Наверх
Меню
Меню

Мои лоты

Галина Браиловская

Рейтинг:
(677)
Рейтинг по сделкам:
+0 -0
Дата рождения
27/07/1964
Регион:
Украина, Киев
Все лоты пользователя
Подписаться
Тип записи
Категории
Автор
Дата публикации
Тег

19 жовтня ЦСМ «Білий Світ» презентує виставку малюнків та об’єктів Сергій Алієва-Ковики «Шио, Заха, Марко».    Сергій Алієв-Ковика, митець з Дніпра, завжди приділяв багато уваги мотивам сім’ї, матері й дитини, питанням дитинства. Тож нову виставку він присвятив своїм підростаючим онукам і вирішив показати публіці результати спільних з ними ігор, забавок і занять – малюнки, нариси, різані з дерева іграшки тощо. Шио, Заха, Марко – це імена онуків, що стали джерелом ідей та натхнення для свого невтомно-утішливого, винахідливого дідуся.  Життєописова та життєстверджувальна виставка Сергія Алієва-Ковики занурює у взаємодію з дітьми і дитячою грою; динаміка сюжетів та експресія техніки залучає глядача до стану активної гри, сповненої емоцій. Любов і забавки – це доля бабусь і дідусів, адже перед ними не стоїть задача виховати, яка стояла, коли вони ростили власних дітей. Лише розважати, насолоджуватися моментом, дивуватися тому, як розвиваються та схоплюють усе на льоту їхні онуки. 350 малюнків – як практика митців-концептуалістів, що фотографують себе щодня протягом усього життя – допомагає глядачеві відчути вируючі вібрації змін характеру, рис обличчя і захоплень підростаючих онуків. Неоекспресіоністський підхід Сергія Алієва-Ковики ставить його поруч з такими авторами, як Ґеорґ Базелітц, Адріан Геніе та Мішель Баскія. Енергія, з якою на одному подиху написані полотна, віддзеркалює та зберігає кожен відтінок подиву від споглядання потужної та нескінченної сили нового життя. Сергій Алієв-Ковика народився 29 жовтня 1956 року в селі Бабайківка на Дніпропетровщині. Закінчив Московський поліграфічний інститут, майстерню Мая Мітурича. Проводив виставки живопису, гравюри, малюнку, фотографії та пластики у багатьох містах України. Мешкає та працює у м. Дніпро.   Експозиція триватиме до 2 листопада Адреса: Київ, вул. Пушкінська, 21а Інформаційні партнери: https://teletype.in/@whiteworldgallery/info.partners

Текст і фото: Андрій Котлярчук   Знайомство з поліськими язичниками сталося випадково. Я досліджував притоки річки Тетерів на їх фотогенічність. Час від часу ці струмки нагадували мені справжні джунглі, над зовнішнім виглядом яких працювали дорогі декоратори з кіно. Чистий білий пісок на дні, мальовничий бурелом зверху робили картинку наче намальованою. А петлі, які робили стрімкі потоки приводили мене у захват.  Одного разу знайшовши на військовій карті маленький потік з історичною назвою, вирішив його дослідити. Продравшись скрізь хащі, я застиг від побаченого. Це був справжній храм природи. Коріння велетенського дубу плескали води струмку. Його крона нагадувала шатер шапіто. Вона домінувала над лісом, в неї миттєво плутались пориви вітру та зупинялось світло.  На протилежному березі струмка росли два дуби, стовбури яких колонами стрімко уходили в небо. Між ними відстань була трохи більше метра. Ці дуби були молодшими за патріарха гаю, але і вони приголомшували своєю величчю. Я перестрибнув струмок і став між ними. Руками автоматично доторкнувся до стовбурів. Дерева на дотик були шершаві та грубі. В цей момент я відчув хвилі щастя. Неподалік від дубу був розбитий невеличкий стан, який скоріше можна було назвати лігвом. Дах з гілок та трави, сіно на землі, напроти місце для вогнища та стінка з колод для маскування променів ватри. Лігво виявилось настільки мальовничим, що я зрозумів, що проведу тут певний час з камерою.   Тільки я виставив штатив, як з’явився господар гаю. Одягнутий у світлу льняну сорочку та такі ж штани, він був схожий на учасника фестивалю присвяченому Київській Русі. Але це було справжнє життя. Так я зіштовхнувся з культурою лісового народу з яким билася княгиня Ольга та інші хвилі загарбників. І ця культура Полісся значно відрізнялася від культури козаків та степу, на якій нас сьогодні виховують. Неочікуване знайомство з поліськими язичниками у Священному гаю дало поштовх до нових досліджень. Стара віра досить толерантно та міцно переплелася з православ’ям, взяла до себе залишки тенгріанства та прийняла відлуння романських свят. Поступово, крок за кроком та рік за роком, в мене з’являлось все більше знайомих у глибинці Полісся, які розкривали перед моїми очима невидиме на поверхні буття скрите життя. 

