Наверх
Меню
Меню

Мои лоты

Галина Браиловская

Рейтинг:
(660)
Рейтинг по сделкам:
+0 -0
Дата рождения
27/07/1964
Регион:
Украина, Киев
Все лоты пользователя
Подписаться
Тип записи
Категории
Дата публикации
Тег

У четвер, 28 травня 2015 року о 15.00 у Зеленій залі Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України – відкриття документальної виставки «Поетичні автографи. Українська лірика ХХ століття». Представлені в експозиції автографи видатних українських поетів хронологічно охоплюють ціле ХХ століття: Микола Зеров, Євген Плужник, Леонід Первомайський, Євген Гуцало, Валентина Ткаченко, Василь Симоненко, Микола Холодний, Євген Сверстюк, Ірина Жиленко, Абрам Кацнельсон. Ліричні свідчення епохи постають у супроводі численних біографічних документів, листування, авторських поетичних збірників, рецензій, спогадів, фотографій. Виставка розповідає не лише про визначальні періоди чи моменти творчості названих митців, а й про життєві перипетії та коло спілкування. Голоси поетів звучатимуть у записах з фондів ЦДКФФА ім. Г. Пшеничного. До участі в урочистому відкритті запрошені дружина Євгена Сверстюка Валерія Андрієвська; дружина Євгена Гуцала, письменниця та перекладачка Леся Воронина; донька Ірини Жиленко – історик Ірина Жиленко-мол.; син Валентини Ткаченко, кінохудожник, заслужений діяч мистецтв України Роман Адамович; науковий консультант експозиції, доктор філології Елеонора Соловей; академік НАН України; літературознавець, почесний президент НаУКМА В’ячеслав Брюховецький; директор Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Микола Жулинський; Голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський, Голова Київської міської організації НСПУ Володимир Даниленко; директор Національного музею імені Тараса Шевченка Дмитро Стус; доктор філології, професор, літературознавець і літературний критик Володимир Панченко; керівники українських видавництв Віра Соловйова («Кліо»), Леонід Андрієвський, Тетяна Майданович («Криниця»), Михайло Слабошпицький («Ярославів Вал») та ін.; письменники, мистецтвознавці, керівники та співробітники архівних і музейних установ. Презентацію виставки супроводжуватиме виступ відомого джазового саксофоніста Віктора Павелко. Протягом експонування «Поетичних автографів» (до 25 вересня 2015 року) заплановано проведення літературних заходів та творчих зустрічей. Упорядники експозиції – співробітники відділу використання інформації документів Юлія Бентя, Ілона Таміліна, Оксана Олійник; науковий консультант – доктор філології, професор, автор і упорядник численних видань Елеонора Соловей. Вхід вільний.   Олена Чижова, директор ЦДАМЛМ України: «Документи, представлені на виставці, – окремі перлинки з унікальної скарбниці архіву-музею. Українські поети – філософи. Лірика, від любовної до громадянської, – ментальна особливість української душі. Сьогодні цього бракує. Очевидно, що в експозиції немає змоги представити абсолютно все,

На головному фото: робота Степана Рябченко   В Києві покажуть результати першого українського арт-туру «MAKE ART, NOT WAR»   Сім відомих українських художників представлять свої роботи, створені під час арт-туру «MAKE ART, NOT WAR» на острів Кіпр. Учасниками проекту стали Микола Маценко, Михайло Деяк, Степан Рябченко, Василь Рябченко, Віктор Дейсун, Анна Валієва та Олена Рижих. Протягом семи днів у квітні вони  жили і творили в старовинних етнічних садибах на Кіпрі. Результатом поїздки стало 25 робіт, в яких втілені емоції і роздуми авторів про війну, мир, красу, історію.  Виставка «MAKE ART, NOT WAR» відкриється у галереї «Мистецька збірка»  28 травня. 29 травня, у мультимедійному просторі Fedoriv Hub відбудеться презентація каталогу та документального фільму про проект. Вечір вестиме телеведуча Алла Тулінська.      Николай Маценко. "До" и "После" Куратори проекту Максим Волошин та Дмитро Струк переконані, що в час війни мистецтво відіграє особливо важливу роль, адже є одним з основних духовно-ціннісних орієнтирів, який об’єднує націю. Тому головна мета заходу – змістити фокус уваги суспільства з воєнних подій на культурне оновлення та підтримати українських художників. Для проведення події острів Кіпр було обрано не випадково, адже Україна в чомусь повторює його історію, лишаючись власних історичних територій в результаті воєнних дій. Також куратори вважають, що цей арт-тур став важливим кроком у формуванні  професійного кола однодумців та впровадженні якісних  змін в сфері мистецтва і культури України. «В сучасному світі художники – це публічні люди, активні громадські діячі, які здатні формувати суспільну думку, впроваджувати нові ідеї та істотно впливати на соціально-політичну ситуацію в країні. В Україні мистецтво також починає відігравати важливу роль в суспільно-політичних процесах. І наш проект – важливий крок у цьому напрямку»,  – вважає Максим Волошин. «Цим проектом ми хотіли показати

