Наверх
Меню
Меню

Мои лоты

Галина Браиловская

Рейтинг:
(659)
Рейтинг по сделкам:
+0 -0
Дата рождения
27/07/1964
Регион:
Украина, Киев
Все лоты пользователя
Подписаться
Тип записи
Категории
Дата публикации
Тег

Подарки на Новый год или куда девать пластмасс Подарки на Новый год … Я, лично, ценю нечто небольшое, такое, чтоб потом по моей значительной по объёму квартире не перемещаться в поисках «куда бы приткнуть»; поскольку она и так уже до отказа забита артефактами всякими, архивом, книгами, каталогами и т.п. Итак, всё началось с того, что моя дочка преподнесла мне в виде Новогоднего подарка «висюльки» на ёлку. В прошлый раз это были небольшие (5-7 см) плоские, деревянные фигурки оленя и рукавички, в этот – ёлочки и птички. На этот раз совсем плоские и с дивной фактурой, даже что и красивой. Они изготовлены из пластика. О! ещё мама, слегка морщась, не желая отпускать меня в Одессу, говорила: «Одесса – такая грязная, люди - грубые». За эти годы Одесса стала СУПЕРгрязной. Вся в пластмассовых кульках и бутылках. По улицам ходить противно, а на море – гадко. И тут… оказывается есть добровольцы, которые собирают-подбирают этот пластмасс и самочинно, практически на дому, из него нечто изготавливают, - ПЕРЕРАБАТЫВАЮТ!!! Мне, естественно, захотелось с ними встретиться, ими оказались уже знакомые мне люди: Михаил Первак и Кирилл Максименко («Славімо їх»!). Им не нужно рассказывать ни о выбросившихся на берег дельфинах, в желудках которых был избыток этой самой пластмассы, ни о виденном мною где-то катере с лопастью впереди, что собирал с водной глади бутылки. Это – частная инициатива, они просят не называть их волонтёрами, ни даже сообществом; но просто друзьями. Михаил Первак по профессии медик, викладач нашей Медакадемии, Кирилла Максименко представлять, как представляется, не нужно. Его скульптура на Новосельского из металлолома «Спасибо Стив» и мелкая пластика (собачка и сова) у клуба на Жуковского известны всем. Ещё в 2015-ом они с друзьями совершали «заплыв» на плотах из этих самых пластмассовых бутылок по озеру в селе Красносёлка, Доброславского района. Там и тогда были по-бе-ди-те-ли, которые передали 10 тыс. премиальных на протезы воинам АТО. ДА! Мы сидим за столиком в верхнем кафе при клубе «Downtown», а ребята рассказывают, что пластмасс приходится собирать, что они наблюдали как мусорщики вываливали содержимое клеток для пластмассы в общую кучу и что все, ВСЕ, расспрашивают о протезах для воинов АТО! НО… получившие грант под это дело где-то да есть… Однако печаль в их речах отсутствует. Так как они САМИ СОЗДАЛИ обор

