Наверх
Меню
Меню

Мои лоты

Галина Браиловская

Рейтинг:
(660)
Рейтинг по сделкам:
+0 -0
Дата рождения
27/07/1964
Регион:
Украина, Киев
Все лоты пользователя
Подписаться
Тип записи
Категории
Дата публикации
Тег

  Серия ярмарок современного искусства, ежегодно проходящая в швейцарском Базеле в июне, не осталась без украинского искусства. Единственным художником, представившим нашу страну, стала Татьяна Рамус, более известная как журналист и общественный деятель. В 2014 году Татьяна объединила Art и Fashion индустрию, запустив бренд #ARTRAMUS.   Работы Татьяны были презентованы галереей Barbarian Art Gallery из Цюриха на второй по значимости площадке - ярмарке SCOPE, имеющей 20-летнюю историю. В павильоне галереи было выставлено три работы художника из серии Dresses: полотно, написанное маслом, и две скульптуры - из вновь вошедшей в моду керамики и популярного сегодня жидкого акрила с применением аэрографии. В ближайшее время галерея также откроет персональную выставку художника в Цюрихе.   Серия Dresses Татьяны Рамус выполнена в стиле уникальных фэшн--иллюстраций. В ней художник объединил современное искусство и мир высокой моды,создавая произведения живописи и линию авторской одежды и аксессуаров по их мотивам. По словам Татьяны, «это воплощение мечты о Женщине, которая свободна в выборе чувств и эмоций».   Интерес к работам Татьяны проявили коллекционеры и галереи из Нидерландов, Франции, Японии и стран Ближнего Востока - словом оттуда, где популярны яркие цвета, обращение к теме женского начала и эстетике модернизма.   Сайт художника: www.artramus.com "

На головному фото: Тетяна Малиновська   Артем Волокітін та Тетяна Малиновська провели майстер-клас для дітей У неділю, 5 липня, в арт-резиденції Берег на Трухановому острові відомі українські художники - Артем Волокітін, Тетяна Малиновська і Костянтин Лизогуб провели майстер-класи з колажування та пейзажного живопису. Творчі уроки для дітей і дорослих від знаменитих художників відбулися в рамках всеукраїнського пленеру «Трансакції».   Артем Волокітін Для створення картин художники та їх учні використовували старі журнали, клей і ножиці. Буквально за кілька хвилин один з учасників українського проекту Венеціанської бієнале Артем Волокітін створив з вирізок журналів дивовижну маску, чим просто підкорив і дітей, і дорослих. А малюки, під керівництвом Тетяни Малиновської, творили свої колажні картини до пізнього вечора. Харківський художник Костянтин Лизогуб вчив бажаючих працювати з холстом і маслом, та малювати з натури. Саксофон, який супроводжував цей недільний вечор надихав юних художників і їх іменитих вчителів. В результаті всі картини виявилися блискучими. «Для нас це прекрасний досвід, адже знайомити дітей з процесом творчості захоплює неймовірно. Діти дуже швидко вчаться і нестандартно бачать світ, в кожному з нас живе художник.  Сьогодні ми всі ще раз переконалися в цьому », - сказала Тетяна Малиновська.   Подія відбулася в рамках програми всеукраїнського пленеру «Трансакції», який проходить на території арт-резиденції Берег з 4 по 31 липня. Куратор пленеру Юлія Нужина обіцяє, що вже скоро Труханів острів наповниться новими арт-об'єктами від молодих художників Києва, Харкова та Одеси, а їх створення зможуть побачити всі, хто цікавиться сучасним мистецтва.  «Завдання нашої резиденції - розвиток і виховання нового суспільства - суспільства здорових, творчих інтелектуалів, які, я впевнений, обов'язково зроблять свій внесок у світову культуру», - каже організатор арт-резиденції Сергій Ткаченко.