Stedley Art Foundation презентує виставку Олександра Дубовика — українського шістдесятника, представника генерації неоавангардних художників.  В проєкті буде показано різні напрямки творчості художника: від перших знакових живописних “букетів” створених у 1960-тих і серій гуашей до унікальних артбуків, в яких художник втілював свої найбільш сміливі ідеї. В експозиції також буде відтворено атмосферу Новоапостольскої церкви у Києві, для якої художник створив проєкт вітражного оформлення.  Олександр Дубовик — знакова фігура в історії українського мистецтва. Він створив корпус живописних і графічних творів, що сьогодні зберігаються у світових музейних колекціях, а також виклав свої погляди на мистецтво у текстах, філософських трактатах та поезіях.  Творчість Дубовика складна і багаторівнева, кожен знак, створений ним має свою історію, свій характер. Образна мова, якою промовляє до нас художник, сягає своїм корінням традицій іконопису, супрематизму, символізму. Дубовик оперує поняттям метаморфоз і палімпсестів — нашарування багатьох реальностей і смислів.  Для нього важливою стає думка Матісса про те, що значимість художника визначається кількістю нових знаків, які він вводить в арсенал образотворчої мови. Так Дубовик створює власні знакові системи і оперує поняттями, які ще не знайомі нам, але вже давно зрозумілі йому і втілені на численних полотнах. Проєкт реалізовано за підтримки Stedley Art Foundation та приватного банкінгу А-клуб Альфа-Банка Україна. Виставка працюватиме до 26 листопада. Адреса: ЄрміловЦентр м. Харків, Площа Свободи, 4 (головний корпус ХНУ ім. В.Н.Каразіна, вхід зі сторони Клочківського узвозу)

50 робіт художників з 15 країн світу на першій Бієнале Цифрового та Медіа Мистецтва в Києві    Унікальна інноваційна культурна подія ‒ перша Українська Бієнале Цифрового та Медіа Мистецтва відбудеться з 15 по 30 жовтня. Понад 50 сучасних робіт художників з 15 країн світу будуть представлені на 700м² сучасної медіа галереї ARTAREA в Києві. Програму бієнале доповнять живі виступи артистів та міжнародна конференція. Завдяки підтримці Українського культурного фонду, посольства Іспанії в Україні та Іспанської Агенції з розвитку (AECID) вхід на всі заходи буде вільним, за умови попереднього запису.   Від класичних до найновітніших: інсталяції, відеоарт, кінетичні, VR та NFT-експонати — українська бієнале представить прогресивні приклади діджитал та медіаарт від художників з Іспанії, Франції, Італії, Великої Британії, Нідерландів, Німеччини, Португалії, Шотландії, Румунії, Ірану, Канади, Японії, Тайваню, Південної Кореї та України.  Всі міжнародні та українські експонати об'єднує головна тема Бієнале ‒ «30 років Свободи». Кураторами виставки стали Валерій Коршунов (Україна) та Юрій Лех Поланский (Іспанія). Роботи українських митців обирались за допомогою відкритого конкурсу. За його результатами було відібрано понад 10 експонатів.  “Головна тема бієнале — «30 років Свободи» — покликана осмислити стан незалежності українців та феномен свободи людини в еру постковіду через сучасні діджитальні форми мистецтва. Ми прагнемо презентувати погляд на ці питання зсередини (з України) та ззовні (в Україну), через залучення прогресивних іноземних митців, співкуратора з Європи, створення інтернаціональної програми та серії лекцій із міжнародними спікерами” ‒ каже Валерій Коршунов, український митець, автор медіа-скульптури «Київський Кит», діджитал скульптури «Чорнобильське Сяйво», медіа-барельєфу «Прометей», проєктів Звуки Чорнобиля, медіа-виставки ARTEFACT, проєкту «Український медіаарт на Burning Man».  Міжнародний куратор Юрій Лех Поланский – митець медіа-арту з 30-річним досвідом. У 1980-х він став піонером розвитку електронної музики та цифрового аудіовізуального мистецтва в Іспанії. Починаючи з 2009 року, щорічно організовує престижний міжнародний фестиваль медіа-арту MADATAC, що має три відзнаки EFFE як знаковий культурний фестиваль: «Медіа та цифрові технології змінюють наш світ. Міжнародна пандемія COVID 19 продемонструвала, що держави здатні порушувати права людей, гарантовані їм Конституцією, шпигувати за їх пересуванням через мобільні додатки, карати за свободу слова. Корпорації продають особисті дані рекламодавцям т

