Наверх
Меню
Меню

Мои лоты

Галина Браиловская

Рейтинг:
(660)
Рейтинг по сделкам:
+0 -0
Дата рождения
27/07/1964
Регион:
Украина, Киев
Все лоты пользователя
Подписаться
Тип записи
Категории
Дата публикации
Тег

26 января 2015 года в зале Института проблем современного искусства состоялось открытие выставки Школы современного искусства "Зерна нового. Время как реальность". На выставке представлен плод коллективного творчества: учеников школы – начинающих художников и кураторов, а также художников и кураторов уже состоявшихся – преподавателей, сочувствующих идее поддержки нового.   Виктор Сидоренко и Наталья Шпитковская Во время выставки мы пообщались с преподавателем Школы современного искусства Антоном Логовым, который рассказал о своих учениках и работе в школе: "Руководитель проекта Виктория Бурлака пригласила меня вести курс современной живописи в Школе современного искусства. Ученики школы — люди, не имеющие профессионального художественного образования. Некоторые из них учились в художественной школе, не более того. Меня это заинтересовало... Моя задача в обучении — не создание своих клонов, а направить учеников в сторону искусства. Я считаю, что чем больше людей будут идти в этом направлении, тем будет лучше для нашего общества. Я не знаю, станут ли наши ученики художниками, будут ли они продолжать заниматься живописью, но то, что они будут культурными людьми — это точно. Основная особенность сегодняшней выставки – ее экспериментальный, свободный, открытый формат для поиска новых ходов".   Виктория Бурлака, Антон Логов и Виктор Сидоренко Художники, принявшие участие в выставке: Евгения Антонова, Ольга Антонова, Анна Битаева, Алена Бондаренко, Мария Драчук, Маргарита Киселева, Катерина Кубицкая-Солдатова, Алена Кузнецова, Елена Лукьянова, Юлия Захарова, Наталья Лиховая, Ольга Чекотовская, Алена Шосталь, Лилия Чавага, Оксана Чепелик, Антон Логов, Сергей Попов, Игорь Янович, Андрей Дудченко, Виктор Арефьев, Марина Биндич, Олег Грищенко, Юрий Пикуль, Михаил Завальный, Станислав Силантьев, Андрей Сидоренко, Эльмира Шемсединова, Кирилл Коваленко, Татьяна Кашкарова, Устим Федько, Максим Рыбалко, Дмитрий Щеголев, Cirrus Minor, Наталия Муха, Марта, Олег Камлук, Слава Кононов (In Trash), Бондеро, Альбина Ялоза, Александр Пролетарский, Алена Токовенко.   Антон Логов Кураторы выставки: Виктория Бурлака, Алиса Гришанова, Люся Зоря, Ирина Кочубей, Ксения Логан, Ксения Рожак-Литвиненко, Катерина Петрусь, Анастасия Мережко, Анна Бондарь, Ирина Соболь. Задействованные в подготовке преподаватели: Антон Логов (курс живописи),

23.01.2015 года в Национальном музее изобразительного искусства состоялось открытие выставки "Спецфонд. 1937-1939 г.г." В трех залах представлены 93 работы, среди которых полотна Александры Экстер, Давида Бурлюка, Александра Богомазова, Виктора Пальмова, Ивана Липковского, Василия Сильвестрова, Кирилла Гвоздика, Оксаны Павленко, Абрама Черкасского, Михаила Бойчука, Ивана Падалко и других художников. Первый зал экспозиции условно назван «Война и восстание» и начинается картиной Онуфрия Бизюкова «Краснофлотец», которая в свое время поддавалась жесткой критике и считалась порочащей образ советского воина. Второй зал — «Сельскохозяйственный». Последний зал – «Индустриализация».     Во времена СССР в ведущих музеях страны существовали особенные собрания — "спецфонды", в которых хранились работы художников, признанных "врагами народа". Произведения, попавшие в такие собрания, должны были быть спрятаны подальше от публики, а в идеале — уничтожены. В Национальном художественном музее Украины специальный секретный художественный фонд сформировался в 1937-1939 г.г. В него из музеев Украины завозились произведения "врагов народа", "формалистов", "националистов" — тех, кто по мнению партийных идеологов "искажал социалистическую действительность" и "представлял угрозу" новому обществу. Большинство имен и произведений на годы исчезли из истории украинского искусства. Так в Спецфонд НХМУ попали картины Александры Экстер, Александра Богомазова, Давида Бурлюка, Виктора Пальмова, Алексея Грищенко, Семена Йоффе, Неонилы Гриценко, Михаила Бойчука, Михаила Жука, Николая Ивасюка и многих других художников. Судьба большинства из них оказалась трагичной. По обвинению в контреволюционной националистической деятельности были расстреляны: Михаил Бойчук, София Каменская-Бойчук, Иван Липковский,  Василий Сильвестров, Николай Ивасюк, Иван Падалка, Василий Седляр, Илья Шульга. Значительные сроки заключения получили Онуфрий Бизюков и Кирилл Гвоздик. Покинули Украину и уехали в Москву Йосиф Гурвич, Ирина Жданко, Оксана Павленко, в Казахстане поселился Абрам Черкасский. Те, кто остался в живых, навсегда изменили свою жизнь, свою живописную манеру. Много художественных произведений 1920-х—1930-х г.г. надолго были изъяты из контекста украинского искусства.

