Наверх
Меню
Меню

Мои лоты

Галина Браиловская

Рейтинг:
(660)
Рейтинг по сделкам:
+0 -0
Дата рождения
27/07/1964
Регион:
Украина, Киев
Все лоты пользователя
Подписаться
Тип записи
Категории
Дата публикации
Тег

ОЛЕКСІЙ МАЛИХ ЛЕВКАС Час минає… Крокує невимовно болісно-неквапно чи летить безжально стрімко-невпинно. І ти вже й не знаєш, де ти, коли ти, як ти. Те, що було, стає тим, що буде. Те, що є, раптом вислизає, тече крізь пальці, мов вода у клепсидрі… «Рух часу» – виставка левкасів, створених Олексієм Малих упродовж останнього десятиліття. Десятиліття, сповненого надій, кохання, розчарування, болю і знов надій. Що відчувають руки митця, торкаючись дерева чи полотна – первозданного, справжнього, чистого? Чи можна раціонально пояснити, що хоче сказати художник, про що він думає у певному вимірі часу? Чи, може, просто душа, стомлена від механічного запрограмованого просторового руху, хоче звільнитися і нарешті знайти саме той колір, той символ, той знак? Коли виникла ця робота? А ця? Відстань – десятиліття. Хіба це важливо? Час минає, та дерево залишається теплим, полотно – незаймано-чистим, а душа – «мандрівницею ніжною» у часі і просторі. Марина Шинкарук   Народився 1956 р. у Берліні (Німеччина).  1981 р. закінчив Московський державний педагогічний інститут, художньо-графічний факультет. Розпочав виставкову діяльність з 1979 р. (Москва). З 1987 р. – учасник регіональних та зарубіжних виставок. З 1995 р. – член Національної спілки художників України. З 1996 р. – співкуратор проекту „Весняний вітер”. Живе та працює у Києві. Виставка буде відкрита для відвідування з 23.01.2015 — 5.02.2015. Адреса Bilous Location: м. Київ, вул. Червоноармійська, 17-а.

Абстрактный экспрессионизм (англ. Abstract expressionism) – течение в абстрактном искусстве, возникшее в США в 1940-х г.г. и представленное главным образом творчеством художников так называемой Нью-Йоркской школы. Термин «экспрессионизм» был введён чешским историком искусств Антонином Матейчеком в 1910 году в противоположность термину «импрессионизм». Объясняет он его таким образом: «Экспрессионист желает, превыше всего, выразить себя. Экспрессионист отрицает мгновенное впечатление и строит более сложные психические структуры. Впечатления и умственные образы проходят через человеческую душу как через фильтр, который освобождает их от всего наносного, чтобы открыть их чистую сущность, и объединяются, сгущаются в более общие формы, типы, которые автор  переписывает через простые формулы и символы". Словосочетание «абстрактный экспрессионизм» впервые появилось в 1919 году на страницах берлинского журнала “Der Sturm” в статье немецкого искусствоведа Э. фон Зюдова. Применялось оно для обозначения некоторых аспектов искусства экспрессионистов. В 1929 году Альфред Барр впервые применил этот термин для характеристики ранних работ Кандинского, который и считается прямым родоначальником данного направления в живописи. И, наконец, 30 марта 1946 года в “New Yorker” Роберт Коатс в статье о выставке в галерее Мортимера Брандта закрепил термин «абстрактный экспрессионизм» за работами конкретной группы художников, написав о художнике Гансе Хофмане: «Он, несомненно, – один из самых бескомпромиссных представителей того, что некоторые люди называют каляко-маляковой школой живописи, а я более почтительно окрестил абстрактным экспрессионизмом».    Работы Ганса Хофмана Это направление впоследствии продолжило начатое Кандинским и сюрреалистами «освобождение» искусства от контроля разума и каких-либо логических законов, от традиционных законов цветовых отношений. Девизом абстрактных экспрессионистов стала формула, сформированная Карлом Рурбергом: «Освобождение от правил, освобождение от формализма, от господства линейки и циркуля, но в первую очередь – освобождение свободно струящегося цвета от доктринерских законов формы». Само течение возникло в сороковых годах XX века под влиянием идей Андре Бретона. Изначально оно носило название «абстрактный сюрреализм». Главными центрами его зарождения были Париж и США. В США абстрактный экспрессионизм возник благодаря европейск