Художники Віктор Дейсун та Василь Змієвець у традиційному для галереї проекті “на двох”. В першу чергу їх об’єднує те, що обидва вони плідно працюють у нефігуративному живописі. Друге – вони давні сердечні друзі, і в цьому аспекті назва виставки набуває додаткового значення:  Яготин – це не тільки назва козацького міста, це – точка перетину, місце зустрічі і спілкування двох художників-друзів.    І Віктор, і Василь родом з Поділля. Обидва, хоч і з різницею у кілька років, навчалися у київській ДХСШ імені Т. Г. Шевченка, а згодом – у Львівській національній академії мистецтв. Обом авторам притаманна щира любов до рідної історії (звідси, можливо, і Яготин), глибинне знання українського традиційного мистецтва. Віктор володіє техніками мозаїки, вітражу і навіть писанкарства. Василь має освіту майстра художнього скла. Обидва художники працюють у техніці левкасу. Попри все, надають перевагу нефігуративному живопису.   Віктор Дейсун зовні стриманий, спокійний, розважливий, заглиблений у свій внутрішній світ інтелектуал. Визначає власну творчість поняттям «формалізм». І дійсно, його шлях – постійний пошук форми як у живописі, так і у змістовних, цікавих за побудовою інсталяціях. На думку куратора виставки Олексія Малих, творчість Віктора – це синтез експресіонізму та конструктивізму. Віктор не любить розповідати про свої роботи, вважає, що нефігуративне мистецтво не потребує пояснень. Можливо, тому, що воно дуже близьке до музики.   Василь Змієвець вельми експресивний за вдачею. І свій темперамент виплескує на полотна, але з ретельно виміряними чи, навпаки, інтуїтивно-підсвідомими акцентами. І це вже інша музика, в якій відчуваються мотиви і темперамент давньої культури Галичини – з її таємницями і силою нездоланності. Блакитне і зелене на полотнах. Розуміє, що він без того не може. Тому, що це – Карпати. А вони так близько від нього!   Нефігуративне мистецтво завжди провокує глядача на безпосередні емоційні реакції, оскільки ні про що не розповідає і нічого не пояснює. Якого кольору і звучання будуть ваші емоції? Відвідайте виставку – і відчуєте.   Виставка триватиме з 06.10 по 30.10.2021.   Адреса: Галерея Imagine Point, м. Київ, Голосіївський пр-т, 86/1, вхід зі двору.  