… Як часто ми маємо можливість подивитися на зорі по-справжньому, так, щоб відчути безкінечність та вічність міжзоряного простору, щоб відчути, що все у нашому світі взаємопов’язано. Майже ніколи. Тим більше живучи в умовах великого міста. Ми втратили зв’язок з тим, що упродовж усього нашого існування надихало та допомагало людству. Це та тоненька ниточка, яку ми стрімко втрачаємо, замінюючи на прив’язку до мегаполісів та соціуму. Занурившись з головою у свої буденні проблеми, ми часто не помічаємо нічого навкруги. Але достатньо просто підняти погляд в небо і більшість з того, що раніше здавалося надважливим, стане примарою нічного кошмару, а хвилюватимуть вже інші, більш важливі питання… В проекті «НЕБОСХИЛ» зображені люди, які ще не втратили зв’язок з енергією всесвіту, або шукають його, є й ті, що втративши, віднайшли знову.   НіМикита Зігура. "Світанок". 2014.    Як багато надії приносить світанок. Його холодне світло захоплює небосхил, і темрява швидко відступає під натиском сонця. Обличчя дівчини, що споглядає пробудження сонця, осяяне світлом, а волосся, яким ще володіє ніч, залишає на собі уривки нічної краси – зірки та сузір’я.  З давніх давен світанок вселяв надію та сподівання на краще, люди вірили, що все погане вже позаду… Приходить нескінченний та безкраїй день. Він захоплює нас буденністю і побутом, але варто тільки підняти очі, і безодня блакиті вирівнює всіх нас… Голова чоловіка ще світиться, як останні промені сонця, що освітлюють небосхил, та волосся вже «занурюється» у ніч. Захід сонця, на відміну від світанку, завжди більш насичений кольорами: жовтими, червоними, рожевими… Так само він наповнений і емоціями. Людина, яка засинає у цій скульптурі, сповнена задумів та бажань, надій та сподівань…. Вона вдивляється в нескінченність Всесвіту та шукає там відповіді… Настає ніч, і небосхилом розсипаються незчисленні зорі, які неможливо осягнути холодним розумом. Тільки відкривши серце, можна пропустити крізь себе зоряне сяйво та відчути єдність із Всесвітом…   НМикита Зігура. "Ныч". 2013   Людина все навкруги вимірює відносно себе, ототожнюючи з власною особистістю. Так давній майстер, вирізьблюючи фігурк

За підтримки Київської міської державної адміністрації, департаменту культури, музею історії міста Києва   Виставка живопису та кераміки «МОЯ НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ» У музеї історії Києва, виставочна зала на 4 –му  поверсі. Офіційне відкриття 26 травня о 17-й годині.   Марина Громенко. "Сонях"   На виставці будуть представлені живопис Марини Громенко та кераміка Неллі Ісупової. Автори за допомогою художніх засобів сформували свою власну відповідь на питання сприйняття образу свого народу, його особливих рис, його культури та історії, інтересів, прагнення та ідеалів. Вони впевнені, що дають однозначну і зрозумілу відповідь щодо їхньої національної ідентичності. І відповідь ця:   Я – УКРАЇНКА.   У програмі – виступ гурту B&B Project. Гостям - келих вина у подарунок     Пригощає пекарня на дровах «Сорока» - великий вибір ексклюзивного печива ручної роботи з натуральних продуктів; смачний подарунок до свят та ділових зустрічей. Пекарня «Сорока» - це вікові традиції сільських пекарів, душа справжньоїй хлібної печі на дровах , хліб на заквасках, без дріжджів і поліпшувачів. Продукція пекарні на дровах «Сорока» - це смачно і корисно!     Адреса: вул. Богдана Хмельницького, 7 (метро «Театральна»)   Марина Громенко. "Укроп"   Моя національна ідентифікація