Як повідомляє видавництво PolyArtGallery, 23 січня Національний художній музей України представить проект-реставрацію СПЕЦФОНД. В рамках проекту будуть представлені роботи художників періоду 1937-1939 років, які, на думку партійних ідеологів, спотворювали дійсність і представляли загрозу «нового суспільства». Абрам Черкаський. Приїзд чужоземних робітників. 1932 Деякі провідні музеї на теренах колишнього СРСР мають особливі зібрання, відомі музейникам як «спецфонди». Та їх призначення – не збереження виняткових шедеврів чи рідкісних творів. Артефакти, яким «пощастило» потрапити в такі зібрання, як мінімум, мали бути схованими подалі від людських очей, як максимум – знищеними. У Національному художньому музеї України (тоді Державному українському музеї) Спеціальний секретний фонд сформувався у 1937 – 1939 рр. До нього з музеїв Харкова, Одеси, Києва, Полтави та зі спецфондів Української художньої виставки завозились твори «ворогів народу», «формалістів», «націоналістів» – тих хто, на думку партійних ідеологів, «спотворював дійсність» і являв загрозу «новому суспільству». Більшість імен та творів на довгі роки були викреслені з історії українського мистецтва. Так до Спецфонду НХМУ потрапили Олександра Екстер, Олександр Богомазов, Давид Бурлюк, Віктор Пальмов, Олекса Грищенко, Онуфрій Бізюков, Неоніла Гриценко, Семен Йоффе та багато інших художників. Інвентарна книга Спецфонду 1939 року налічувала 1747 позицій, серед яких живопис, графіка, обкладинки книг, фотографії, скульптура, посуд, папки з музейними справами, плакати, хрести, ікони, книги, дипломи, листування, вирізки з газет. Своїм порятунком вони мають завдячувати… війні, яка відсунула на другий план боротьбу з «ворожим» мистецтвом та відданості музейників своїй справі. Із 1987 року розпочалась копітка робота по переведенню творів до основного фонду. Деякі з них вже повернулись до глядача, як от полотна Віктора Пальмова чи Василя Седляра, а є твори, яких ніхто не бачив від 1930-х. Робота триває, і виставковий проект «Спецфонд» є лиш етапом на довгому шляху з реставрації та реабілітації забутих сторінок українського мистецтва. Те, що зар

21.01–3.02.2015   Галерея современного искусства «Триптих АРТ»  в рамках сотрудничества с молодыми художниками  представляет: Nick Ace Abstract Expressionism     Nick Ace Образование: -Art students League of New York -Ateliers Beaux-art de la ville de Paris. Работает в направлении абстрактного экспрессионизма. Вернисаж 21 января в 18.00 по адресу: ул. Десятинная, 13.  Выставка открыта для посещения 22 января – 3 февраля.                                                                           Издательский партнер портала In Art - Остап Ханко  