З 8 вересня в галереї сучасного мистецтва Forsa Gallery можна побачити новий проєкт українського художника Олексія Литвиненка «Момент Споглядання». Художник працює в жанрі станкового живопису, створюючи полотна в стилістиці метафізичного реалізму. Мета живопису Литвиненко полягає у проникненні в суть світу, до базових глибин. Вибравши виважено просту мальовничу манеру художник уникає спокус декорування, прикрашання та марнослів'я. Натомість в його роботах знаходимо достатній мінімум, який відтворює гармонію існування. У його роботах присутній космос, єдність часу і простору. Ми не можемо зрозуміти таємницю зоряного неба, але сприймаємо його як грандіозне і одночасно звичне явище. «Фіксуючи нашу увагу на звичайних явищах, Олексій Литвиненко привносить в життя глядача нове розуміння звичайних речей. Картини Олексія стають приводом подивитися на світ інакше. Споглядання - це спосіб пізнання світу та відкриття істини », - зазначає галеристка Аліса Нанавова. Адреса: лобі готелю Hyatt Regency Kiev за адресою вул. Алли Тарасової, 5. Дата: 08.10-31.11 Вхід вільний.

5 жовтня в арт-просторі "Ornament Art Space" відкриється виставка київського художника Павла Мазая "Дерть". Юлія П'ятецька присвятила творчості цього художника статтю, яку ми пропонуємо вашій увазі.   Павло Мазай народився і виріс в Києві, де й досі мешкає, він городянин, і це вкрай важливо для сприйняття його особистості і творчості. Тим цікавіші природні і тваринні серії Мазая, які вражають насамперед відчуттям несамовитої свободи, справжності, щирості і краси.  Найкращі роботи Павла, на мою особисту думку, народжувалися саме за міськими мурами і метушнею загачених вулиць. Там, де на тебе не тиснуть нескінченні стіни, не розчиняє натовп, не травмує сучасний архітектурний безлад, де ти залишаєшся сам на сам, без щохвилинних обмежень мегаполісу, з чистою і чесною стихією природи.  Це дуже потужний виклик - опинятися на самоті поміж небом і землею, власне, творчий пошук Мазая відбувається в місцях, де відступають стіни і мури. “Заїдь в село, спитай, хто ти”, - сказав якось Павло. Він мав на увазі дещо інше, але природна стихія, яка нагадує про свої права, ледь місто закінчується, робить людину більш свідомою і розкутою, це безцінний досвід, і Мазай використовує його як митець. І “Дерть” народжувалася саме так. Коли дивишся в обличчя його коней, саме - в обличчя, я не помилилась, відчуття жахливої роздробленості і розірваності цього світу відступає. І декілька автопортретів цієї експозиції звісно не випадковість.  Серія "Дерть" лімітована серія 15 екземплярів, 2021 Павло багато їздить, мандрує, і його портрети - будь то людина, кінь, корова, метелик - це теж пошук себе, спосіб самопізнання, подолання існуючих рамок, вічний перетин кордонів. Кожна його робота в якомусь сенсі ще й автопортрет. І кожна свідчить про єдність всього живого. Дерть – це неочищене подрібнене зерно, що йде на корм худобі. Дерть може бути назвою якогось українського села. Я не питала Павла, чому він так назвав свою серію. Я вважаю, глядачу треба залишати порожній простір, який він заповнить змістом самотужки, без авторських вказівок і натяків. Свобода висловлювання передбачає свободу сприйняття. Це важливо – бачити і думати своє.  Павло завжди залишає розкішний простір для тлумачень – дивитися в обличчя його коней і не думати про все на світі не можливо. Для мене “Дерть” Мазая – це споконвічне зерно світобудови, свідоцтво міцного вселенського взаємозв`язку, що існував задовго до того, як людина визнала себе вінцем творіння. Це природна свідомість, вселенська безмеж. Дерть - це досконалість всього неочищеного.   Текст: Юлія П`ятецька