  Таня Войтович, известная отечественному арт-рынку, как художник-концептуалист, работающая в жанрах живописи, инсталяции и перфоменса, а также, как автор документального фильма «Данина», на чемпионате Украины по кикбоксингу  заработала две золотых медали и попала в сборную Украины по кикбоксингу «ВАКО».   Соревнования проходили 13-17 мая текущего года в Коблево. «У меня фактически две жизни: одна – тесно связана с искусством, вторая – со спортом. Обе равно важны. О том, что я профессионально уже 20 лет занимаюсь кикбоксингом и тхэквондо знают единицы из украинской арт-тусовки», – отмечает сама Войтович.   С титулом чемпионки Украины по тхэквондо, который художница также получила в текущем году, 23-31 мая 2015 года Таня Войтович представит Украину на чемпионате мира по данному виду спорта. Соревнования пройдут в Венеции, Италия.   «Таня Войтович – уникальная личность, как в искусстве, так и в спорте. За что бы она не бралась, все у нее получается на пять баллов. Подобным, думаю, могут похвастаться единицы», – комментирует заслуги Войтович Евгения Смирнова, арт-блогер, одна из основателей Pymonenko Family Art Projects.     Дополнительная справка: Таня Войтович – многократная чемпионка Украины по тхэквондо и кикбоксингу. Абсолютная чемпионка Европы 2004 года по тхэквондо. Помимо перечисленных наград, в 2015 году Войтович взяла две бронзы на кубке Европы по кикбоксингу в Италии.   

21.05 - 05.07 Артем Волокітін  «Інструкція з експлуатації»   У травні Dymchuk Gallery презентує персональну виставку харківського художника Артема Волокітіна «Інструкція з експлуатації», який цього року бере участь у груповій виставці в Українському павільйоні на 56-й Венеціанській бієнале.   Цікаво, що робота Волокітіна «Видовище - 1» - єдине живописне полотно в експозиції Українського павільйону, до якої увійшли роботи молодих (за міжнародними мірками художники до 35 років) українських художників. Українським авторам часто дорікають за надмірну прихильність до традиційних медіа - полотно, олія, проте у випадку Волокітіна живопис (особливо останніх років) виглядає не тільки доволі доречно, але і неймовірно сучасно, гідно відображаючи подібні нападки.   Артем Волокитин. "Зрелище Земля" 170х150. Холст,масло. 2014-2015 Фактично «Видовище - 1», як і роботи, раніше показані на виставці «Страх і надія» у PinchukArtCentre, пов'язані спільним сюжетом і передають всю гаму почуттів, які відчуває художник, будучи громадянином держави, втягнутої у військовий конфлікт. У новому проекті Волокітін продовжує заявлену раніше тему - зображення страхітливих фізичних явищ, перед якими людина усвідомлює свою кінцевість. З одного боку, його заворожує фізика процесу, яку він розкриває як живописець. З іншого - зображення вибухів - це своєрідне проживання повсякденної реальності, яку переповнює агресія. Максимально спрощений, графічний фон його робіт нагадує техніку гравюри. І тут на думку спадає серія гравюр Франсиско Гойї «Лиха війни» (1810-20). Звичайно, сюжет робіт Волокітіна відрізняється, але його інтенція зобразити військовий конфлікт в Україні свідком якого він є, на перший погляд, близька із завданням, яке ставив перед собою Гойя - реалістичне зображення жахів війни. Волокітін не зображує розчленовані тіла і звірства армії. Він показує нам практично телевізійну картинку (чорно-білі смуги фону ще й алюзія на екран старого лампового телевізора) вибухів, клубів диму, при цьому нагороджуючи роботи вельми поетичними назвами - «Незворотна краса», «Видовище». І якщо Гойя у дев'ятнадцятому столітті був безпосереднім свідком війни, Волокітін, як і більшість людей двадцять першого століття, спостерігає за нею за допомогою засобів масової інформації. Чи не тому картинка виходить страхітливо-красивою і холодно-відстороненою? Здається, тут відбувається естетизація катастроф, вибухів і руйнувань,