            Творчість В’ячеслава Приходько, вихованця Львівського інституту декоративного і прикладного мистецтва,  в образотворчому мистецтві Закарпаття – особлива неповторна сторінка. В гурті  сучасних митців краю як загально визнаних, так і тих, що знаходяться в процесі самоствердження, він виозначується якоюсь особливою  художницькою  інтелігентністю, загостреним малярським  естетизмом, творчою свободою і розкутістю, впевненим  професіоналізмом. Свою відданість традиціям закарпатського живопису він висловлює не посередництвом зовнішніх ознак, вона   криється в розумінні глибинної суті  локального образотворення.    В’ячеслав Приходько. Вгору по сходах, що ведуть вниз.          Вже в перших самостійних мистецьких працях художник прагнув сформувати особистісну творчу концепцію, намагався знайти суголосну  своїм світоглядницьким ідеалам зображальну лексику, власну формулу образно-емоційного потрактуання теми. Стилістична прикмета творчої манери Вячеслава – послідовний конструктивізм формовияву, що є незмінною домінантою  його авторської  малярської позиції. Свої мистецькі принципи художник вирішував у руслі  активізації декоративної палітри, насиченої відкритими, артистично імпровізованими кольорами, у свідомо акцентованій монументалізаціі, стилізації і узагальненні  живописних зображень, у візуальному очищенні картинного простору від тягаря зайвих деталей. Його творам незмінно властива естетична самодостатність, емоційна комфортність, відсутність провокативності, конфліктності. У полотнах живописця панує стихія кольору і світла, рухлива живописна пластика, збагачена складними фактурними модуляціями.   В’ячеслав Приходько. Світла експрессія         В діапазон мистецького погляду живописця  потрапляло  усе багатство і розмаїття проявів нашої екзистенції, він був незмінно відкритий найрізноманітнішим враженням  та  почуванням і своє  призначення бачив  в їх перетворенні  на матеріал мистецтва. Однак, своєю популярністю в колах численних симпатиків, поціновувачів та фахівців, він завдячував, передусім, міському краєвидові, виоформленому на виразних особистісних зображальних  висло

Час минає... Крокує невимовно болісно-неквапно чи летить безжально стрімко-невпинно. І ти вже й не знаєш, де ти, коли ти, як ти. Те, що було, стає тим, що буде. Те, що є, раптом вислизає, тече крізь пальці, мов вода у клепсидрі...   «Рух часу» – виставка левкасів, створених Олексієм Малих упродовж останнього десятиліття. Десятиліття, сповненого надій, кохання, розчарування, болю і знов надій. Що відчувають руки митця, торкаючись дерева чи полотна – первозданного, справжнього, чистого? Чи можна раціонально пояснити, що хоче сказати художник, про що він думає у певному вимірі часу? Чи, може, просто душа, стомлена від механічного запрограмованого просторового руху, хоче звільнитися і нарешті знайти саме той колір, той символ, той знак? Коли виникла ця робота? А ця? Відстань – десятиліття. Хіба це важливо? Час минає, та дерево залишається теплим, полотно – незаймано-чистим, а душа – «мандрівницею ніжною» у часі і просторі. Марина Шинкарук      Олексій Малих. Народився 1956 р. у Берліні (Німеччина).  1981 р. закінчив Московський державний педагогічний інститут, художньо-графічний факультет. Розпочав виставкову діяльність з 1979 р. (Москва).  З 1987 р. – учасник регіональних та зарубіжних виставок. З 1995 р. – член Національної спілки художників України. З 1996 р. – співкуратор проекту „Весняний вітер”. Живе та працює у Києві.   Ліза Портнова і Андрій Кіріченко Микола Соколов, Петро Лебединець і Оксана Білоус Юрій Макаров Наталка Пікуш і Неллі Ісупова