  В Институт проблем современного искусства на должность директора выставочных проектов Наталья Шпитковская  пришла после ЦСИ М17, где вместе с командой принимала участие в становлении нового тогда центра современного искусства. ИПСИ привлек своей серьёзной исследовательской и научной программой, а также отсутствием зацикленности на «зарабатывании» денег любой ценой. «Мне импонирует, что здесь могут реализовываться серьёзные проекты в области современной культуры. Институт не единожды представлял Украину на Венецианской биеннале, многие наши научные сотрудники известны за рубежом, не говоря о том, что в стенах ИПСИ экспонировали свои работы большинство  из ныне известных украинских современных художников. За время моей работы в ИПСИ мне посчастливилось помочь в организации ряда успешных и хочется надеяться исторических проектов» - улыбается Шпитковская.   На презентации каталога ИПСИ Вам приходится много ездить, современное искусство очень динамично развивается, нужно быть в курсе мировых тенденций. Это необходимость, я постоянно работаю над тем, чтобы «расширить горизонты», я против того, чтобы рассматривать украинское искусство в контексте одной страны, мы заслуживаем большего.  Институты современного искусства есть во многих странах и выполняют просветительскую роль, также как и помогают многим молодым художникам представить свое искусство. Институциональное признание художника ценится за рубежом, для многих выставка в МoМА или в Tate Modern – апогей их карьеры, а проекты, например, в Институте Современного Искусства в Лондоне или в Чикаго – важные ступени к этой вершине. За рубежом некоммерческие арт-институты поддерживают частные или корпоративные меценаты, к этому располагает лояльное законодательство, поддержка местных властей. Вот, буквально недавно заявили о постройке нового здания Института Современного Искусства в Майями, с бюджетом более 4 миллионов долларов, и все это оплачивают частные инвесторы. В Украине я знаю людей, которые хотели сделать музеи современного искусства, но отказались от этой затеи, иначе могли бы стать заложниками своей мечты и терпеть поборы пожизненно. В США в 20-х годах прошлого столетия Рокфеллер и другие патроны рискнули создать музей для нового искусства Museum of Modern Art (MoMA), который сегодня принимает миллионы посетителей. Коллекция музея постоянно росла и помещение расширялось, а многоуровневая система привлечения  «donations», благотворительных взнос

У Києві на 2-х майданчиках відкриється проект ПЕТРИКІВКА-ДУША УКРАЇНИ. 20 січня 2015 Центр Української Культури та Мистецтва м.Київ, вул. Хорива, 19-В початок о 18:00 Виставка триватиме до 10 лютого. 23 січня 2015 Українсько-Японський Центр НТУУ "КПІ" м.Киїів, пр-т Перемоги, 37 бібліотека НТУУ КПІ, 4-й поверх початок о 16:00 Виставка триватиме до 15 лютого. На виставках будуть представлені «мальовки» (роботи на папері); картини на полотні; розписані рушники; тарілки; предмети побуту, що оформлені петриківським розписом; книги про петриківський розпис та інсталяція з петриківських пташок миру. На проект до Києва свої роботи привезуть: Галина Назаренко Олена Ярмолюк Тетяна Гарькава Ірина Кібець Наталія Малярчук Вікторія Шевченко Кожна з них талановита та творча особистість. Ці художниці, крім традиційних картин у стилі петриківського розпису, оформили багато будівель, розташованих в різних куточках України та навіть у Грузії. Так, наприклад, Галина Назаренко розписала церкву Святого Юрія в Києві і разом з Оленою Ярмолюк - каплицю у джерела Святого Пантелеймона в селищі Хутірське. Також у жовтні цього року Галина Назаренко та Ірина Кібець розписали церкву Святої Покрови під Києвом в селі Шевченково. А нещодавно петриківські майстрині розмалювали освітній коледж у місті Батумі (Грузія). 5 грудня 2013р. петриківський розпис було внесена до списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО. Це велика подія для України, адже ЮНЕСКО цікавлять тільки ті досягнення людства, які народилися в давнину і передаються з покоління в покоління. Куратор проекту: Ніна Бурневіч +38 (050) 888 89 34, +38 (067) 193 13 50                                                                                                            Издательский партнер портала In Art - Остап Ханко