Источник: издание Officiel  Вчера вечером на венецианской Riva dei Sette Martiri (набережной Семи мучеников) состоялось официальное открытие национального павильона Украины в рамках 56-й la Biennale di Venezia. В этом году украинский павильон может похвастаться самой лучшей локацией за всё время участия Украины в главном арт-форуме мира. Проект «Hope!» («Надежда!») расположен между двумя главными точками биеннале, Arsenale и Giardini, и стеклянный куб с развевающимся над ним жёлто-голубым флагом автоматически оказывается в центре самого важного для современного искусства маршрута на ближайшие пять месяцев. КОЛУМНИСТ АННА СТАВИЧЕНКО   На фото:Виктор и Елена Пинчук

Автор: Анна Ставиченко Источник: издание Officiel    Главная интрига Венецианской биеннале – объявление победителей – пришла к своей развязке. Золотого льва получил национальный павильон Армении, Золотой лев в номинации «Лучший художник» достался американской художнице Адриан Пайпер за проект «The Probable Trust Registry: The Rules of the Game #1–3″, представленный в Арсенале, Серебряного льва и статус лучшего молодого художника отошли художнику из Южной Кореи Им Хун-Су за работу «Factory Complex». Узнав о «золотом» статусе армянского павильона до знакомства с самим проектом, многие поддались соблазну усмотреть в решении жюри политические мотивы, что, впрочем, является стандартной темой для закулисных дискуссий практически на каждой биеннале. Однако увидев проект «Armenity», о подобных разговорах, имеют они под собой реальные основания или нет, хочется забыть сразу: проект очень сильный. Локацией национального павильона Армении в этом году стал легендарный армянский монастырь на острове San Lazzaro degli Armeni. В его стенах в течение года изучал армянский язык лорд Байрон (в его комнате сейчас расположилась инсталляция Херы Буюкташчиян «Letters from Lost Paradise», повествующая об использовании армянского алфавита в турецкой Анатолии), в другой комнате находятся подлинники Айвазовского, подаренные монастырю художником, в прохладных залах монастыря хранятся уникальные архивные документы, бесчисленные книги, произведения искусства… Всего 15 минут на вапоретто отделяют остров от Венеции, однако по ощущениям вы оказываетесь куда дальше от шума биеннальной публики в Арсенале и Джардини и туристической суеты самого города. Видимо, на это и была сделана ставка: то, о чём рассказывает проект ‘Armenity’ – это настолько особенная история, что говорить о ней можно только с большим уважением к тишине монастыря. Куратором проекта выступила знаменитая Аделина Джуберян фон Фюрстенберг, швейцарка по паспорту и армянка по происхождению. В своё время фон Фюрстенберг ввела моду на неевропейское искусство, а также сделала трендом проведение арт-событий в необычных местах вроде парков, островов, общественных зданий, церквей и монастырей. Армянский монастырь на Сан-Ладзаро уже привлекал её во время 45-й Венецианской биеннале 1993 года, когда куратор организовала там выставку Trésors du Voyage. В том же году фон Фюрстенберг выступила со-куратором павильона Италии, а также российского павильона с проектом «The Red Pavilion» уроженца Днепропетровска, адепта московского концептуали