16 січня 2015 року у виставкових залах Національної спілки художників України відбулася презентація Першої всеукраїнської виставки "Сучасне “мистецтво вогню” України (кераміка, скло, метал)".   Виступає Зоя Чегусова Автор ідеї, організатор виставки – Володимир Балибердін, член НСХУ, голова секції декоративно-прикладного мистецтва КОНСХУ, лауреат премії Катерини Білокур. Автор концепції, куратор-координатор виставки – Зоя Чегусова, член НСХУ, президент Української секції Міжнародної асоціації арт-критики АІСА, н. с. ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка, заслужений діяч мистецтв України. Куратор розділу «Художня кераміка» - Марко Галенко, член НСХУ,лауреат численних міжнародних виставок і симпозіумів. Куратор розділу «Художнє скло» - Стас Кадочніков, член НСХУ,лауреат численних міжнародних виставок і симпозіумів, лауреат премії ім. Сергія Колоса. Куратор розділу «Художній метал» - Володимир Балибердін, член НСХУ, голова секції декоративно-прикладного мистецтва КОНСХУ, лауреат премії Катерини Білокур.   Галина Дюговська, Аріадна Феодосіївна Вялець, Неллі Ісупова, Стас Кадочніков У виставці прийняли участь біля 100 майстрів зі всєї України, які представили понад 300 творів. Ця масштабна виставка об’єднала творчість вже відомих та молодих майстрів сучасного мистецтва кераміки, скла та металу. Автором ідеї та організатором виставки став член Національної спілки художників України та Спілки дизайнерів України, голова секції декоративно-прикладного мистецтва Київської організації Національної спілки художників України Володимир Балибердін ( на головному фото).   Робота Володимира Балібердіна На експозиціі представлені предмети об’ємно-просторової пластики, панно, станково-декоративні композиції, декоративні посудини, арт-об’єкти для оздоблення архітектурного простору в матеріалах кераміки, скла, металу. Виставка демонструє експериментальні пошуки засобами художньої виразності сучасного "мистецтва вогню" в різноманітних авторських ст

ОЛЕКСІЙ МАЛИХ ЛЕВКАС Час минає… Крокує невимовно болісно-неквапно чи летить безжально стрімко-невпинно. І ти вже й не знаєш, де ти, коли ти, як ти. Те, що було, стає тим, що буде. Те, що є, раптом вислизає, тече крізь пальці, мов вода у клепсидрі… «Рух часу» – виставка левкасів, створених Олексієм Малих упродовж останнього десятиліття. Десятиліття, сповненого надій, кохання, розчарування, болю і знов надій. Що відчувають руки митця, торкаючись дерева чи полотна – первозданного, справжнього, чистого? Чи можна раціонально пояснити, що хоче сказати художник, про що він думає у певному вимірі часу? Чи, може, просто душа, стомлена від механічного запрограмованого просторового руху, хоче звільнитися і нарешті знайти саме той колір, той символ, той знак? Коли виникла ця робота? А ця? Відстань – десятиліття. Хіба це важливо? Час минає, та дерево залишається теплим, полотно – незаймано-чистим, а душа – «мандрівницею ніжною» у часі і просторі. Марина Шинкарук   Народився 1956 р. у Берліні (Німеччина).  1981 р. закінчив Московський державний педагогічний інститут, художньо-графічний факультет. Розпочав виставкову діяльність з 1979 р. (Москва). З 1987 р. – учасник регіональних та зарубіжних виставок. З 1995 р. – член Національної спілки художників України. З 1996 р. – співкуратор проекту „Весняний вітер”. Живе та працює у Києві. Виставка буде відкрита для відвідування з 23.01.2015 — 5.02.2015. Адреса Bilous Location: м. Київ, вул. Червоноармійська, 17-а.