«Критичне мистецтво і новітні технології в колізіях часопростору» 21 грудня 2017 відбулася лекція Оксани Чепелик «Критичне мистецтво і новітні технології в колізіях часопростору» в межах публічної програми дослідницької виставки «Анонімне суспільство» в ПінчукАртЦентрі. Розглядалася  - культурологічна дилема родом з 90-х щодо ролі технологій у семантичній мутації  середовища сьогодні; - взаємодія архітектурних просторів, сучасного мистецтва і новітніх технологій з побіжним доторком до проблем гендеру і політики;  - взаємодія між мікро- і макросистемами, між фізичними і соціальними світами, що досліджує різноманітність сучасних та історичних явищ - часопростір у фізиці vs історичний часопростір, де митець - глобальний тревелер, який вільно мандрує різноманітними культурами, препаруючи історію і . Наш час  характеризується пильною увагою світової теоретичної думки до мистецтва, пов’язаного з дослідженням свідомості, ідентичності, комунікації і новітніх технологій.  Оксана Чепелик — провідний науковий співробітник відділу мистецтва новітніх технологій Інституту проблем сучасного мистецтва НАМ України, авторка численних статей і монографії "Взаємодія архітектурних просторів, сучасного мистецтва і новітніх технологій", художниця, режисерка. В експозиції “Анонімне суспільство” в ПинчукАртЦентрі 27.10.2017 - 06.01.2018 був представлений проект Оксани Чепелик “Улюблені іграшки лідерів”. ОКСАНА ЧЕПЕЛИК вчилася в Київському Державному художньому інституті, в аспірантурі в Москві, Амстердамському Університеті, вивчала нові медіа у Бенфф центрі, Канада, перебувала на пост-докторській програмі в Баухаузі, Дессау, Німеччина і на дослідницькій Програмі Фулбрайта в Каліфорнійському університеті Лос-Анджелеса, США. Її роботи демонструвалися в музеях і на міжнародних виставках: MOMA, Нью-Йорк, ART FAIR Стокгольм; МСА, Загреб; Німецький Історичний Музей, Берлін; ISEA2000, Париж; Музей Історії Мистецтв, Відень; SEAFair МСА, Скоп’є; "Дигітальна Медіа-Валенсія", Іспанія; Брод Арт Центр, Лос-Анджелес, США; "Файл", Сан-Пауло; LPM Амстердам. Вона отримувала нагороди: ArtsLink1997 і 2007, США; FilmVideo99, Італія; Werklietz Award на EMAF 2003, Німеччина; 2003 і 2010 Fulbright, США; 6-ої Ташкентської Бієннале; Cinemadamare 2013 на МКФ у Венеції, Італія; Artraker Award, Великобританія. 2007 - арт-директор Міжнародного фестивалю соціальної скульптури в Києві.   Ілюстрації: Оксана Чепелик, інсталяція &ldquo

«Мустанги», Роберт Глен, Лас-Колинас, Техас, США «Расширение» Пэйдж Брэдли, Нью-Йорк, США «Памятник анонимного прохожего», Вроцлав, Польша «Скульптура лосося», Портленд, Орегон, США «Люди у реки», Чон Фан Чеонг, Сингапур «Обувь на берегу Дуная», Кан Тогей и Гулия Пауэр, Будапешт, Венгрия «Затруднительное оружие», Черепаший залив, Нью-Йорк, США «Свобода», Зенос Фрудакис, Филадельфия, Пенсильвания, США «Черный призрак», Клайпеда, Литва «Путешественник», Марсель, Франция «Нельсон Мандела», Южная Африка

  4 січня 2018 року о 19:00 в Центрі сучасного мистецтва "Білий світ" відкриється виставка майстра українського художнього мистецтва Олександра Павлова. Світом правлять не гроші, світом правлять Ерос і Танатос. Творення та руйнування, любов та смерть, прекрасне та потворне ...  Представлені в експозиції твори розкривають фундаментальну подвійність внутрішнього всесвіту, де раціональне та ірраціональне не існують одне без одного. Майстра надихає енергія, що породжується їхнім протистоянням. «Непереборне людське бажання побачити в оголеній натурі живу плоть, виявити в її сексуальній природі внутрішній багатовимірний світ і несвідомий компонент психіки, - продукт нав'язливих потягів та прихованих спогадів», - стверджує автор. Нові роботи Олександра Павлова є втіленням неймовірної енергії боротьби протилежних сил, властивих сучасній людині та світу культури. В них драматичний еротизм, переданий через емоційну мову тіла, і цнотлива нагота, спрага сексуальної свободи і аскетична самопожертва, фігуративність і абстрактність ... Художник дає волю і страху, і сумнівам, і натхненним бажання, - всьому тому, що створює ритм нашого життя та його внутрішній вимір. Експозиція триватиме до 24 січня 2018 року.  Вхід вільний. Український центр сучасного мистецтва «Білий Світ» (Київ, вул. Пушкінська, 21)  