Морозова О.  Квітне льон.Варіації на тему 1. 2014. Полотно, олія. 80х80   Спільні виставки двох художників – явище не поодиноке. Зазвичай разом виставляються митці, котрих поєднують не тільки творчі, а й дружні чи родинні стосунки. А от історія виставки «Краєвид у подвійному світлі» розпочалася зі знайомства Ольги Морозової і Мар’яна Луніва тільки після того, як виник задум проекту. Бо  набагато важливіше, коли художники співпадають в інтенсивності творчого темпераменту, мають схожі жанрові уподобання, сповідують одні і ті ж естетичні принципи. Тоді створюється не просто експозиція, - створюється простір для двох різних творчих індивідуальностей. І цей простір не має бути механічним поєднання їхніх робіт, а гармонійним виявом і укрупненням художніх прийомів кожного з них. В результаті виникає продуктивний мистецький діалог, що завершується виставковим симбіозом: контрастуючи чи мирно співіснуючи в єдиному експозиційному просторі, художники органічно підкреслюють особливості і достоїнства полотен один одного.          Коли я стала розповідати талановитому художнику і моїй давній  (спасибі їй) колєжанці Люді Ковальчук про задум нової виставки для двох художників, вона мене перервала: "Запроси третього! Бо двох виставляти занадто складно!" Те, що це дійсно нелегко, я переконалася під час підготовки виставки "Diptichos " (Ірина Єремеєва, Борис Фірцак). Звичайно,   на трьох - і звичніше, і простіше, і, зрештою,традиційніше. Та, окрім складнощів, процес підготовки виставки для двох - надзвичайно цікава, інтригуюча і, я б сказала, азартна гра, в якій результат передбачити важко: він стає відомий тоді, коли бачиш реакцію глядачів. Створюється не просто експозиція, -  створюється простір для двох різних творчих індивідуальностей. І цей простір не має бути механічним поєднанням (хай, навіть, вдалим)  їхніх робіт, а гармонійним виявом і укрупненням художніх прийомів кожного.   Лунів М. Ліс-2. 2011.Полотно, олія. 80х60             Спільні виставки двох художників - явище не поодиноке. Зазвичай разом виставляються митці, котрих поєднують не тільки творчі, а й дружні чи родинні стосунки. А от історія дуетної виставки "КРАЄВИД У ПОДВІЙНОМУ СВІТЛІ" розпочалася зі знайомства ОЛЬГИ МОРОЗОВОЇ і МАР’ЯНА ЛУНІВА тільки після того, як виник задум проекту. Бо, як на мене, - набагато важливіше, коли художники співпадають в інтенсивності творчого темпераменту, мають схожі жанрові уподобання, сповідують одні і ті ж естетич

Ра   Як сприймати те, що відбувається навколо нас і що з цим робити? Що є рухомою силою в тому, що ми із болем вимушені спостерігати? Події в Україні – хвороба, болячий процес самоідентифікації або шлях до відкриття справжньої реальності? Питання, які турбують багатьох в нашій країні і зрозумілої відповіді ми не знаходимо. Що може запропонувати мистецтво у цей час? На фоні соціального напруження, відповідно і культурні процеси потребують іншого  погляду. І цей погляд не є просто споглядальною цікавістю, а постає життєво необхідним.   Відомий сучасний митець України Віктор Сидоренко представив новий виставковий проект у Львові. Назва проекту "Метанойя" –  це провокація культурного суспільного простору.  Виклик стихійним процесам соціальної  ентропії, часу епохи, коли невідворотність подій травмує кожного. Не тільки фактом відбуття а й невизначеністю наслідків і масштабу катастрофи. Вперше застосований новий формат подачі візуальних образів, що дозволяє прослідити розгортання сенсу у серіях робіт Віктора Сидоренка. Виставка постає не тільки як художній арт-проект, але й як досить масштабне концептуальне філософське висловлювання.  Послідовність серій  творів  особливим чином складається у певний метанаратив  –   як одна велика історія, що включає інші, коли усі серії  не є випадковими, а пов’язані між собою єдиною логікою.   Персонаж картин переживає серії перетворень, які є не тільки поворотом розуму (що е дослівним перекладом слова "метанойя" з давньогрецької), але й прийняттям на себе відповідальності за події ззовні. Герой переходить від спроби захистити себе від викликів справжньої реальності до свідомого сприйняття своєї жертовності і вразливості. Проходить шлях, який допомагає перенести катастрофу, яка охоплює усі сторони буття.   я художника це певний підсумок 20-річного етапу творчості, що визначає напружений пошук спр