В Києві 16 січня 2015 року в галереї "Майстерня"(адреса: Київ, вул. Артема 1-5, Будинок Художника, 2-й поверх) відкрилась персональна виставка  художниці Тетяни Черевань "Жінка Берегиня".   Галина Браиловская и Татьяна Черевань Сьогодення як ніколи вимагає він нас документування. Інформаційний простір пересичений фотографіями наших воїнів та війни загалом. А ця серія робіт від Тетяни Черевань - своєрідний документ про тих, хто не лише чекає, але й робить все, що у жіночій силі, щоб хлопці повернулись з війни додому. Абстрактне донині слово берегиня у нашому сьогоденні набуло цілком конкретних імен. Зараз воно найчастіше замінюється словом волонтер, але в історію ці жінки увійдуть саме як Берегині. І не тільки солдатського життя, але й самої України.   Художниця вдало поєднала у своїх роботах олівець — як інструмент строгої документальності, та сучасні кольорові засоби — як засіб надати портретам романтизму та декоративності, які і перетворюють конкретну жінку на загальний історичний символ. Зараз наша країна переживає важкий час, вся відповідальність, весь тягар воєнного часу ліг на чоловіків. Але жінки виконують не менш вагому справу  для нашої перемоги. Жінка — це завжди оберіг.   Тетяна Черевань : "У кожного з нас є своя заступниця: мама, бабуся, відома творча особистість. У народу є свої заступниці, до яких подумки ми звертаємося, шукаючи ради в їхній творчості, життєвому шляху. Героїні мого проекту — це жінки, які свій авторитет завоювали словом і ділом, самовіданним служінням своєму народові і залишили свій слід у творчості, політиці, волонтерській роботі або простов любові до свого єдиного чоловіка. Поки у нашого народу є такі героїні, як Леся Українка, Марія Приймаченко або, скажімо, такі жінки, як мама моєї подруги, яка віддає життя медицині, — ми непереможні, наше життя не зупиниться.   ...Я завжди любила малювати жінок, але раніше для мене була важлива графічність жіночої

15 января 2015 года в музее "Духовні скарби України" (ул. Десятинная, 12) состоялось открытие персональной выставки молодого художника проекта Slava Frolova Group Константина Копосова.   Константин Копосов родился в 1991 году. Выставочная деятельность Константина довольно насыщена. С 2008-го года имеет опыт участия и побед в международных и отечественных выставках, конкурсах, фестивалях (Германия, Турция, Болгария, Санкт-Петербург). В 2012 г- авторская выставка "Массив" Галерея "Мистецький простір 365". С 2012 года участвовал во многих проектах организованных фондом SF-Group. Его работы выставлялись в музее "Духовні скарби України",  Мыстецком Арсенале, Институте проблем современной живописи, галереях АРТ-Пикника Славы Фроловой, а так же в галерее Evartspace (Женева). Принимал участие в Гогольfest 2013.   Техника исполнения работ  – масло, акрил. Сюжетами полотен выступают казалось бы будничные истории. Ограничившись небольшим количеством объектов на своих полотнах, художник тщательным образом исследует их пластические свойства, используя при этом разнообразные выразительные средства, которые дают нам возможность почувствовать неповторимость момента.  Проект «Буде українське» вмещает в себе сочетание двух художественных серий художника «Украинское актуальное село» и «Сладкий воздух», которые, в первую очередь, направлены на рефлексию и переосмысление состояния развития и деградацию современного села. Вместо пафоса - ирония, вместо поиска врагов - собственная ответственность и глоток свежего украинского воздуха.   Музей "Духовні скарби України" Частный музей "Духовні скарби України" основан киевским врачом-кардиологом Игорем Понамарчуком. В коллекции музея находится уникальное собрание украинской иконописи конца ХV — начала ХХ веков, а также произведения всемирно известной художницы-примитивистки Марии Приймаченко. Сегодня в отдельном зале проводятся выставки картин и скульптур современных мастеров, аукционы известных аукционных домов "Корнерс", Mac Dougall Auctions, закрытые показы и благотворительные мероприятия.  