МИСТЕЦЬКИЙ ЕКСПОЗИЦІЙНИЙ РІК ЗАКАРПАТТЯ РОЗПОЧАВСЯ ВИСТАВКОЮ ЕДУАРДА ПРИХОДЬКА В АРТ-КАФЕ VOTO 2 січня  2018 року ужгородський художник Едуард Приходько репрезентував близько десяти полотен, створених протягом 2017 року. Амплітуда сюжетно-жанрової оповідності творів Едуарда Приходька широка. Привертають увагу композиції з зображенням коней, які в  уяві художника асоціюються з прагненням до волі, є уособленням таких, здавалося б, непоєднуваних понять, як сила, свобода, мужність, незалежність та, водночас, ніжність, любов, відданість. Дотичною до теми коней є серія «Зупинка в часі». Композиції цього циклу відтворюють матеріальні пам’ятки технічного розвою людської цивілізації. В них, як і в живих істотах, криється одвічна краса, довершеність і гармонія. Це зображення старих автівок, мотоциклів, велосипедів тощо. Роботи побудовані на грі близьких до монохромності тональних відтінків, складних ефектах фактурних площин. Народився митець у 1976 році в м. Ужгороді Закарпатської області. Художня освіта – Ужгородський коледж мистецтв ім. А. Ерделі та Закарпатський художній інститут. Учителі з фаху – Н. Дідик, А. Ковач, В. Приходько, В. Роман. Працює в галузі станкового живопису. Пише фігуративні та абстрактні композиції. Тяжіє до умовних, стилізованих рішень. Учасник обласних, регіональних, всеукраїнських та зарубіжних виставок, міжнародних бієнале живопису. Твори зберігаються в приватних колекціях України та зарубіжжя, а також у Закарпатському обласному художньому музеї ім. Й. Бокшая. Член Національної спілки художників України (2006). Співпрацює та користується підтримкою культурно-мистецької фундації Brovdi Art, аукціонного дому «Корнерс» та галереї «ARS KERYLOS».       Фото: Олександр Нікітчук

Різдвяний вернісаж Олени Кондратюк Текст: Ксенія Шокіна В художньому салоні «Арт Про» (м. Ужгород) відкрилася різдвяна виставка члена Національної спілки художників України, учасниці Асоціації творчих жінок Закарпаття «Нова форма» Олени Кондратюк. Святкова експозиція налічує 20 живописних картин, серед яких представлені пейзажі, натюрморти та жанрові сцени. Особливо художниця виділяє пейзажі, адже зізнається: рік видався багатим на пленери – побувала не лише в мальовничому Закарпатті, а й на Волині, Київщині та у Словаччині. «Цьогоріч я багато писала з натури, тож на виставці представлені деякі роботи, зроблені в Стужиці, Смерековому, Квасах. Але зізнаюся: закарпатські мотиви люблю найбільше – такої кольорової гами та перспективи, як у нас, немає ніде». Пленери пані Олена любить ще й за те, що вони дають змогу, як сама каже, освіжити око, збагатити палітру. Колега по пензлю голова секції живопису Закарпатської організації Національної спілки художників України Василь Вовчок зазначив: «Олена навчилася стилізувати закарпатські гори. У її роботах є цікаві моменти, певний ступінь узагальнення, завдяки чому я знову і знову відкриваю для себе Закарпаття її очима. Її картини мають особливу енергетику, їм притаманна цікава колористика. Мені приємно, що наш край має таких чудових художниць». Представлені роботи розділено за жанрами: в одному залі глядач занурюється у світ живописної природи, у іншому ж – бачить картини, пов’язані з іще однією улюбленою темою Олени Кондратюк – квітами у поєднанні з жіночими образами. «Я, як і кожна жінка, люблю квіти, вони викликають у моїй уяві певні образи, довільні композиції, які я втілюю у майстерні», – розповідає художниця. Пані Олена вважає: «У художника є дуже хороший інструмент – фарба і пензель. Усі пориви своєї душі він передає в роботах – саме вони розповідають про художника найбільше». Побачити пориви душі Олени Кондратюк всяк охочий має нагоду до 14 січня 2018 року в художньому салоні «Арт Про».   Текст: Ксенія Шокіна Фото: Наталія Павлик