Текст і фото Дар'ї Кольцовой   19 червня у київському Інституті проблем сучасного мистецтва (Щорса, 18д) проект «Декомпресія», показаний навесні в Парижі в рамках фестивалю сучасної української культури «Україна – вільна сцена». Генеральним партнером проекту в Києві виступила фамільна типографія HUSS. На відкритті, організованому при підтримці брендів «Marengo», «Коблево» та «Клуб сиру», зібралося біля 300 людей. Церемонію відкриття провів ведучий 112 каналу Олексій Ананов. Відвідувачі не розходилися до 11 вечора.   Виставка сучасного мистецтва «Декомпресія» встановила українські рекорди в Парижі. За три тижні роботи ( 19.04.2015 – 10.05.2015) український проект, представлений у соборі Сен Мері, побачили близько 25 000 глядачів. Було проведено десятки екскурсій французькою та англійською мовами. Тепер частина проекту, доповнена та трансформована під новий простір, до 19 липня експонується у Києві. Окрім відео та саунд-робіт, інсталяцій та артбуків, на виставці також представлено документацію роботи проекту «Декомпресія» в Парижі. Крім того, в рамках виставки буде презентовано фільм про проект, проведено низку обговорень з питань культурної дипломатії та міжнародної співпраці в галузі культури.   Кураторський проект Дар’ї Кольцової «Декомпресія» став багатошаровою «розмовою» про революцію гідності, про страхи та романтизовані надії, про біль та єдність. Засобами сучасного мистецтва інсталяцій та перформенсів, відео та саунд-арту, авторських артбуків та фотографії він відкрив парижанам історію «підйому» українського суспільства із глибин політичної задухи на поверхню все ще розбурханого суспільного океану в пошуках ковтка свободи. Більше 20 авторів у своїх роботах осмислили актуальні події, що відбуваються в нашій країні. Серед учасників проекту – представники різних поколінь українських митців: як художники із досвідом участі у Венеційській бієнале, Маніфесті, міжнародних форумах медіа-арту і численних резиденціях, так і молоді талановиті митці, котрі найгучніше заявили про себе упродовж останнього року. До когорти українських художників у проекті долучились і двоє іноземців: іспанський візуальний музикант і медіа-художник Хосе Батіста та естонська художниця і режисер-документаліст Крістіна Норман, віде

24.06–7.07.2015   Галерея сучасного мистецтва «Триптих АРТ» представляє проект Аскольда Кучера (Львів) «Tribute to Rothko» (медіа-живопис)     Ультразвукова графіка Аскольда Кучера – це жанр медіа-мистецтва, де монохромне чи кольорове зображення, яке можна побачити через електронний інтерфейс, створюється за допомогою звукових хвиль високої частоти, що перевищують межу слухового сприйняття людини і дозволяють показати невидимі структури всередині певного фізичного тіла. Оскільки тканини тіл відрізняються за акустичними характеристиками і по-різному відбивають ультразвукові хвилі, вони породжують відлуння різної потужності і тим самим створюють контраст у зображенні. Таким чином матеріал, органічні тканини і різні рідкі середовища, що їх художник використовує у своїх експериментах, породжують відлуння різної частоти, які алгоритм перетворення ультразвукових хвиль на образ відтворює у візуальній формі.   «Набір горизонтальних смуг (прямокутних, але не прямолінійних) випинається назовні і фліртує із краями вертикального полотна. У нижньому краї звучить тихий шепіт жовтого. Його походження нам невідоме: жовта фарба просвічується з-під оранжевої, чи, може, її накладено зверху? А може, це просто краєчок іншої, частково видимої смуги, краї якої продовжені, так би мовити, за межі полотна? Якщо ж жовтий відтінок справді передбачає щось частково приховане від нас, то це порушує відчуття замкненості й автономності горизонтальних смуг, що розташовані в межах верхньої композиції картини, праворуч і ліворуч краями», – так проаналізував одну з картин Марка Ротка куратор Музею сучасного мистецтва Прінстонського університету Келлі Баум. Цього року виповнилося 45 років із дня трагічної смерті відомого американського художника, який достойно займає чільне місце у пантеоні світової слави абстрактного живопису. Аскольд Кучер вирішив присвятити свій новий проект «Tribute to Rothko» спадщині цього надзвичайно працьовитого митця. «Tribute to Rothko» суттєво відрізняється від попередніх експозицій Аскольда: якщо раніше художник вільно експериментував і створював своєрідну живописну «абетку» візуального коду ультразвуку, то тепер у нього бачимо чітко визначену мету і концепцію. Вивчивши властивості візуал