Абстрактный экспрессионизм (англ. Abstract expressionism) – течение в абстрактном искусстве, возникшее в США в 1940-х г.г. и представленное главным образом творчеством художников так называемой Нью-Йоркской школы. Термин «экспрессионизм» был введён чешским историком искусств Антонином Матейчеком в 1910 году в противоположность термину «импрессионизм». Объясняет он его таким образом: «Экспрессионист желает, превыше всего, выразить себя. Экспрессионист отрицает мгновенное впечатление и строит более сложные психические структуры. Впечатления и умственные образы проходят через человеческую душу как через фильтр, который освобождает их от всего наносного, чтобы открыть их чистую сущность, и объединяются, сгущаются в более общие формы, типы, которые автор  переписывает через простые формулы и символы". Словосочетание «абстрактный экспрессионизм» впервые появилось в 1919 году на страницах берлинского журнала “Der Sturm” в статье немецкого искусствоведа Э. фон Зюдова. Применялось оно для обозначения некоторых аспектов искусства экспрессионистов. В 1929 году Альфред Барр впервые применил этот термин для характеристики ранних работ Кандинского, который и считается прямым родоначальником данного направления в живописи. И, наконец, 30 марта 1946 года в “New Yorker” Роберт Коатс в статье о выставке в галерее Мортимера Брандта закрепил термин «абстрактный экспрессионизм» за работами конкретной группы художников, написав о художнике Гансе Хофмане: «Он, несомненно, – один из самых бескомпромиссных представителей того, что некоторые люди называют каляко-маляковой школой живописи, а я более почтительно окрестил абстрактным экспрессионизмом».    Работы Ганса Хофмана Это направление впоследствии продолжило начатое Кандинским и сюрреалистами «освобождение» искусства от контроля разума и каких-либо логических законов, от традиционных законов цветовых отношений. Девизом абстрактных экспрессионистов стала формула, сформированная Карлом Рурбергом: «Освобождение от правил, освобождение от формализма, от господства линейки и циркуля, но в первую очередь – освобождение свободно струящегося цвета от доктринерских законов формы». Само течение возникло в сороковых годах XX века под влиянием идей Андре Бретона. Изначально оно носило название «абстрактный сюрреализм». Главными центрами его зарождения были Париж и США. В США абстрактный экспрессионизм возник благодаря европейск

Як повідомляє видавництво PolyArtGallery, 23 січня Національний художній музей України представить проект-реставрацію СПЕЦФОНД. В рамках проекту будуть представлені роботи художників періоду 1937-1939 років, які, на думку партійних ідеологів, спотворювали дійсність і представляли загрозу «нового суспільства». Абрам Черкаський. Приїзд чужоземних робітників. 1932 Деякі провідні музеї на теренах колишнього СРСР мають особливі зібрання, відомі музейникам як «спецфонди». Та їх призначення – не збереження виняткових шедеврів чи рідкісних творів. Артефакти, яким «пощастило» потрапити в такі зібрання, як мінімум, мали бути схованими подалі від людських очей, як максимум – знищеними. У Національному художньому музеї України (тоді Державному українському музеї) Спеціальний секретний фонд сформувався у 1937 – 1939 рр. До нього з музеїв Харкова, Одеси, Києва, Полтави та зі спецфондів Української художньої виставки завозились твори «ворогів народу», «формалістів», «націоналістів» – тих хто, на думку партійних ідеологів, «спотворював дійсність» і являв загрозу «новому суспільству». Більшість імен та творів на довгі роки були викреслені з історії українського мистецтва. Так до Спецфонду НХМУ потрапили Олександра Екстер, Олександр Богомазов, Давид Бурлюк, Віктор Пальмов, Олекса Грищенко, Онуфрій Бізюков, Неоніла Гриценко, Семен Йоффе та багато інших художників. Інвентарна книга Спецфонду 1939 року налічувала 1747 позицій, серед яких живопис, графіка, обкладинки книг, фотографії, скульптура, посуд, папки з музейними справами, плакати, хрести, ікони, книги, дипломи, листування, вирізки з газет. Своїм порятунком вони мають завдячувати… війні, яка відсунула на другий план боротьбу з «ворожим» мистецтвом та відданості музейників своїй справі. Із 1987 року розпочалась копітка робота по переведенню творів до основного фонду. Деякі з них вже повернулись до глядача, як от полотна Віктора Пальмова чи Василя Седляра, а є твори, яких ніхто не бачив від 1930-х. Робота триває, і виставковий проект «Спецфонд» є лиш етапом на довгому шляху з реставрації та реабілітації забутих сторінок українського мистецтва. Те, що зар