Предновогодняя игра «Лила» в «Худпромо» Лила означает «игра» на санскрите, выставка «Лила» работает в галерее «Худпромо», зрителям же предоставилась возможность расширить свой лексикон. И не только лексикон, само понятие – древне индусское. Я, к примеру, с детства испытываю перед ними боязнь, скорее, даже огромное недоверие. Может, оттого, что слона живьём или обезъянок повсюду лазающих не встречала.  Н-да, а когда-то у нас, в Одессе, даже посольство Индии имелось; более того, Чайная фабрика, прямые морские сообщения, дружба СССР-Индия… Теперь это в прошлом, верных друзей-знатоков этой страны практически нету (ну, разве что съездить погреться, вкусить экзотики). С другой стороны все рассказы о дружелюбии индусов вызывают восхищение, едва ли не зависть (НЕТ, – таки зависть, поскольку жители Одессы огрубели, даже криминализировались в манерах своих!). Не уверена, что подобное дружелюбие вызвано исключительно вероисповедованием (буддизмом) или вегетарианством… Словом, тут земля под ногами горит, а автор Шиву с восьмью руками или Ганешу с хоботом являет. Зато они, божества, все ярко, ярчайше окрашены, - оптимистично. А Наталья Мариненко – автор керамических скульптур заявляет, что в том-то и цель проекта, чтоб привнести немного оптимизма. Трудно с ней не согласиться, поскольку выставка и впрямь являет собой «Игру». Нужно наводить свой айфон на изображение конструкции рядом с керамикой и… они «объективируются», «всплывают», даже движутся, пританцовывают.  Однако проект этот Наталья Мариненко реализовывала совместно с Дмитрием Дановым – продвинутым компьютерщиком, который понимает и ценит скульптуру, а особенно индусской тематики. Ибо они оба, как сообщается, живут и работают попеременно в Украине и Индии, Гоa. Где помимо ярких красок бытия ещё имеются свежайшие, с деревьев, манго, личи, авокадо, совсем иные бананы и всё что угодно. И ТЕПЛО! Постоянно.  Но авторы хотят поведать об энергетических способностях индусских богов, поэтому воспроизведение их в 3Д объёме очень даже оправданно и любопытно. Основополагающее отношение  миром должно свидетельствовать об иллюзорности материального мира (всё – «игра» - как временное), а потому СЛЕДУЕТ относиться к нему более внимательно, ценить, что ли. Откуда и посыл оптимизма. Отдельного разговора заслуживает керамика Мариненко, - там и сарказм, и уважение, и  профессиональность самой работа. Их можно долго, каждую, рассматривать и даже НЕ в 3Д.

