Наверх
Меню
Меню

Мои лоты

Галина Браиловская

Рейтинг:
(660)
Рейтинг по сделкам:
+0 -0
Дата рождения
27/07/1964
Регион:
Украина, Киев
Все лоты пользователя
Подписаться
Тип записи
Категории
Дата публикации
Тег

Лиховид Сергей Георгиевич(1974г). График, Живописец, Эмальер. Закончил ЛГХУ(Луганское Художественное Государственное Училище) 1990-1994гг. Один из основателей Экзот-клуба "Зело".  Основатель творческой мастерской "Лихо". Член Творческого Объединения "Белая Вежа" г.Волгодонск, а так же декоративно-прикладной секции при Союзе Художников Украины г.Одесса.  Автор проектов "FishFiction"(1998г.), "ElectroCity"(1999г.), "Мегаколос"(2000г.), "Tele-Mix"(2000-2002гг.), "КосмоСом"(2007г.), "Лабиринт69"(2008г.), "Дыхааание"(2010г.), "Чертова дюжина, Черная Жемчужина" (2011г.). 1995г. - Фестиваль городов Южного региона, ГВЗ, г.Волгодонск. Персональная выставка живописи, г.Olshtyn (Польша); 1996г. Персональная выставка графики, г.Olshtyn (Польша); 1997г. -"Волгодонск осенний", г.Волгодонск (Россия); Персональная выставка графики, г.Xanten (Германия). Персональная выставка графики "Запад-Востока", г.Луганск (Украина). Выставка союза UA; "2х2=5", ВКМ, г.Волгодонск; 1998г. Персональная выставка живописи "FishFiction" г.Луганск; Персональная выставка графики "Запад-Востока", г.Butryny (Польша); 1999г. Персональная выставка живописи "ElectroCity", г.Луганск;  Персональная выставка живописи "ElectroCity", г.Волгодонск; Персональная выставка живописи "ElectroCity", г.Москва галерея "Союз-Творчество". 2000г. - Персональная выставка живописи "Tele-MIX 11", г.Butryny (Польша). Выставка молодых Художников города Луганска "Мегаколос", г.Харьков (Украина). Выствка графики "Мегаколос" Центральный Выставочный Зал г.Луганск. Участник V-VI выставки Волгодонского творческого объединения "Белая вежа" - Персональная выставка живописи г.Olshtyn (Польша). Симпозиум Эмальеров, выставка эмалей г. Ярославль (Россия) 2001-2003гг. Персональные выставки живопись-графика г.Leba (Польша). 2005г. - Выставка графики Творческого объединения "Белая вежа", г.Волгодонск. 2007г. - Выставка живописи, г.Москва. Работы находятся в частных собраниях Украины, России, Польши, Германии, Италии. С 2003г. живет и работает в г.Одессе. Участие в художественных выставках: 2000г. - Рождественская художественная выставка художников ВТО «Белая Вежа», г. Волгодонск;  БДК - Выставка работ художников ВТО «Белая Вежа», г. Волгодонск, галерея «Белая Вежа».   Художественная выставка творческого объединения «Белая Вежа», посвященная 50-летию г. Волгодонска, Городской выставочный зал, г. Волгодонск. Художественная выставка 3-х поколений ( Г. Лиховид, Сергей Лиховид, Егор Ли