Автор: Олеся Авраменко Джерело: видання Officiel    Півторатисячолітню Венецію вже давно ховають на дні морському всі, кому не ліньки. Втім, як справжня красуня і чарівниця, вона має у своєму арсеналі так званий «засіб Макропулоса» (згадаймо п’єсу Карела Чапека). Останні сто років він діє безвідмовно. Називається цей еліксир молодості Венеційська Бієннале – всесвітня художня виставка, що проходить що два роки за участі міжнародного журі й роботи обраного ним куратора. Це своєрідні художні змагання багатьох держав світу й найхаризматичніших митців. Найвищою нагородою є Золотий Лев. Їх дають декілька: — найкращій експозиції державного павільйону, – цього року отримав проект Вірменії, який був розгорнений у вірменському монастирі на острові Святого Лазаря; — комусь з відомих художників за життєвий вклад у мистецтво, ­­- у 2009 це були   Йоко Оно и Джон  Балдессар; А цього року — митець із Африки Ель Анацуі, а також куратор та арт-менеджер Сюзанн Гез; — актуальному художнику  – за найкращий проект, у 2015 це Адріан Пайпер; —  молодому митцеві або групі молодих митців – за креативнійсть й на перспективу,   — дають Срібного Лева; —  отримують Золотого Лева й критики мистецтва, як от у 2007  Бенджамін  Бухло… Але отримати такого Лева шансів дуже небагато навіть дуже відомим і визнаним митцям та кураторам. Найбажанішою нагородою стає можливість заявити про себе, увійти в річище міжнародного сучасного мистецтва, поспілкуватися з колегами високого рівня професійності (бо на ВБ рівень представлених художників найвищий), отримати визнання. Ці мистецькі перегони проводяться на венеційських островах, переважно вздовж Гранд канала, тобто, в самому серці Венеці

7 и 8 мая во время Венецианской биеннале 2015, в старинном палаццо Бембо недалеко от знаменитого моста Риалто открылась групповая художественная выставка, в рамках которой украинская художница Зинаида Лихачева представила свою инсталляцию “Чорне намисто”.   Палаццо Бембо, Венеция Организатором выставки является Европейский Культурный Центр. Тема экспозиции “Personal Structures – Crossing Borders” (Личностные Структуры – Пересечение Границ) объединила работы современных художников со всего мира, работающих в различных направлениях: видео, скульптура, картины, рисунки, фотографии и инсталляции. Инсталляция Зинаиды Лихачевой состояла из видеопроекции и объекта в виде черных намыстын. Переосмыслив сакральные образы, художница представила драматическую комбинацию символов – невеста (символ надежды) и черное намысто (выжженная земля). Инсталляция сопровождалась оригинальным саундтреком, со звуками стона земли и отголосками девичьего пения, специально написанным украинским композитором электронной музыки Аллой Загайкевич.   Намысто в инсталляции трансформировалось из элемента национального костюма в тяжелый арт-объект – огромные, потрескавшиеся бусины из черного дерева – лишенный первичной функции украшать женщину. Символика композиции достаточна прозрачна: белое платье и свадебный венок, черные бусы вместо красных, сухая безжизненная земля и обугленная древесина – это архетипы, универсальные знаки, которые не нуждаются в переводе. Проект "Чорне намисто" – не попытка дать ответ на вопросы, но трансляция пережитых эмоций и опыта, надежда на переход в качественно новое состояние. Обратившись к национальным традициям, художница не просто переосмыслила образы, а связала их в драматической комбинации и перекодировала символы в контексте сложных и трагических событий, которые сейчас переживает Украина.   Ознакомиться с экспозицией можно на прот яжении всей Биеннале с 9 мая по 22 ноября. Тема времени зан

ФОРМА ОБРАТНОЙ СВЯЗИ
Проверочный код *
Восстановить пароль
Для восстановления пароля введите адрес электронной почты, указанный Вами при регистрации. Вам будет отправлено письмо с дальнейшими рекомендациями.
Если у Вас возникли вопросы, свяжитесь с нами по телефону: 044-331-51-21
Авторизация
Регистрация
* Обязательно для регистрации на ресурсе
** Обязательно для выставления лотов
Пароль должен иметь длину не менее шести знаков; содержать комбинацию как минимум из трех указанных ниже знаков: прописные буквы, строчные буквы, цифры, знаки препинания; не должен содержать имени пользователя или экранного имени.
Проверочный код
правила ресурса *
условия аукциона **