цього проекту, названого "Електронна поема", Корбюзье довірив Ксенакісу. Моделювання складних і дуже незвичайних форм павільйону робилося математичним методом побудови поверхонь 2-го і 3-го порядку (гіперболоїд обертання). Його основна конструкція, нагадує архаїчний струнний музичний інструмент. Автором архітектури павільйону Філіпс довгий час вважався Лє Корбюз’є, оскільки проект павільйону створювався у рамках його майстерні, та і сама концепція "Електронної поеми" також розроблялася під його керівництвом. Конструкція павільйону Філіпс, створена Ксенакісом, була новаторською і, по суті, не мала прецедентів, передбачила появу цілого напряму у будівництві павільйонів (наприклад, Олімпійський комплекс в Токіо, арх. Кендзо Танге). Корбюзье і Ксенакіса, цих двох різних і за віком і за основними захопленнями людей, зближував не лише загальний інтерес до математики (Корбюз’є якраз в цей час створив свій знаменитий "Модулор", математичний ряд пропорцій). У Парижі Ксенакіс написав музичні твори "Весняна Симфонія" (1949-1950), "Zygia

  РЕКОНСТРУКЦІЯ. Перформанс Зінаїди Ліхачевої У рамках програми Гогольфест`15 Мистецтво любові, відбудеться перформанс у колаборації української художниці Зінаїди Ліхачевої із струнним колективом Мирослави Которович та Катею Chilly -  «РЕКОНСТРУКЦІЯ»   Акт 1. Конструкція: АР і ВМ.  Життя. Мрії. Творчість. Реалізація. 2 тис. кв. м скульптурних рельєфів. 13 років роботи. Знищення. «Зі всіх кутів підступає бетон». Акт 2. Реконструкція: Народження. Талант. Роль художника. Кохання. Вибір. Місто. Музика. Мрії. Реальність. «Повернути віру у мистецтво та себе».   Довідка. «Стіна Пам`яті» – це пам`ятник монументального мистецтва, знищений за часів радянської влади. Більше 10 років відомі художники-монументалісти Ада Рибачук та Володимир Мельниченко працювали над масштабним проектом «Парку пам’яті» (з 1968 по 1981 рік) на території київського Крематорію. Ключовою спорудою мала стати «Стіна Пам`яті» довжиною 213 м, заввишки від 4 до 14 м і загальною площею понад 2 тисяч м2, покрита унікальними барельєфами. За основу сюжету масштабної композиції були покладені історії від Античної Греції до міфології радянських часів, що втілювало сміливий для свого часу погляд на питання людського існування та світобудови. Надавши нового розуміння сакральним поняттям життя та смерті, митці намагались поліпшити час скорботи у сучасності та залишити посилання майбутнім поколінням. Цей пам`ятник мав стати найяскравішим прикладом українського неомодернізму, але титанічний труд довготривалої роботи був безжалісно знищений радянською владою – залитий бетоном.     Контактна інформація: 093 0769 059 Дар`я Кузнєцова.          

  Ультразвукова графіка Аскольда Кучера – це жанр медіа-мистецтва, де монохромне чи кольорове зображення, яке можна побачити через електронний інтерфейс, створюється за допомогою звукових хвиль високої частоти, що перевищують межу слухового сприйняття людини і дозволяють показати невидимі структури всередині певного фізичного тіла. Оскільки тканини тіл відрізняються за акустичними характеристиками і по-різному відбивають ультразвукові хвилі, вони породжують відлуння різної потужності і тим самим створюють контраст у зображенні. Таким чином матеріал, органічні тканини і різні рідкі середовища, що їх художник використовує у своїх експериментах, породжують відлуння різної частоти, які алгоритм перетворення ультразвукових хвиль на образ відтворює у візуальній формі. «Набір горизонтальних смуг (прямокутних, але не прямолінійних) випинається назовні і фліртує із краями вертикального полотна. У нижньому краї звучить тихий шепіт жовтого. Його походження нам невідоме: жовта фарба просвічується з-під оранжевої, чи, може, її накладено зверху? А може, це просто краєчок іншої, частково видимої смуги, краї якої продовжені, так би мовити, за межі полотна? Якщо ж жовтий відтінок справді передбачає щось частково приховане від нас, то це порушує відчуття замкненості й автономності горизонтальних смуг, що розташовані в межах верхньої композиції картини, праворуч і ліворуч краями», – так проаналізував одну з картин Марка Ротка куратор Музею сучасного мистецтва Прінстонського університету Келлі Баум.   Аскольд Кучер. Проект "Tribute to Rothko" Цього року виповнилося 45 років із дня трагічної смерті відомого американського художника, який достойно займає чільне місце у пантеоні світової слави абстрактного живопису. Аскольд Кучер вирішив присвятити свій новий проект «Tribute to Rothko» спадщині цього надзвичайно працьовитого митця. «Tribute to Rothko» суттєво відрізняється від попередніх експозицій Аскольда: якщо раніше художник вільно експериментував і створював своєрідну живописну «абетку» візуального коду ультразвуку, то тепер у нього бачимо чітко визначену мету і концепцію. Вивчивши властивості візуалізації ультразвукових частот, він поставив перед собою завдання досягти внутрішньої кольорової вібрації речовини, подібної до тої, що її творив Ротко.

ФОРМА ОБРАТНОЙ СВЯЗИ
Проверочный код *
Восстановить пароль
Для восстановления пароля введите адрес электронной почты, указанный Вами при регистрации. Вам будет отправлено письмо с дальнейшими рекомендациями.
Если у Вас возникли вопросы, свяжитесь с нами по телефону: 044-331-51-21
Авторизация
Регистрация
* Обязательно для регистрации на ресурсе
** Обязательно для выставления лотов
Пароль должен иметь длину не менее шести знаков; содержать комбинацию как минимум из трех указанных ниже знаков: прописные буквы, строчные буквы, цифры, знаки препинания; не должен содержать имени пользователя или экранного имени.
Проверочный код
правила ресурса *
условия аукциона **