«Всякая всячина» Евгения Голубенко  «Всякая всячина»… всякая всячина… но она «пошла в дело», в некий «сор из которого рождается»… или всё же там работа с фактурой, коллажи. Открытие одноименной выставки во Всемирном клубе одесситов, - пространстве весьма, небольшом, УЖЕ забитом всякой всячиной: от плакатов, фотографий до шкафов, набитых книгами. Но если вы подумали, что людей жаждущих увидеть работы художника было недостаточно, то ошиблись и сильно, людей набилось тоже очень, очень много. Не помещались. Камер было множество! Ещё бы, в анонсе значилось: «художник-постановщик и сценарист многих фильмов Киры Муратовой, обладатель премий за…». Подозрения были, что весь этот люд прибежал в надежде к Кире Георгиевне прислониться, и она была, и многие-таки «прислонялась». Более того, ради Жени Голубенко давала интервью! Сам Евгений Голубенко заявил, что выставку посвящает 27-летию проживания ОКОЛО Всемирного клуба одесситов (?!), (хм, как то свойственно натурам артистическим, приврал). Ему ведь надо все эти творения иногда из мастерской своей вытаскивать, ибо их много. Много-много-очень много. И тут мы подошли к теме «что и зачем», или «о чём рассказывается в данном произведении». «Что» - это техника коллажа. Берётся всё что угодно: пуговицы, шматы кровли, бусинки, СД диски, верёвочки, ниточки, дерева (сколков), пробки, раскатанного металла (якобы с крыши) и т.д., и т.п. Первая ассоциация: Параджанов! Что абсолютно верно (они с Муратовой и с Параджановым водились) и о чём не преминул упомянуть автор. На этот раз в экспозиции доминировали кружева, Женя рассказывал, что они от его мамы. Но эта самая кровля, которая преобразована была в фактуру деревьев, и уж к ней добавлялось нечто ещё. Художник  признавался, что фактура и ведёт его в создании работы. Коллаж – это в первую очередь работа с фактурой, в чём и заключено отличие (превосходство?) над живописью. Потому о сюжетности говорить практически бессмысленно. Нет, идеи, «мысль» просматривается, хотя изображения людей отсутствовало. Нет, был найден один малюсенький человечек, причём в «ситуации», а не «человек как таковой». Выступающие отсылали к Андерсоновской сказке о пуговице, сосед-профессор Андрей Боголюбский благодарил за полностью расписанный (высокий) подъезд, - вот где сюжетность скрыта! Потом от имени Украинского клуба было восхваление и вот тут я, как Уте Кильтер, и поскольку дело происходило во ВСЕМИРНОМ клубе одесситов, поведала всем, что мама

Во время реставрационных работ в Ватикане  в зале Константина сотрудники обнаружили изображения  двух женски фигур, которые олицетворяют Правосудие и Дружбу. Живописная техника указывала на то, что это произведения итальянского живописца Рафаэля Санти. Была проведена экспертиза, которая подтвердила это предположение. Эксперты утверждают, что это последние работы мастера,  написанные незадолго до смерти художника в 1520 году. В то время Рафаэль уже был главным архитектором собора св. Петра и жил в античном особняке в центре Рима. Вскоре в возрасте 37 лет он скончался от лихорадки и работа над картинами была закончена уже другими мастерами.  Картины написаны маслом, в то время, как остальная часть комнаты расписана в технике фрески. В тот период времени Рафаэль действительно экспериментировал с масляными красками, о чем говорит труд Джорджио Вазари «Жизнь наиболее знаменитых живописцев».  Директор музеев Ватикана Барбара Джатта считает эту находку одной из самых значимых за последнее десятилетие, помимо реставрации Сикстинской капеллы. Реставрационные работы, на которые выделят  2,7 миллиона евро, планируется закончить к 2022 году.

  У Новий рік з дарами! У четвер, 28 грудня о 17.00, відбудеться  кілька подій, об'єднаних іменем львівського графіка Олександра Аксініна. Stedley Art Foundation, Галерея ДУКАТ та Igor Vvedensky дарують Національному художньому музею України роботи Олександра Аксініна. А призери конкурсу на найкращу статтю про Олександра Аксініна, оголошеного  Мистецтвознавчий конкурс та НХМУ, отримають нагороди від організаторів - офорт Олександра Аксініна, двотомне видання творів художника і заохочувальні призи.

ФОРМА ОБРАТНОЙ СВЯЗИ
Проверочный код *
Восстановить пароль
Для восстановления пароля введите адрес электронной почты, указанный Вами при регистрации. Вам будет отправлено письмо с дальнейшими рекомендациями.
Если у Вас возникли вопросы, свяжитесь с нами по телефону: 044-331-51-21
Авторизация
Регистрация
* Обязательно для регистрации на ресурсе
** Обязательно для выставления лотов
Пароль должен иметь длину не менее шести знаков; содержать комбинацию как минимум из трех указанных ниже знаков: прописные буквы, строчные буквы, цифры, знаки препинания; не должен содержать имени пользователя или экранного имени.
Проверочный код
правила ресурса *
условия аукциона **