10 сентября Киевский национальный музей русского искусства открыл масштабную выставку Анатолия Криволапа "Простор". Художник представил около сорока своих работ. Среди них как ретроспективные, так и те, которые созданы в последние несколько лет. Творческое кредо, сформулированное еще ​​во времена становления художественного объединения «Живописный заповедник», прослеживается в каждой картине автора, однако каждое новое произведение, несмотря на формалистические вариации - это эстетическое сопротивление симуляции, опустошенности, расфокусированности современного художественного пространства, это декларация целостности, гармонического упорядочения мира, истинности бытия человека .  Анатолий Криволап - украинский художник, основатель «нового украинского пейзажа». Член Национального союза художников Украины. Родился 11 сентября 1946 года в городе Яготин Киевской области. В 1976 году окончил факультет живописи Киевского государственного художественного института. В 2011 году Анатолий Криволап был назван Человеком года, а в 2012 удостоен высшей Национальной премии Украины имени Т.Шевченко в номинации "изобразительное искусство". 1992 году стал одним из основателей украинской арт-группы «Живописный заповедник», которая провозгласила главной задачей живописи освобождение плоскости произведений от всех признаков реальной жизни. Криволап - один из популярных украинских художников в кругу отечественных и мировых коллекционеров. Живет и работает в Киеве. С 1976 года начал постоянно участвовать в региональных и международных выставках и арт-ярмарках. Основные выставки: галерея Donti, 1992 (Нюрнберг, Германия); галерея Dart, 1993 (Тулуза, Франция); галерея «Каспари», 1996 (Фюрт, Германия); Центр современного искусства, 2006 (Киев, Украина); Национальный художественный музей Украины , 2009 (Киев, Украина); Art Palm Beach Miami International, 2010 (США; Armory Arts Week, 2010 (США) и др. Вероника Панова и Юрий Вакуленко Работы А. Криволапа принимают участие в торгах ведущих мировых аукционных домов. В феврале 2011 года на торгах Phillips de Pury & Co в Лондоне полотно «Луна над рекой» было продано за $ 48 492, в мае полотно «Степь» ушло за $ 98 500, а в октябре, работа «Конь. Ночь» была продана за $ 124 343, что дает право считать Анатолия Криво

Наш візит до майстерні Петра Бевзи відбувся після відкриття його спільної виставки з Миколою Журавлем «Ми просто йшли» в музеї Шевченка. На той час ми вже встигли побувати в гостях у Миколи Журавля, відбулися деякі значні події в мистецькому просторі України, які викликали досить суперечливі відгуки… Було що спитати, було підґрунтя сподіватися, що бесіда буде цікавою. Розпочати  вирішили саме з суперечливого, бо відповіді на це могли бути найбільш несподіваними. Петро одразу зробив декілька заперечливих жестів, але врешті, надав відповіді. Це було справді цікаво, тому що торкалося фундаментальних людських цінностей. Можливі помилки, можливий поворот до старого, нафталінного минулого – як цього уникнути, які орієнтири є справжніми? Тим більш, деякі події в арт-просторі України останнього часу викликали обговорення саме в цьому аспекті. Петро дав досить розгорнуту відповідь, дуже цікаву і обґрунтовану. Все сказав, дещо уточнив і додав: «Але писати ми про це не будемо. Кожен обирає свій шлях, і я не хочу на когось впливати, тим більше, критикувати. Є мистецтво, і я прагну висловлюватись його мовою». А потім почалася повільна бесіда про творчий шлях Петра Бевзи, про ті події, які мали найбільший вплив на його світогляд. Про щось Петро розповідав, про щось говорив: «От я вам дам книгу чи каталог, там почитаєте». Але на наше здивування – як це сталося, про ту чи іншу подію в його житті, Бевза завжди відповідав однаково: «Це було випадково, так збіглося». Треба сказати, що ми запропонували почати нашу зустріч о другій, Петро попросив перенести на четверту: «Треба зранку попрацювати». І декілька разів в розмові Петро скаржився, що вкрай не вистачає часу: щось заплануєш, а з‘являються якісь справи, які не можна перекласти на іншого і це не про мистецтво (і про це також: «тільки не треба про це писати»)… Стає зрозумілим, що в житті цієї людини немає нічого випадкового і ніщо так просто не збігається. Навпаки, він дивиться на деякі збіги як на знаки, які хтось посилає нам зверху. Їх виставка з Миколою Журавлем розпочиналася у Нью-Йорку в один день з відкриттям Генеральної Асамблеї ООН, головним питанням якої було обговорення ситуації в Україні. Декілька разів їм передзвонювали з Українського інституту Америки, де експонувалась виставка, і просили згоди перенести відкриття виставки з четвертої на шосту, а згодом на сьому – посли і дипломати всіх країн світу не встигали з Асамблеї до музею на відкриття. А потім була черга, яку сфотографували з верхнього майданчика