12 июня в Национальном художественном музее Украины открылся проект "Enfant terrible. Одесский концептуализм". В семи залах первого этажа НХМУ представлено более полутысячи экспонатов. Выставка создана на основе коллекции Музея современного искусства Одессы и расширена экспонатами из архивов Одесского музея западного и восточного  искусства, частных коллекций, фондов и галерей.  Выставка посвящена памяти куратора проекта Мирослава Кульчицкого, который ушел из жизни в феврале 2015 года. Течение в искусстве, названное "одесским концептуализмом", возникло в начале 80-х годов. Задача проекта — рассказать о концептуализме и показать работы художников-концептуалистов. Проект исследует историю возникновения одесского концептуализма, его становления и влияния на последующия течения современного искусства Украины.    Директор музея современного искусства г. Одессы Семен Кантор Экспозиция построена таким образом, чтобы зритель мог представить феномен концептуализма в исторической перспективе — от первых протоконцептуальных работ 50-х до искусства наших дней. Семен Кантор, директор Музея современного искусства Одессы: "То, что мы здесь показываем — это произведения авторов, которые были представлены на Венецианских биеннале, в лучших музеях мира, начиная от Нью-Йоркского МоМА и заканчивая Третьяковкой или Русским музеем, то есть это люди, которые не требуют дополнительного рассказа о них за рубежом. Пора говорить о них здесь!"   В залах НХМУ выставлены редкие живописные и графические работы, документы, фотографии, слайды, тексты, видеоматериалы, скульптуры, инсталляции. Проект представляет как работы знаменитых мастеров концептуализма: Леонид Войцехов, Юрий Лейдерман, Сергей Ануфриев, Игорь Чацкин, Александр Ройтбурд, группа «Перцы» и «Мартынчики», так и многих других художников, на которых повлияло одесское концептуальное движение.  

Наче ковток повітря під час задухи нам необхідний проміжок уразливості.  Як єдина можливість опинитися в чомусь справжньому. У виснажливому пошуку ми наближаємося спершу до жертовності як можливості дотику реальності. Потім – до переосмислення досвіду  близького контакту з довколишнім, як того, що дає можливість зустрічі з чимось інакшим щодо нас самих, з чимось новим щодо наших власних нескінченних проекцій. І далі – до покаяння... Внаслідок прозріння і виявленої в собі короткозорості буття. Ці перші кроки виявилися і стали можливими лише після довгого пошуку шляху до свободи. І це кроки до нового підґрунтя. До перевідкриття сутності. До відчуття реальності іншого майбутнього як відкритого проекту. Врешті – до істинного подолання самотності людської душі.   "Метанойя" – це натяк на те, що за межами ratio суб'єкт перестає бути самодостатнім зі своїми уявленнями про себе самого і про навколишній світ. Коли домагання його розуму обмежує щось, що виходить за межі його пізнання. І стає аж до тактильності відчутно, що пізнання – не єдиний спосіб взаємодії з реальністю. Концептуальне рішення проекту показує творчість Віктора Сидоренка такою, що не тільки відповідає на виклик часу, демонструючи гостроту моменту, а й перетворюється на певний метанаратив, який виявляє деякі універсальні антропологічні константи і пропонує бачення того, що відбувається з людиною в умовах мінливої реальності. Розкриває можливість простежити динаміку переходу від одного стану взаємодії з реальністю до іншого. Проступає деяка творчо-послідовна процесуальність, що виявляє, як людина сприймає виклики дійсності і як у ній народжується здатність до відповіді.  Прояснює становлення особистості, від людини, яка задає питання, – через людину, яка сприймає відповідь, – до людини, яка відповідає на голос реальності. В тому числі – метафізичної реальності Іншого. Історія про персонажа, який із самого початку шукає свою вразливість, і, знаходячи її, поступово набуває власного обличчя. Його шлях – це рух до себе, до своєї ідентичності. До правди у стосунках з довкіллям, до правди, яка виходить за межі патернів суб'єктивності і минулих соціальних настанов. У культурному контексті проект-метанаратив "Метанойя" окреслює контури тієї новизни, яка долає заскорузлі громадські та культурні схематизми, інертність минулих парадигм. Тим самим його можна розглядати як один з прецедентів подолання ситуації постмодерну, і актуалізації досить важливого питання про те,