21.01–3.02.2015   Галерея современного искусства «Триптих АРТ»  в рамках сотрудничества с молодыми художниками  представляет: Nick Ace Abstract Expressionism     Nick Ace Образование: -Art students League of New York -Ateliers Beaux-art de la ville de Paris. Работает в направлении абстрактного экспрессионизма. Вернисаж 21 января в 18.00 по адресу: ул. Десятинная, 13.  Выставка открыта для посещения 22 января – 3 февраля.                                                                           Издательский партнер портала In Art - Остап Ханко  

  В Институт проблем современного искусства на должность директора выставочных проектов Наталья Шпитковская  пришла после ЦСИ М17, где вместе с командой принимала участие в становлении нового тогда центра современного искусства. ИПСИ привлек своей серьёзной исследовательской и научной программой, а также отсутствием зацикленности на «зарабатывании» денег любой ценой. «Мне импонирует, что здесь могут реализовываться серьёзные проекты в области современной культуры. Институт не единожды представлял Украину на Венецианской биеннале, многие наши научные сотрудники известны за рубежом, не говоря о том, что в стенах ИПСИ экспонировали свои работы большинство  из ныне известных украинских современных художников. За время моей работы в ИПСИ мне посчастливилось помочь в организации ряда успешных и хочется надеяться исторических проектов» - улыбается Шпитковская.   На презентации каталога ИПСИ Вам приходится много ездить, современное искусство очень динамично развивается, нужно быть в курсе мировых тенденций. Это необходимость, я постоянно работаю над тем, чтобы «расширить горизонты», я против того, чтобы рассматривать украинское искусство в контексте одной страны, мы заслуживаем большего.  Институты современного искусства есть во многих странах и выполняют просветительскую роль, также как и помогают многим молодым художникам представить свое искусство. Институциональное признание художника ценится за рубежом, для многих выставка в МoМА или в Tate Modern – апогей их карьеры, а проекты, например, в Институте Современного Искусства в Лондоне или в Чикаго – важные ступени к этой вершине. За рубежом некоммерческие арт-институты поддерживают частные или корпоративные меценаты, к этому располагает лояльное законодательство, поддержка местных властей. Вот, буквально недавно заявили о постройке нового здания Института Современного Искусства в Майями, с бюджетом более 4 миллионов долларов, и все это оплачивают частные инвесторы. В Украине я знаю людей, которые хотели сделать музеи современного искусства, но отказались от этой затеи, иначе могли бы стать заложниками своей мечты и терпеть поборы пожизненно. В США в 20-х годах прошлого столетия Рокфеллер и другие патроны рискнули создать музей для нового искусства Museum of Modern Art (MoMA), который сегодня принимает миллионы посетителей. Коллекция музея постоянно росла и помещение расширялось, а многоуровневая система привлечения  «donations», благотворительных взнос

ФОРМА ОБРАТНОЙ СВЯЗИ
Проверочный код *
Восстановить пароль
Для восстановления пароля введите адрес электронной почты, указанный Вами при регистрации. Вам будет отправлено письмо с дальнейшими рекомендациями.
Если у Вас возникли вопросы, свяжитесь с нами по телефону: 044-331-51-21
Авторизация
Регистрация
* Обязательно для регистрации на ресурсе
** Обязательно для выставления лотов
Пароль должен иметь длину не менее шести знаков; содержать комбинацию как минимум из трех указанных ниже знаков: прописные буквы, строчные буквы, цифры, знаки препинания; не должен содержать имени пользователя или экранного имени.
Проверочный код
правила ресурса *
условия аукциона **