19 вересня в галереї Калита Арт Клуб відбулося відкриття виставки молодого харківського художника Дениса Саражина. Народився 1982 року в м. Нікополь, Україна. Денис, за його словами, не є художником з дитинства. Рішення стати живописцем виникло завдяки щасливому збігу обставин, коли він, вступивши в Херсонський технічний університет, де займався комп'ютерною графікою, познайомився з випускником Кримського художнього училища імені Н.С.Самокиша дизайнером Юрієм Вакуленко. Побачивши роботи Юрія олією, почувши його розповіді про вчителей-художників, Денис зрозумів, що по-справжньому його цікавить тільки живопис. Спілкування з Юрієм, за словами Дениса, змінило його долю. Після цієї зустрічі Денис вступив в Харківську академію дизайну і мистецтв на відділення живопису. Треба було багато працювати, щоб наздогнати втрачений час: займатися додатково малюнком і живописом. З того часу Денис бере  участь в численних виставках, співпрацює з закордонними галереями. В 2006 році на конкурсі серед студентів трьох художніх академій отримав Диплом I - го ступеню за академічний живопис. З 2007 року — член молодіжного об'єднання Харківської секції НСХУ. У 2008 році — закінчив Харківську Державну академію дизайну та мистецтв (майстерня портретно-жанрова, викладачі проф. Чаус В.М., Ганоцький В.Л., керівник дипломної роботи Вінтаєв Ю.Н.). Як завжди, Тетяні Калиті вдалося створити щиру атмосферу спілкування з художником і гостями. Тетяна зауважила, що ми живемо в час, коли "не лишається речей, що викликають у нас безумовну довіру. Нестійкість і плинність усіх проявів життя набули загального характеру. І навіть непорушні за визначенням речі зраджують нас — як з'ясувалося, не здатні встояти і міжнародні юридичні домовленості, те, що мало бути непохитним. Отже, знову починаємо вибудовувати світ, заснований на довірі. Починаємо з себе, своєї професії". Надзвичайний та Повноважний  Посол Республіки Польща в Україні пан Генрік Літвін з дружиною пані Анною Літвін, Генеральний консул Республіки Польща в Україні пан Рафал Вольскі, Тетяна Калита та Галина Браіловська. На задньому плані - Борис Фірцак. На відкритті виставки Дениса Саражина "Речі, яким ми довіряємо" були при

Прекрасная живопись Любы Рапопорт, по-рембрандтовски психологизированная и одновременно остро экспрессивная, как у Сутина, могла появиться только из-под кисти, не обремененной корыстью и прагматизмом. При таких обстоятельствах душа касается, как сказала бы сама Люба, «того, кого не видишь, но чувствуешь».                                                                                                     Дмитрий Горбачев,                                                                                                               Искусствовед В экспозиции галереи - около пятнадцати киевских пейзажей, созданных художником в 90-х годах прошлого века. По словам автора, речь идет о «натуре, которая исчезает». 90 процентов мест, изображенных в работах, уже не существует: «Когда писала, даже и не думала, что так неожиданно быстро вместо знакомых домов, уютных двориков и скверов предстанут стеклянные цилиндры. Дома и дворики исчезают, а вместе с ними - и дух Киева ». «Киевские пейзажи (преимущественно это район Подола, над зданиями которого городская власть издевается десятилетиями) в интерпретации Л. Рапопорт являются живыми существами. Пейзаж захлебывается от боли, улицы становятся на дыбы, словно взывают о помощи. Около пейзажей художницы вспоминаешь слова, сказанные основателем Вашингтонской галереи искусств Дунканом Филипсом о пейзажах Хаима Сутина: «Они реагируют на будущие катастрофы, они словно предчувствуют агонии нашего мира, тотальной войны». Бесспорно, экспрессионистов Хаима Сутина, Эрнста Людвига Кирхнера и других можно считать непосредственными предтечами Любови Рапопорт. И их близость не в стилистическом наследовании. Л. Рапопорт раньше и точнее, чем большинство ее молодых коллег, пришла к неординарному, модернистскому мышлению, предчувствовала разломы, травмы, трансформации приближающейся «чернобыльс

ФОРМА ОБРАТНОЙ СВЯЗИ
Проверочный код *
Восстановить пароль
Для восстановления пароля введите адрес электронной почты, указанный Вами при регистрации. Вам будет отправлено письмо с дальнейшими рекомендациями.
Если у Вас возникли вопросы, свяжитесь с нами по телефону: 044-331-51-21
Авторизация
Регистрация
* Обязательно для регистрации на ресурсе
** Обязательно для выставления лотов
Пароль должен иметь длину не менее шести знаков; содержать комбинацию как минимум из трех указанных ниже знаков: прописные буквы, строчные буквы, цифры, знаки препинания; не должен содержать имени пользователя или экранного имени.
Проверочный код
правила ресурса *
условия аукциона **