Владелец галереи своего имени о русских художниках, кураторах, галеристах и коллекционерах Текст ЕЛЕНА ПАНТЕЛЕЕВА Источник: http://www.theartnewspaper.ru   Гари Татинцян Галерист, владелец Gary Tatintsian Gallery Конец 1970-х: начал работать с современным искусством 1989 уехав из Советского Союза в Германию, открыл там галерею, представлявшую современных русских художников, в том числеИлью Кабакова и Владимира Немухина 1998 открыл галерею в Нью-Йорке и выставляет Сола Левитта, Фрэнка Стеллуи многих других авторов с мировым именем 2005 Gary Tatintsian Gallery открывается в Москве. Галерея работает с такими художниками, как Дэмиен Херст, Питер Хейлли, Джейк и Динос Чепмен, Вик Муниц, Дэниел Рихтер, Тони Мателли, Джоэл-Питер Уиткин, Барбара Крюгер, Евгений Чубаров   Гари Татинцян обладает всепоглощающим обаянием. Через какое-то время ловишь себя на мысли, что хочется что-нибудь сделать для этого человека (например, что-то купить). Даже вопросы не обязательно задавать, Гари сам все расскажет, ведь он умеет и любит говорить. Мы встретились в галерее накануне вернисажа Евгения Чубарова(1934–2012) в 9 утра. И пока готовился кофе, галерист дал эпическую оценку текущей ситуации жизни в целом и арт-бизнесу в частности. Буквально начал с главного. …На самом деле убытки люди создают себе сами. Убытки — в нашей голове. О взятках говорят только те, кто их дает или берет. Об искусстве говорят только те, кто продает и покупает... Знаете, музыканты любят играть, но не любят слушать. Так же и с художниками. Они сфокусированы на своем творчестве и видят в чужом конкуренцию или просто даже не в состоянии его замечать. К примеру, Гоген ни во что не ставилВан Гога. Ни один современный русский художник, съездив на Запад, не сделал вывода, почему он так плох и неуспешен... Есть стереотип, что на Западе сплошной дизайн. Но дизайн — это структура в твоей голове. Если ты не «отдизайнил» свою голову, в ней не будет места, куда можно что-то дельное положить. У всех русских современных художников сплошная каша в голове и жажда денег. Они считают, что успех делается только на основе пиара и благодаря хорошему галеристу. Галеристы разве не выращивают художников? Я не верю в это. Я считаю, что очень важное значение имеет тренер, гуру, ментор — называйте

На главном фото - проект группы GAZ   В рамках социального арт-проекта Small Heart with Art шесть украинских концептуальных художников распишут корпус государственной детской больницы ОХМАТДЕТ, в котором получают медицинскую помощь ВИЧ-инфицированные и больные СПИДом дети. Росписью здания, а также созданием инсталляций займутся Жанна Кадырова, Роман Минин, Алевтина Кахидзе, Таня Войтович, группа GAZ – Алексей Золотарев и Василий Грубляк. Отбор художников проходил в рамках открытого конкурса с марта по май 2015 года. В конкурсе приняло участие около тысячи авторов со всех уголков мира. Проект Жанны Кадыровой Проект предполагает не только художественное оформление корпуса для ВИЧ-инфицированных и больных СПИДом детей, но и частичную реконструкцию здания.  «Мы хотим создать новый дом для больных детей, а также с помощью искусства привлечь внимание к этим малышам, ведь новый арт-объект будет открыт для всех желающих. Сейчас дети изолированы от общества, у них даже нет площадки, где бы они могли играть. Все это мы намерены создать в ближайшие несколько месяцев», – отмечает автор проекта Small Heart with Art, сооснователь Pymonenko Family Art Projects Евгения Смирнова. Проект Тани Войтович Small Heart with Art реализуется при поддержке Всеукраинской сети людей, живущих с ВИЧ, UNICEF, Фонда Елены Пинчук “АНТИСПИД”. «Клиника ОХМАТДЕТ является давним партнером Детского фонда ООН (ЮНИСЕФ) в Украине. Мы благодарны всем донорским организациям, в сотрудничестве с которыми возможно улучшить качество жизни маленьких пациентов, благодарны и художникам, которые вложили весь свой талант и умение и предложили лучшие варианты дизайна. Очень хочется увидеть результаты, как можно скорее, чтобы порадовать детей. Ведь положительные эмоции для них – это залог их здоровья», – подчеркивает руководитель проектов по вопросам ВИЧ/СПИД Детского фонда ООН (ЮНИСЕФ) в Украине Татьяна Тарасова. Проект Романа Минина «Маленькие пациенты клиники проводят в стационаре длительное время. А многие их них никогда и не знали другого дома. Нам хочется подарить этим детям радость простого, красивого детства, возможность играть на улице, дышать свежим воздухом, баловаться со сверстниками. Для нас эти дети – в первую очередь дети, и только потом пациенты клиники. Нам, взрослым иногда нужно уч

ФОРМА ОБРАТНОЙ СВЯЗИ
Проверочный код *
Восстановить пароль
Для восстановления пароля введите адрес электронной почты, указанный Вами при регистрации. Вам будет отправлено письмо с дальнейшими рекомендациями.
Если у Вас возникли вопросы, свяжитесь с нами по телефону: 044-331-51-21
Авторизация
Регистрация
* Обязательно для регистрации на ресурсе
** Обязательно для выставления лотов
Пароль должен иметь длину не менее шести знаков; содержать комбинацию как минимум из трех указанных ниже знаков: прописные буквы, строчные буквы, цифры, знаки препинания; не должен содержать имени пользователя или экранного имени.
Проверочный код
правила ресурса *
условия аукциона **