16. 01.2015 о 16 годині у виставкових залах Центрального будинку художника (Київ,  вул. Артема, 1-5) Національна спілка художників України (НСХУ), Дирекція виставок НСХУ, Міністерство культури України, секція декоративно-прикладного мистецтва Київської організації НСХУ відкривають Першу всеукраїнську виставку «Сучасне “мистецтво вогню” України (кераміка, скло, метал)», що має експонуватися по 08.02.2015. Девіз: «Емансипація, реформа, новація» Критерії: Образно-пластична новітність, художня якість рукотворності Основні напрямки: ● Об’ємно-просторова пластика, панно, станково-декоративні композиції, декоративні посудини, арт-об’єкти для оздоблення архітектурного простору в матеріалах кераміки, скла, металу. ● Експериментальні пошуки засобами художньої виразності сучасного «мистецтва вогню» в різноманітних авторських стилях і техніках ліпленої та гончарної кераміки, гутного скла, вітража, художнього металу. Концепція виставки: Декоративне мистецтво є важливою складовою творчого потенціалу візуального мистецтва України початку ХХІ століття. Його левова частка належить ділянці «мистецтва вогню», що включає в себе такі види як художня кераміка, скло, метал.  Термін „мистецтво вогню” (від франц. „Groupe des arts du feu”) народився і поширився у Франції століття тому в добу стилю модерн (1886-1914) – в період тріумфу декоративного мистецтва в Західній і Східній Європі, зокрема в Україні. Гадаємо, що межа ХІХ-ХХ ст. з її змішуванням епох і культур, колажем декадансу й інтелектуального мистецтва, якою була доба модерну, певною мірою перегукується з міксованим і суперечливим в естетично-культурному відношенні зламом ХХ-ХХІ ст.  У 1990-х – 2010-х роках у творчості провідних українських митців «мистецтва вогню» позначився новий виток тріади, проголошеної стилем модерн «емансипація, реформа, інновація». Кожен з них дуже індивідуально у своєму авторському стилі вирішує завдання свого часу, поставлене ще колосами доби модерну, що полягало в постійному занурюванні в нескінченне різноманіття форм і барв, втілених у неповторних пластичних образах в матеріалах кераміки, скла, металу.  У виставці бер

В галерее Триптих Арт открылась выставка "Автопортрет", на которой представлены несколько десятков автопортретов одних из самых известных художников Украины. В автопортрете художник непосредственно выражает свое самосознание, оценку собственной личности, свои творческие принципы. Некоторые из образов угадывались сразу, некоторые для зрителей оставались какое-то время загадкой. Часть автопортретов выполнена совсем недавно, а что-то из представленных работ стало открытием для публики. Например, автопортрет в реалистической манере Анатолия Криволапа. Работа музейного уровня - портрет Виктора Рыжих и Галины Неледва. Замечательные образы созданы Еленой Придуваловой, Борисом Фирцаком, Ларисой Пишей, прекрасным рисовальщиком показал себя Петр Лебединец.   Таня Савченко Во вступительном слове Таня Савченко рассказала об идее создания проекта: "Мысль сделать подобную выставку посещала меня довольно часто, но только сейчас появилась возможность осуществить эту идею. Постоянно общаясь с художниками, я научилась понимать и любить их, ибо я уверена, что из всех человеческих существ, населяющих нашу страну (да и, пожалуй, весь земной шар), именно они вызывают наибольшую симпатию уже потому, что, не вредя никому, украшают нашу жизнь, перенося нас в иной мир, будят воображение, да и вообще, доставляют массу удовольствия... своей, скажем, нетривиальностью..."   Борис Фирцак Автопортрет в истории искусства занимает серьёзную нишу: глубокую и интересную. Автопортрет позволяет заглянуть внутрь художника, который видит жизнь не так, как её видит обыкновенный человек. Автопортрет — это биография души, а в случае двух, трех и более произведений, позволяет проследить линию судьбы художника. Художник, изображая себя, включает подсознание. Иногда, возможно, он даже пишет то, что он бы и не хотел показать. Часто художник выдает желаемое за действительное...   Анатолий Криволап В проекте приняли участие 32 художника. Автопортрет фигурирует в истории искусства как своеобразный биографический документ, свидетельство атрибуции манеры и стиля определённого автора. В зеркале автопортрета раскрыв

ФОРМА ОБРАТНОЙ СВЯЗИ
Проверочный код *
Восстановить пароль
Для восстановления пароля введите адрес электронной почты, указанный Вами при регистрации. Вам будет отправлено письмо с дальнейшими рекомендациями.
Если у Вас возникли вопросы, свяжитесь с нами по телефону: 044-331-51-21
Авторизация
Регистрация
* Обязательно для регистрации на ресурсе
** Обязательно для выставления лотов
Пароль должен иметь длину не менее шести знаков; содержать комбинацию как минимум из трех указанных ниже знаков: прописные буквы, строчные буквы, цифры, знаки препинания; не должен содержать имени пользователя или экранного имени.
Проверочный код
правила ресурса *
условия аукциона **