5 жовтня у київському аукціонному домі «Золотое Сечение»  відбудеться осінній аукціон коллекційного класичного та сучасного мистецтва.  Передаукціонна виставка під назвою CLASSIC & CONTEMPORARY ART розпочне свою роботу вже 28 вересня. Виставку можна буде побачити до 5 жовтня включно. Ставки на лоти приймаються в режимі тихого аукціону в залі експозиції та на сайті www.gs-art.com в каталозі 49-го аукціону. Підсумки торгів буде підбито 5 жовтня о 19.00. Перевага в аукціонній підбірці цього разу надана мистецтву ХХ ст. – роботи складають дві третини зібрання. Проте блок сучасного мистецтва також представлений творами високого рівня від найвизначніших українських митців до молодих та перспективних. Серед знакових робіт аукціону твори представників Закарпатської школи: Йосипа Бокшая, Адальберта Ерделі та Федіра Манайла. Великий пейзаж з річкою Ерделі, створений на зламі 1930-40-х років, масштабний ранній шедевр «Нагірна проповідь» 1926 р. Йосипа Бокшая – це традиційний сюжет, що широко представлений у класичному живописі музейного рівня, коли Христос приходить до народу. Доповнюють колекцію картини художників-емігрантів Паризької школи: Ісаака Мінчіна, Іллі Павіля, Давида Бурлюка, Еміля Гіршфельда, Василя Хмелюка, Григорія Глюкмана, а також вперше на торгах виставлять роботу Абрама Маневича «Місто на річці Гудзон» 1930-х років з естімейтом $20 000 – 25 000. Традиційно на торги виставлять дві роботи київського митця Віктора Зарецького «Зима» та «Весняний пейзаж» -- твори так званого «климтівського періоду», з естімейтами $25 000 – 30 000 та $5 000 – 7 000 відповідно. Рідкісною знахідкою та вигідною інвестицію може стати метрова картина Миколи Глущенка «Море» 1970-го року з естімейтом $40 000 – 50 000. На ній зображений захід сонця над морем у містечку Паланга в Литві, де Глущенко створив свій відомий цикл робіт на початку 1970х.  Також відвідувачі побачать дві напівабстрактні живописні композиції Івана Марчука колекційних періодів: «Золоті дзвони» 1990 року ($40 000 – 50 000) та «Червона планета» 1973 року з оціночною вартістю $35 000 – 45 000. Його твори все більше останнім часом привертають увагу колекціонерів зі всього світу, а ціни на його живопис останнім часом встановлюю

Презентація видання Галини Скляренко «Українські художники: з відлиги до незалежності» у двох книгах   «Українські художники: з відлиги до Незалежності» – двотомник мистецтвознавиці Галини Скляренко, який 2020 року вийшов у видавництві ArtHuss. Праця Скляренко досліджує українське мистецтво пізньорадянських десятиліть. Цей час сповнений складних протиріч, але водночас дуже самобутній і важливий в історії вітчизняної художньої культури. За словами дослідниці, «історія мистецтва цього періоду ще не написана, вона формується сьогодні, поступово, наче з небуття, повертаючи в актуальний художній простір імена та твори», а презентований двотомник – частина цього складного процесу.  Книги окреслюють майже три десятиліття українського мистецтва та об’єднують художників різних поколінь, мистецьких осередків, творчих спрямувань, що працювали у різних видах мистецтва – живописі, графіці, скульптурі, фотографії, концептуальних практиках тощо: Тетяну Яблонську, Валерія Ламаха, Вагріча Бахчаняна, Михайла Грицюка, Якима Левича, Флоріана Юрьєва, Вілена Барського, Ференца Семана, Федора Тетянича, Сергія Пустовійта, Анатолія Сумара, Аллу Горську, Олександра Аксініна, Віктора Марущенка, Люсьєна Дульфана, Олега Соколова, Леоніда Войцехова, Анатолія Степаненка, Бориса Михайлова, Юрія Луцкевича, Павла Бедзира, Єлизавету Кремницьку. Творчість багатьох із цих художників проаналізовано вперше в українському мистецтвознавстві. Кожен з митців демонструє свою версію художнього поступу: контроверсійного, різноспрямованого, позначеного своєрідністю вітчизняного культурного буття. Аналіз творчості кожного митця дав можливість дослідниці не лише реконструювати ту еволюцію, якої зазнали уявлення про мистецтво у вітчизняному художньому середовищі у пізньорадянські десятиліття, а й висвітлити особливості культурно-мистецьких процесів в Україні, зокрема, неоднозначне розшарування творчих сил в офіційному та неофіційному просторі, вплив на мистецтво ідеологічних коливань у суспільно-культурному кліматі країни, індивідуальне осмислення національних традицій та світового художнього досвіду. Творчість кожного з представлених в книзі художників постає як яскраве та своєрідне явище, що у свій спосіб не лише віддзеркалювало свій час, а надавало йому нового змісту.   Презентація відбудеться 1 жовтня (п’ятниця) о 17:30 за адресою: вул. М. Грушевського, 6.   Про авторку: Скляренко Галина – мистецтвознавиця,  критикиня, теоретикиня та кураторка виставок і художніх проектів. Кандидат мистецтвознавс

Від 1 до 30 жовтня 2021 року в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва  відбудеться четверта, завершальна виставка проєкту «КРІЗЬ ВІКИ: НАБУТА БАТЬКІВЩИНА», присвяченого Року історії та культури литовських татар 2021. Виставка «КІСМЕТ ЙОРГАН. ТЕПЛА МАТРИЦЯ ПОКОЛІНЬ» – це художній погляд на історичний шлях кримськотатарського народу з Криму до Литви та сьогодення унікального сучасного етносу – литовських татар.  Експозиція виставки демонструє твори різних видів мистецтва та предмети сучасного дизайну. Глядач побачить широкий спектр як класичних образотворчих технік, так і форм contemporary art.   З литовської сторони у виставці беруть участь 13 авторів – Арвідас Алішанка, Аушра Ясюкявічютє, Віргінія Кірвялєнє, Аушра Клєйзайтє, Жідрє Рідулітє, Саулє Урбанавічютє, Владас Лісайтіс та група митців «Білі молі» –Аустє Юргєльонітє-Варнє, Міглє Лєбєднікайтє, Раса Лєонавічютє, Лаура Павільонітє-Ежєрскінє, Юлія Восилютє, Кароліна Кунчінайтє.  Кураторами литовської частини виступили Сільвія Юозелскітє та Вітаутас Туменас.  Серед експонатів – скульптура, живопис, графіка, текстиль та литовський документальний фільм “Каблучка вірності” з архіву Литовського радіо та телебачення (LRT). Українські учасники виставки представляють живопис (Олена Придувалова, Олексій Аполлонов), текстиль (Тетяна Кисельова), об‘єкти дизайну (Алла Жмайло) та інсталяцію (творчий тандем Давид Шарашидзе, Гія Міміношвілі).   Назва виставки “КІСМЕТ ЙОРГАН” буквально перекладається як “ковдра долі”. Цей побутовий предмет – ЙОРГАН (клаптикова ковдра) як прояв КІСМЕТ (долі, фатуму) і як цілісний метафоричний комплекс – своєрідна “тепла матриця”, що зігрівала й продовжує зігрівати увесь народ на непростому шляху до своєї землі.  І якщо для литовських татар набуття нової батьківщини є історичним фактом, то для кримськотатарського народу цей шлях триває. Для багатьох з них, народжених у відриві від батьківської землі та національного наративу внаслідок найбільшої трагедії кримськотатарського народу ХХ століття – депортації 1944 року, саме сім’я, власна родина з притаманним їй побутом, національними стравами, одягом та предметами ужитку довгий час залишалася “малою батьківщиною”. Заради зберігання й відтворення власної етнічної традиції в ній було важливим усе – від усного переказу кримськотатарських казок до предметів побуту, як от традиційна клаптикова ковдра – йорган. Ця зшита й вишита руками рідних людей ковдра дарує, зберігає й передає від покоління в покоління родинне тепло й відчуття дому. Презентація події почнеться 1 жовтня о 17.00 за участю Надзвичайного і Повноважного Посла Литовсь

ФОРМА ОБРАТНОЙ СВЯЗИ
Проверочный код *
Восстановить пароль
Для восстановления пароля введите адрес электронной почты, указанный Вами при регистрации. Вам будет отправлено письмо с дальнейшими рекомендациями.
Если у Вас возникли вопросы, свяжитесь с нами по телефону: 044-331-51-21
Авторизация
Регистрация
* Обязательно для регистрации на ресурсе
** Обязательно для выставления лотов
Пароль должен иметь длину не менее шести знаков; содержать комбинацию как минимум из трех указанных ниже знаков: прописные буквы, строчные буквы, цифры, знаки препинания; не должен содержать имени пользователя или экранного имени.
Проверочный код
правила ресурса *
условия аукциона **